ІТИ ЗА МУХАММАДОМ АЛЕЙХІССАЛЯМ

Іти за Мухаммадом алейхіссалям — означає йти Його шляхом. Його шлях — це шлях, який показує Коран аль-карім. Цей шлях називають Дін аль-Іслам (релігія іслам). Щоб іти за Ним, треба спершу мати іман (віру) й добре вивчити іслам, потім виконувати фарди й уникати харамів, а далі — виконувати сунни й триматися подалі від макрухів. Після всього цього слід також намагатися йти за Ним і в тому, що є мубах (дозволене). Мати іман означає почати йти за Ним і ввійти крізь браму щастя.

Аллах таала послав Його, щоб закликати всіх людей світу до щастя, і сповістив у двадцять восьмому аяті аль-каріма сури Саба, за змістом: «О Мій улюблений Пророче! Я посилаю Тебе, щоб Ти приніс усім людям світу радісну звістку про вічне щастя й показав їм шлях до цього щастя».

Наприклад, коли той, хто йде за Ним, трохи поспить серед дня, це в багато разів цінніше, ніж проводити багато ночей у поклонінні, не йдучи за Ним. Бо Його благословенною звичкою було робити «кайлюля», тобто трохи поспати перед полуднем. І не постити в день свята Ід, а їсти й пити, бо так велить Його релігія, — цінніше, ніж багаторічний піст, якого немає в релігії. Закят, який дають бідним за велінням Його релігії, вищий і цінніший, ніж роздати як милостиню золото завбільшки з гору з власного бажання.

Коли Хазрат Умар, Амір аль-Мумінін, одного ранку здійснив ранковий намаз у джамааті, він оглянув джамаат і, не побачивши одного з них, запитав про нього. Асхаби сказали: «Він поклоняється ночами аж до ранку. Мабуть, тепер його зморив сон». Амір аль-Мумінін сказав: «Якби він проспав усю ніч і здійснив ранковий намаз у джамааті, це було б краще».

Ті, хто завдає собі тягот і докладає зусиль, не йдучи за ісламом, хоч і притуплюють свій нафс, але все це нічого не варте й нікчемне, бо вони роблять це не згідно з ісламом. Якщо за свої зусилля вони й отримують якусь винагороду, то не отримують нічого, крім кількох мирських вигод. Але чого ж вартий і що важить увесь світ, щоб кілька його частинок мали якусь вартість? Ці люди подібні до тих, хто виконує чорну роботу: вони працюють тяжче й утомлюються більше за всіх інших, а платня їхня, порівняно з роботою, нижча, ніж у всіх інших. Ті ж, хто йде за ісламом, — наче ювеліри, що працюють із тонкими самоцвітами й коштовними діамантами. Роботи в них мало, а заробіток дуже великий. Часом одна година праці дає їм заробіток сотень тисяч років. Причина цього в тому, що діло, яке відповідає ісламу, Хакк таала приймає; Він ним задоволений, і тому воно Йому дуже до вподоби. Що це так, Він сповістив у багатьох місцях Своєї Книги.

Наприклад, у тридцять першому аяті аль-каріма сури Алі Імран Він сповіщає, за змістом:

«О Мій улюблений Пророче! Скажи їм: „Якщо ви любите Аллаха таала і якщо хочете, щоб і Аллах таала любив вас, то йдіть за мною! Аллах таала любить тих, хто йде за мною“».

Іти за Мухаммадом алейхіссалям означає цінувати Ахкам аль-ісламійя й виконувати їх радо й з любов’ю, шанувати й поважати Його веління та те, що іслам цінує й високо ставить, а також учених і праведників ісламу, намагатися поширювати Його релігію, а тих, хто не хоче йти за Його релігією, хто її не любить чи не зважає на неї, — ставити низько.

«О Мій улюблений Пророче! Я посилаю Тебе, щоб Ти приніс усім людям світу радісну звістку про вічне щастя й показав їм шлях до цього щастя» Саба: 28

Хакк таала не любить і не схвалює нічого з того, що не відповідає ісламу. Хіба можна дати винагороду за те, що Йому не миле й не схвалене? Навпаки, це веде до кари. Здобути щастя обох світів залежить лише й винятково від того, чи йдеш за Мухаммадом алейхіссалям, Який є Володарем цього світу й ахірату. Щоб іти за Ним, необхідно мати іман, вивчити Ахкам аль-ісламійя й виконувати їх так, як належить. Урятуватися від Джаханнаму в ахіраті судилося лише тим, хто йде за Мухаммадом алейхіссалям. Усі добрі діла, вчинені в цьому світі, усі відкриття, усі стани й усі знання приносять користь в ахіраті за умови, що людина перебуває на шляху нашого Володаря Расулюллаха (саллаллаху алейхі ва саллям). Інакше кожне добре діло тих, хто не йде за Пророком Аллаха таала, лишається в цьому світі й стає причиною того, що їхній ахірат руйнується. Тобто воно не може бути нічим іншим, як істидраджем (оманою в подобі добра). Щоб іти за Мухаммадом алейхіссаляту вассалям повністю й бездоганно, треба любити Його повністю й бездоганно. Ознака досконалої й зрілої любові — триматися подалі від Його ворогів і не любити тих, кому Він не до вподоби. У любові немає місця млявості й поступливості. Закохані — наче одержимі своїм коханим і ні на мить не відходять від його велінь. Вони не можуть бути разом із тими, хто йде проти них. Любов до двох протилежностей не може бути в одному серці. Тобто неможливо, щоб дві протилежні речі були поєднані (джам аз-зіддайн) в одному місці. Блага цього світу минущі й оманливі. Те, що маєш сьогодні, завтра належить іншому. А те, що здобудеш в ахіраті, безмежне, і заслуговують його, поки перебувають у цьому світі. Якщо ці кілька днів життя минуть у покорі Мухаммадові алейхіссалям, Який є найціннішою людиною цього світу й ахірату, то можна сподіватися на вічне щастя й безмежне спасіння та порятунок. Інакше все — ніщо, доки не йдеш за Ним. Доки не йдеш за Ним, кожне добре діло й кожне благодіяння лишається тут; в ахіраті нічого не здобувається. Навіть найменша крихта того, що йдеш за Ним, у багато разів краща за всі блага цього світу й усе щастя ахірату. Чеснота й честь людства — у тому, щоб іти за Ним. Для мусульман, які хочуть іти за Расулюллахом, основна умова — належати до одного з чотирьох істинних мазхабів Ахль ас-Сунни. Мати іман у нашого Володаря Пророка, визнавати істинним те, що Він приніс, любити Його й коритися Йому, приймати Його поради, виявляти Йому повагу й шану — це фард. Про це Аллах таала сповіщає, за змістом: «Тож вірте в Аллаха таала і Його Расула, Який є Його уммі Набі, і йдіть за Ним, щоб ви знайшли настанову й прямий шлях»1. І: «Хто не вірить в Аллаха таала і Його Пророка, (нехай знає, що) Ми, воістину, приготували для невіруючих лютий (страхітливий і жахливий) вогонь»2. Ях’я ібн Мухаммад ібн Абдуллах, Мухаммад ібн Ібрахім ібн Саїд, Умайя ібн Бустан і Мухаммад ібн Ібрахім ібн Саїд переказують, що Абу Хурайра (радіяллаху анх) передав від Расулюллаха (саллаллаху алейхі ва саллям) такий хадис шаріф: наш Володар Расулюллах сказав: «Мені звелено воювати з людьми (невіруючими), доки вони не засвідчать, що немає іншого бога, крім Аллаха, і не повірять у мене й у те, що я приніс (іслам). Коли вони це зроблять (повірять), то вбережуть від мене своє майно й життя, за винятком того, що є правом ісламу (тобто якщо мусульманин учинив гріх, то виконується кара, встановлена ісламом). Його розрахунок покладено на Аллаха»3.

«Хто кориться мені, той скорився Аллахові таала. Хто непокірний мені, той виявив непокору Аллахові таала» Хадис шаріф

«Хто кориться мені, той скорився Аллахові таала. Хто непокірний мені, той виявив непокору Аллахові таала. Хто кориться моїм велінням, той скорився мені, а хто непокірний моїм велінням, той виявив непокору мені».

«Становище того, хто кориться мені й іде за тим, що я приніс, і того, хто непокірний мені й заперечує те, що я приніс, таке ж, як у чоловіка, який звелів збудувати дім, приготував багато різних добрих страв (щоб улаштувати для людей велику гостину) і доручив комусь запросити людей на трапезу. Хто приймає запрошення, той входить у дім і їсть скільки хоче з приготованих страв. А хто не приймає запрошення, той не може ввійти в дім і не може поїсти приготованих страв. Дім — це Джаннат (приготований для богобоязливих, які прийняли запрошення Расулюллаха). Той, хто запрошує (до Аллаха таала і до Джаннату, повного Його благ), — це Мухаммад (алейхіссалям). Хто непокірний Мухаммадові (алейхіссалям), той виявив непокору Аллахові таала. Мухаммад (алейхіссалям) — Той, Хто розрізняє людей: віруючих, які визнають Його правдивість, і невіруючих, які Його заперечують».

«Тримайтеся моєї сунни й сунни Хулафа ар-Рашідін (тобто чотирьох халіфів, які стали наступниками нашого Пророка) після мене. Тримайтеся її з усією своєю силою й ретельністю. Остерігайтеся того, що буде запроваджено (у релігії) згодом (того, чого немає в Корані аль-карім, у сунні, в іджма аль-умма [консенсусі, якого досягли глибокі вчені, що звуться муджтахідами] і в кіяс аль-фукаха [копіткій праці, яку виконують учені фікху, щоб через іджтихад виводити правила, веління й заборони з Корану аль-карім і хадисів шаріф; правилах і принципах, виведених у такий спосіб]).

Бо все, що запроваджено (у релігії) згодом, — бідаат. А кожен бідаат — це заблудження»4.

У хадисі шаріф, який Анас ібн Малік передав про те, як іти за Расулюллахом, наш Пророк (саллаллаху алейхі ва саллям) сказав: «Хто оживляє мою сунну (тобто поширює її, дотримуючись її на ділі), той оживив мене (тобто звеличив мою честь і зробив відомим моє веління). А хто оживив мене, той буде зі мною в Джаннаті».

Наш Володар Пророк сказав Білалові ібн Харісу: «Якщо хтось запровадить в ісламі сунну аль-хасана (щось корисне, що не суперечить ісламові й не йде проти нього), то він отримає винагороду за неї та винагороду тих, хто її дотримується. Якщо хтось запровадить в ісламі сунну ас-саййіа (щось, що суперечить ісламові або йде проти нього), то на нього ляже гріх за неї та гріхи тих, хто її дотримується»5.

Хазрат Умар ібн Абдульазіз сказав: «Наш Володар Расулюллах відкрив прекрасний шлях, а після Нього Його халіфи відкрили шляхи. Діяти згідно із сунною Расулюллаха та суннами Його халіфів після Нього — означає діяти згідно з Книгою Аллаха таала. Коритися Аллахові таала і нашому Володареві Пророкові — означає зміцнювати релігію Аллаха таала. Ніхто не має права спотворювати чи змінювати іслам». Так само не дозволено діяти за словами тих, хто йде проти сунни. Ті, хто йде за сунною нашого Володаря Пророка й Асхабів аль-кірам, досягли правильної настанови. Хто з них просить допомоги, той отримує допомогу. Хто йде проти благословенних сунн і не діє за ними, той став на інший шлях, ніж той, яким ідуть мусульмани. Аллах таала дає такій людині чинити лихі діла й кидає її в Джаханнам. А Джаханнам — найгірше з усіх місць призначення.

Хазрат Ахмад ібн Ханбал сказав: «Одного дня я був разом із гуртом людей. Вони цілком роздяглися й пішли у воду. А я, дотримуючись хадису шаріф „Хто вірить в Аллаха таала і в день ахірату, нехай не входить до лазні (не покривши частин свого аурату)“, не роздягнувся. Тієї ночі хтось сказав мені уві сні: „О Ахмаде! Радісна звістка тобі! Бо Аллах таала простив тебе за те, що ти йшов за сунною Расулюллаха. Він зробив тебе імамом. Люди йтимуть за тобою“. Коли я запитав: „Хто ти?“ — він сказав: „Я — Джабраїл“». Хто не йде за Расулюллахом (саллаллаху алейхі ва саллям) в усіх своїх ділах, той не може бути муміном. Якщо він не любить Його більше за власне життя, його іман неповний. Він — Пророк для всіх людей і джинів.

Кожному народові в кожному столітті ваджиб іти за Ним. Кожному мумінові необхідно допомагати Його релігії, переймати Його прекрасний ахляк, часто згадувати Його благословенне ім’я, промовляти салят і салям з повагою й любов’ю, коли вимовляє чи чує Його ім’я, прагнути побачити Його благословенне обличчя, любити й шанувати Коран аль-карім і релігію, яку Він приніс.

Він не говорив з власної примхи, кожне Його чисте слово було одкровенням,
Він був морем, сповненим перлин мудрості, Він — джерело щедрості.
Його тіло було серед людей, але Його серце було наодинці з Його Другом,
щомиті Він знаходив єдність у множинності, Він — джерело щедрості.
Нехай буде салят і салям Йому, Його родині та Його сподвижникам,
бо Він зробив їх Своїми друзями, Він — джерело щедрості.
Прийди, о Хаккі, забудь людей і навчися доброї вдачі в Улюбленого Хакка,
бо Він отримав добру вдачу від Хакка в дар, Він — джерело щедрості.
Ібрахім Хаккі Ерзурумі

«Людина, яку Аллах таала любить найбільше, — це та, що вивчає свою релігію й навчає її інших. Вивчайте свою релігію з уст ісламських учених!» Хадис шаріф

Медина аль-Мунаввара [1890]