РЕЛІГІЙНІ ОБОВ’ЯЗКИ ЩОДО ПОКІЙНОГО

Що робити, коли з’являються ознаки смерті

Ознаки наближення смерті такі: ступні слабнуть і видовжуються, ніс кривиться, а скроні западають. Хворого в такому стані кладуть на правий бік обличчям до кібли. Класти його так — сунна. Дозволено також класти його на спину ногами до кібли. Тепер так роблять зазвичай. Але йому під голову слід щось підкласти. Так обличчя буде звернене до кібли. Якщо це важко, дозволено класти його й так, як найлегше. Коли навіюють (роблять талкін) каліму ат-таухід, добре казати також «Мухаммадун Расулюллах». Ознаки смерті — заклякання (трупне задубіння), холод і розкладання. Коли смерть установлено, що можливо й до появи цих ознак (наприклад, за тим, що подих зупинився, — це можна встановити тим, що дзеркало, яке тримають перед його ротом, не запотіває, — і за тим, що серце зупинилося, — це можна встановити за пульсом), сунною є закрити йому очі й підв’язати підборіддя.

Що робити, коли настала смерть

Сунною є закрити йому очі й підв’язати підборіддя. Підборіддя підв’язують широкою смугою тканини, яку зав’язують на маківці. Закриваючи йому очі, сунною є сказати: «Бісміллях ва аля міллаті Расуліллях» і прочитати відповідну молитву. Доки тіло не охололо, сунною є згинати й розгинати пальці, лікті й коліна та покласти руки й ноги прямо. Так його легко буде обмити й загорнути в саван. Доки тіло не охололо, з нього знімають одяг і накривають його легким широким простирадлом. Один кінець простирадла підкладають йому під голову, а другий — під ноги. На живіт, поверх простирадла чи під нього, кладуть щось (ніж або інший залізний предмет), щоб тіло не роздувалося. Воно має важити понад сто грамів. Обмити, загорнути в саван, здійснити намаз джаназа над покійним і поховати його — фард аль-кіфая. Тобто коли це виконає стільки людей, скільки потрібно, для інших це вже не фард. Дозволено також, щоб тіло обмивала дитина. Коли немає жінок, чоловік не може обмивати тіло жінки. Але коли тіло вкрите з голови до ніг, її родич, а якщо родичів у неї немає, то хтось інший, може обгорнути руку тканиною, просунути руку під покривало й зробити тілу таяммум. Бо аурат померлого — такий самий, як аурат живого. Торкатися місця, на яке дивитися харам, — теж харам. Найкраще навчити дитину й дати їй обмити тіло. У ханафітському мазхабі чоловік не може обмивати свою дружину чи торкатися її. Бо нікях припиняється одразу, як дружина помирає. Дивитися на неї йому дозволено. У трьох інших мазхабах чоловікові дозволено обмивати дружину. У ханафітському мазхабі дружині також дозволено обмивати свого чоловіка. Бо після смерті чоловіка нікях (шлюб) триває, доки не мине період іддату (чотири місяці й десять днів). Чоловіки не можуть обмивати жінок, а жінки не можуть обмивати чоловіків. Вони мають робити таяммум, обгорнувши руки тканиною. Чоловік, який робить таяммум, не повинен дивитися на оголені руки жінки, яка є для нього на-махрам. Якщо вона його родичка-махрам, обгортати руку тканиною не потрібно. Бо дивитися на руки й обличчя родичів-махрамів і торкатися їх дозволено. Якщо знайдено лише голову або половину тіла людини (без голови), її не обмивають і намазу джаназа над нею не здійснюють. Її ховають такою, як є. Якщо знайдено більше ніж половину тіла, навіть без голови, або половину тіла з головою, її обмивають і здійснюють намаз джаназа. Мустахабом є, щоб той, хто обмиватиме тіло, спершу сам зробив гусль. Макрухом є, щоб тіло обмивав джунуб або жінка, яка має місячні. Вода, якою обмито тіло, стає ма аль-мустамаль. Вона стає наджіс, нечистою. Тому ті, хто обмиває, мають стежити, щоб вода на них не бризкала, і обгорнутися великим полотнищем. Коли тіло обмите, воно стає чистим. Окрім того, хто обмиває, і його (її) помічника, ніхто не може заходити туди, де відбувається обмивання. Ті, хто обмиває покійного, мають бути людьми надійними. Вони мають розповідати про ознаки щасливої долі, які побачать на тілі, і не розповідати про ознаки нещасливої долі. Вони не повинні розголошувати вад померлого. Валі (опікун) покійного може заходити. Нашого Володаря Расулюллаха (саллаллаху алейхі ва саллям) обмивали Фадль, син Аббаса, і Хазрат Алі (радіяллаху анхум). Усама (радіяллаху анх) лив воду, а Аббас (радіяллаху анх) заходив і виходив. Те, що завдає болю живому, завдає болю й мертвому. Тому тіло не обмивають ні дуже холодною, ні дуже гарячою водою. (Його також не кладуть у холодильну камеру, щоб воно не пахло. Щоб воно не пахло, треба поховати його швидко, а не тримати в очікуванні родичів, які мають приїхати здалеку.) Обмивати тіло водою Замзам не дозволено.

«Помріть, перш ніж помрете. Звітуйте перед собою, перш ніж вас покличуть до звіту!» Хадис шаріф

Обмивання покійного

Спершу запалюють бахур і тричі обносять ним довкола лави для обмивання, обкурюючи її. Можна обносити й п’ять разів. Бахур — це рослина. Її змішують зі стружкою алойного дерева та смолою стираксового дерева, суміш кладуть на вогонь у посудині, а лаву для обмивання тримають у диму, що підіймається. Лава, на якій обмивають тіло, має бути заввишки до пупа (людини середнього зросту) і трохи похила. Потім готують воду, зварену з листям кедра чи з мильнянкою й потім остуджену, або воду, до якої додано камфору — білу запашну речовину. Вода не повинна бути дуже гарячою, і вона має бути солоною. Прохолодна й солона вода сповільнює розкладання. Сунною є робити ніят (намір), коли обмивають тіло. Без ніяту померлий хоч і стає чистим, але обов’язок фард не знімається. Тіло, накрите, кладуть на спину або так, як найлегше, на обкурену лаву для обмивання. Його обмивають, тримаючи покритим місце між пупом і колінами. Бо та частина аурату жінки, яку слід покривати перед іншими жінками, така сама, як та частина аурату чоловіка, яку слід покривати перед іншими чоловіками. Сунною є класти тіло на лаві для обмивання в напрямку кібли. Навіть якщо померлий — дитина, спершу йому роблять абдест. Але замість того, щоб набирати воду в рот і ніс, їх очищують шматком тканини. Якщо вода потрапить у рот, це стає причиною того, що тіло швидше розкладається. Спершу обмивають обличчя. Потім обмивають руки, роблять масх голови, вух і шиї та обмивають ноги. Голову й бороду миють алтеєю або милом. Потім тіло повертають на лівий бік і обмивають, поливаючи водою правий бік. Вода має стікати аж до тих частин, що торкаються лави для обмивання. Так його обмивають, поливаючи водою тричі. Потім так само кладуть на правий бік і обмивають, тричі поливаючи водою лівий бік, від плеча до ступні. Потім тіло садовлять і злегка натискають на живіт. Якщо щось вийде, це змивають (тобто усувають, поливаючи водою). Потім кладуть на лівий бік і знову обмивають правий бік (тобто поливають водою від плеча до ступні). Так тіло обмите відповідно до сунни, тобто тричі. Якщо після обмивання вийде щось, що порушує абдест, тіло не обмивають знову й абдесту йому знову не роблять. Волосся, яке випадає, кладуть у саван. Сунною є ховати також нігті, волосся й зуби живої людини, чи то вони випали, чи їх обстригли, обрізали чи видалили. Після обмивання тіло обтирають на лаві для обмивання полотнищем. Камфору або суміш запашних речовин, що зветься ханут, посипають на волосся й бороду. Використовувати шафран — макрух. Вату, посипану камфорою, кладуть на органи саджди (як-от чоло, ніс, коліна, пальці рук і ніг). Дозволено класти вату в рот, ніздрі, вушні отвори й на очі. Потопельника також обмивають тричі або тричі рухають у воді з наміром обмивання. Того, хто промок під дощем, також обмивають.

«Мертвий у могилі — немов той, хто тоне; він завжди чекає молитви від свого батька, своєї матері, своїх братів і сестер та своїх друзів» Хадис шаріф

Загортання чоловіків у саван

Сунною є, щоб саван чоловіка складався з трьох частин. У Стамбулі є звичай купувати сім метрів бавовняної тканини (батисту) на саван для чоловіків і вісім метрів — для жінок. Ширина — 130–140 сантиметрів. 1- Ізар: Він сягає від голови до ніг і має понад метр завширшки. 2- Каміс (довга сорочка, як каптан): Його довжина — подвійна довжина від плечей до ступень. Його складають навпіл, і на згині прорізають прямий отвір, якраз такий, щоб пройшла голова. Рукавів і розрізу внизу не вирізають. 3- Ліфафа: Вона виступає за голову й ноги і ширша. Кінці над головою й під ногами збирають докупи й зав’язують смугою тканини. Імам ар-Раббані каже, що саван, який складається більш ніж із трьох частин, — бідаат. Добре обкурити кожну частину савана окремо, перш ніж класти їх у труну. Корисно шити саван зі спіднього чи одягу саліхін (благочестивих мусульман) і авлія або класти такий одяг усередину савана чи на обличчя або груди померлого. Спершу в труну кладуть ліфафу. Потім поверх неї розстеляють ізар. Каміс теж кладуть у труну. Потім тричі або п’ять разів обносять бахур довкола труни. Ханутом посипають усі три частини савана. Коли тіло обтерте, каміс виймають із труни, надягають тілу через голову й натягують до ніг, одну половину — спереду, а другу — ззаду. З Басмалою тіло кладуть у труні на ізар. Спершу на тіло загортають ліву, а потім праву сторону ізару. Ліфафу загортають так само. Тобто правий край кладуть поверх лівого краю.

Загортання жінок у саван

Сунною є, щоб саван жінки складався з п’яти частин: каміс, ізар, ліфафа, хімар і нагрудне покривало. Хімар — це головне покривало завдовжки близько сімдесяти п’яти сантиметрів. Його кінці звисають на обличчя, а не обвиваються довкола голови. Нагрудне покривало сягає від плечей до колін. Спершу в труну кладуть ліфафу. Потім поверх неї розстеляють ізар. Каміс теж кладуть у труну. Нагрудне покривало кладуть перед ізаром або після нього. Коли каміс жінки загорнуто, її волосся ділять надвоє, і обидві половини з обох боків кладуть на груди поверх каміса. Хімар кладуть на волосся, а поверх нього загортають ізар. Нагрудне покривало обгортають довкола тіла перед ізаром або після нього. Потім загортають ліфафу. Кінці ліфафи біля голови й ніг та її середину (на рівні живота) обгортають і зав’язують смугою тканини. Великого хлопця загортають у саван, як чоловіка, а велику дівчину — як жінку. Малого хлопчика загортають в одну частину, а малу дівчинку — у дві частини. Мертвонароджену дитину, плід після викидня і частину людського тіла (наприклад, руку) в саван не загортають; їх обгортають шматком тканини й ховають. Труна має бути дерев’яною, зі з’єднаннями «ластівчин хвіст», без цвяхів. Після короткої молитви та після того, як прощено всі права, які мали щодо покійного, тіло (у труні) несуть до мусалля (кам’яної лави, на яку ставлять труну), і здійснюють (джаназа-)намаз.

Відвідування могил і читання (або декламування) Корану аль-карім

На останніх сторінках книги Шірат аль-іслам написано, що відвідування могил — дія сунна. (Могили слід відвідувати раз на тиждень або принаймні у святкові дні. Відвідування, яке дає більше савабу, — це відвідування в четвер, п’ятницю чи суботу.) Той, хто відвідує, думає про те, що тіла в могилах розкладаються, і виносить із цього науку. Щоразу, як Усман (радіяллаху анх) проходив повз могилу, він плакав так гірко, що його борода ставала мокрою. (Окрім науки для того, хто відвідує,) покійний у могилі має користь від молитов, які за нього підносять. Расулюллах (саллаллаху алейхі ва саллям) мав звичай відвідувати могили Своїх родичів і Своїх Асхабів (радіяллаху таала анхум). Привітавши салямом і помолившись, той, хто відвідує, сідає обличчям до могили й спиною до кібли. Терти руки й обличчя об могилу чи цілувати землю на могилі — звичай християн. Цілувати землю на могилі дозволено лише тоді, коли це могила власної матері чи батька.

У хадисах шаріф сказано:

«Якщо людина приходить до могили того, кого знала, і вітає його салямом, маййіт (покійний) упізнає її й відповідає на її салям». «Якщо людина, відвідуючи могилу муміна, промовить таку молитву, покійного буде звільнено від кари аж до Дня Кіямату: Аллахумма інні асалюка бі-хаккі Мухаммадін ва алі Мухаммадін ан ля туаззіба хазаль-маййіт». «Якщо людина щоп’ятниці відвідує могили своїх батьків або могилу одного з них, її гріхи прощаються, і вона віддала належне їхнім правам».

Краще відвідувати могили великих людей, далекі від наших рідних місць, коли вирушаєш туди в іншій справі, ніж вирушати в далеку подорож лише для того, щоб відвідати їхні благословенні могили. Але багато савабу дає далека подорож саме для того, щоб відвідати нашого Володаря Пророка (саллаллаху алейхі ва саллям). Той, хто відвідує (могили) Пророків (алейхімуссалям) і авлія (алейхір-рахма), має користь від їхніх благословенних душ. Його серце очищується тією мірою, якою є його любов і прихильність до них. Якщо біля могил авлія чинять гріхи, наприклад якщо їх відвідують і жінки, які не покриваються, це не повинно бути причиною, щоб перестати відвідувати ці благословенні місця; якщо ми не можемо запобігти таким порушенням, нам слід відчувати до них відразу всім серцем. Так само необхідно йти за джаназою муміна, навіть якщо там є жінки, або співають пісні чи іляхі, або виголошують промови. Коран аль-карім слід читати (або декламувати) біля могили чи в іншому місці, а саваб — дарувати душам померлих і молитися за них. Бо на місце, де читають (або декламують) Коран аль-карім, сходять рахмат і барака. Молитви, які підносять у такому місці, бувають прийняті (Аллахом таала).

«Якщо людина щоп’ятниці відвідує могили своїх батьків або могилу одного з них, її гріхи прощаються» Хадис шаріф

У книзі Джиля аль-кулуб сказано: людина, яка приходить на цвинтар, стоячи, каже: «Ассаляму алейкум, я ахля дар іль-каум іль-мумінін! Інна іншаллаху ан карібін бікум ляхікун.» Потім вона промовляє Басмалу й читає суру аль-Іхлас одинадцять разів (щоразу з Басмалою) і суру аль-Фатіха один раз (теж із Басмалою перед нею). Потім вона підносить таку молитву: «Аллахумма Раббаль-аджсад іль-баліях, валь-ізамін нахіратіллаті хараджат мінад-дунья ва хія біка мумінатун, адхіль алейха раухан мін індіка ва саляман мінні.» Вона підходить до могили з правого боку покійного (маййіта) (з боку кібли могили) і від ніг. Вона вітає салямом (тобто каже: «Салямун алейкум»). Стоячи, навпочіпки чи сидячи, вона читає початок і кінець сури аль-Бакара, потім суру Ясін, а тоді сури Табарак, ат-Такасур, аль-Іхлас аш-Шаріф і аль-Фатіха і дарує здобутий саваб маййітові. У книзі Кітаб аль-фікх аля ль-мазахіб аль-арбаа написано: «Відвідування могил — сунна для чоловіків, щоб виносити науку з мертвих і думати про ахірат (потойбічний світ). Можна відвідувати кожну могилу, близьку чи далеку. Особливо сунною є їхати далеко, щоб відвідати праведних (саліх) мусульман і валі (рахімахумуллаху таала). Відвідати благословенну могилу Расулюллаха (саллаллаху алейхі ва саллям) — один із найцінніших ібадатів. Літнім жінкам також дозволено відвідувати могили за умови, що вони належно покриті. Під час відвідування не дозволено робити таваф довкола могили, цілувати камінь чи землю або просити в покійного те, чого він не може зробити». В авлія (рахімахумуллаху таала) просять шафаату, просять, щоб вони помолилися за людину і стали засобом того, що Аллах таала дарує їй те, про що вона просить.

Цей Сарвар — такий раб нашого Господа,
Що в кожну хвилину небезпеки сподіваються на Його шафаат.
Він — такий Посланець, що закликає людей
Поклонятися Аллахові, — тож ідіть за Ним, воістину!
Хто так чинить, почувається в безпеці й знаходить спокій,
Мов той, хто тримається за міцну мотузку, що ніколи не рветься.
О Іляхі, нехай і на Його рід та Асхабів,
І на ахль ат-таква, які йдуть за ними,
Завжди ллються хмари милосердя,
Щоб лагідні й шляхетні раби досягли Твого милосердя.
О Господи, доки віє ранковий вітерець,
Доки гілки моринги гойдаються на вітерці,
Доки караванник своїми солодкими наспівами
Сповнює своїх верблюдів тугою,
Шли хмари милосердя на Фахр аль-каїната, на Його рід і Асхабів,
І на тих, хто йде за ними.
Касида аль-Бурда

Макам Ібрахім Скеля з благословенним слідом ступні Ібрахіма алейхіссалям, яку Він використовував як риштування і приступку, коли будував Каабу, і на якій Він виконував Свій обов’язок закликати людей до Аллаха. Як чудо Ібрахіма алейхіссалям, ця скеля підіймалася й опускалася до тієї висоти, якої Він бажав, немов ліфт, і допомагала Йому зводити будівлю. Максуру, у якій стояв цей благословенний камінь, було прибрано й знесено за правління саудита Фейсала, а замість неї встановлено шестикутну скляну вітрину, яка стоїть там і сьогодні, а надбудову повністю прибрано.