КУФР

Деякі з речей, що призводять до куфру

1- Сказати: «Аллах таала дивиться на нас з Аршу чи з неба», — це куфр. Бо Аллах таала вільний від того, щоб мати місце. Не дозволено казати, що Він на землі, на небі, угорі, унизу, праворуч чи ліворуч. 2- Сказати: «Аллах таала кривдить тебе так, як ти кривдив мене», — це куфр. Бо Аллах таала не кривдник. Він не чинить кривди Своїм рабам. Слово «кривда» не можна вживати щодо Аллаха таала. 3- Назвати якогось конкретного мусульманина й сказати: «Він для мене — як юдей», — це куфр. 4- Сказати неправду, а потім додати: «Аллах знає, що це правда», — це куфр. 5- Говорити принизливо про ангелів — це куфр.

6- Сказати щось принизливе про Коран аль-карім, навіть лише про одну з його літер, або не вірити бодай в одну з його літер — це куфр. 7- Читати Коран аль-карім, співати іляхі, читати азан чи мавлід під супровід музичних інструментів — це куфр. 8- Говорити принизливо про Пророків — це куфр. 9- Сказати про людину, відому своїми добрими справами: «Він кращий за Пророка», — це куфр. 10- Якщо хтось заявляє, що він Пророк, то і він, і ті, хто йому вірить, стають невіруючими.

11- Глузувати з того, що станеться в ахіраті, — це куфр; і не вірити в муки, які спіткають у могилі та в День Кіямату (або казати, що вони не узгоджуються з розумом і наукою), — це куфр.

12- Заперечувати, що віруючі бачитимуть Аллаха таала в Джаннаті, — це куфр.

13- Не любити якоїсь із загальновідомих сунн — це куфр.

14- Не вірити в ісламське знання або зневажати ісламське знання чи ісламських учених — це куфр. 15- Хто хоче стати невіруючим, той стає ним тієї ж миті, коли має такий намір.

16- Хто свідомо й навмисно промовляє слова, що призводять до невіри, той стає невіруючим. Якщо ж він промовляє ці слова, не знаючи, що вони призводять до невіри, то, на думку більшості ісламських учених, він однаково стає невіруючим. 17- Підперезатися мотузяним поясом (зуннаром) або носити будь-що, що є ознакою невіри, — це робить людину невіруючою. Якщо торговець використовує ці речі, щоб замаскуватися в країні невіруючих, він стає невіруючим. Використовувати ці речі для жарту чи щоб розсмішити інших — це теж робить людину невіруючою.

18- Коли невіруючі святкують свої свята, виконувати релігійні обряди, які вони здійснюють саме цього дня, — це призводить до невіри. Так само призводить до невіри й дарувати їм подарунки, властиві саме цьому релігійному святу. 19- Назвати мусульманина невіруючим, щоб дорікнути йому за погану вдачу, — це не призводить до невіри. Але якщо при цьому бажати, щоб цей мусульманин був невіруючим, то це призводить до невіри. 20- Якщо дівчина, яку в дитинстві (батьки) видали заміж нікяхом за мусульманина, після досягнення віку розуму й статевої зрілості не знає імана та ісламу, не може пояснити їх, коли її запитують, або не вірить у них, то її нікях стає недійсним. Вона сама стає муртадом (віровідступницею). Те саме правило стосується й хлопців.

21- Якщо хтось несправедливо б’є чи вбиває іншого, то схвалювати його несправедливий учинок, кажучи, наприклад: «Ти добре зробив. Він на це заслужив!» — це куфр.

22- Не ставитися серйозно до велінь ісламу — це куфр. Наприклад, не здійснювати намазу, не давати закяту чи не постити через те, що не вважаєш їх важливими або не визнаєш їх своїми обов’язками, — це куфр. 23- Утрачати надію на милість Аллаха таала — це куфр. 24- Гроші, майно чи речі, які самі по собі не заборонені (харам), але згодом стають забороненими через зовнішню причину, називаються харам лі-гайріхі; це, наприклад, крадені речі чи речі, здобуті забороненим шляхом. Назвати їх дозволеними (халяль) через незнання — це не призводить до невіри. Такі речі, як мертвечина, свинина й вино, які заборонені самі по собі, називаються харам лі-айніхі. Назвати їх халяль — це куфр. 25- Назвати халяль будь-який із гріхів, про які достеменно відомо, що вони харам, — це куфр.

26- Применшувати або висміювати те, що іслам шанує, як-от азан, мечеті й книжки з фікху, — це теж призводить до невіри. 27- Здійснювати намаз, знаючи, що не маєш абдесту (ритуального омовення, вуду), — це призводить до невіри. 28- Свідомо здійснювати намаз в іншому напрямку, ніж напрямок кібли, — це куфр. Казати, що немає потреби здійснювати намаз у бік кібли, — це куфр. 29- Якщо хтось без причини плекає злобу на ісламського вченого або проклинає його, то є побоювання, що він впав у куфр. 30- Якщо хтось скаже іншому, кого не любить: «Для мене твоє обличчя — як обличчя ангела смерті», то він стає невіруючим. Бо ангел смерті (Азраїл алейхіссалям) — піднесений ангел.

«Аллах таала не прощає тих, хто додає Йому співтоваришів, тобто невіруючих, а інші гріхи, крім невіри, Він прощає» Ан-Ніса: 116

31- Бажати, щоб те, що харам у кожній релігії, — як-от розпуста, содомія, ріба (лихварський відсоток) і брехня, — було халяль, аби й самому це робити, — це куфр. 32- Хто не визнає, що Мухаммад алейхіссалям — Пророк останніх часів (на час аж до Дня Кіямату), той стає невіруючим. 33- Якщо хтось убирається в шовк, а інший каже йому: «Нехай це буде тобі на благо», то є побоювання, що цей другий утратить свій іман.

34- Хто глузує з книжок тафсиру й фікху, не любить їх і говорить про них зневажливо, той стає невіруючим. 35- Хто каже: «Ти голий, як теля Джабраїла», той стає невіруючим. Це глузування з ангела. 36- Хто каже: «Пророк алейхіссалям був чорний», той стає невіруючим. 37- Хто каже: «Не здійснювати намазу — добра справа», той стає невіруючим. Якщо комусь кажуть: «Іди здійсни намаз», а він відповідає: «Здійснювати намаз мені важко», то він стає невіруючим. 38- Хто називає Аллаха таала «батьком», той стає невіруючим. 39- Якщо хтось каже: «Расулюллах (саллаллаху алейхі ва саллям) після їжі облизував Свої благословенні пальці», а інший каже: «Це невиховано», то цей інший стає невіруючим. 40- Хто тлумачить Коран аль-карім на власний розсуд, той стає невіруючим.

41- Касети й платівки, на які записано Коран аль-карім, так само цінні, як мусхафи аш-шаріф (книжку, у якій записано Коран аль-карім, називають мусхафом). Виявляти до них неповагу — це куфр. 42- Ходити до ворожбитів, які мають справу з джинами, до тих, хто дивиться в гороскопи й дає відповідь на все, про що їх питають, або до чаклунів і вірити тому, що вони кажуть і роблять, — навіть якщо сказане ними часом справджується, — означає вірити, що хтось інший, крім Аллаха таала, знає все й може зробити все, що захоче. Це куфр. (Не вірити науковому знанню — не куфр.) 43- Залишати сунну, зневажаючи її й не вважаючи важливою, — це куфр. 44- Хто каже: «Чаклун своєю магією може зробити все, що захоче. Його чаклунство неодмінно подіє», — і хто вірить цим словам, ті стають невіруючими.

45- Якщо мусульманин дає ствердну відповідь, як-от «Так», тому, хто називає його невіруючим, то він сам стає невіруючим. 46- Стверджувати, що халяль одружуватися з жінкою, з якою одружуватися харам, — це куфр.

47- Якщо людина дає милостиню з майна, яке напевно є харам, і сподівається отримати за це саваб, а бідняк, який бере цю милостиню й знає, що вона з харамного майна, каже: «Нехай Аллах таала буде вдоволений тобою», і той, хто дає, або хтось інший каже: «Амін», то всі вони стають невіруючими.

48- Називати «Творцем» будь-кого чи будь-що, крім Аллаха таала, — що б при цьому не мали на увазі, — це куфр. 49- Навмисно казати Абдулькойдур замість Абдулькадір — це призводить до куфру. Так само — казати Абдульузейз замість Абдульазіз, Мемо замість Мухаммад, Хассо замість Хасан та Ібо замість Ібрахім. Деякі ремісники пишуть ці благословенні імена на взутті чи капцях як рекламу, бо це їхні власні імена, а ті, хто їх купує, узувають їх і так топчуть ці імена. Є побоювання, що і ті, хто їх пише, і ті, хто їх топче, утратять свій іман. 50- Сказати: «Ми руйнуємо гробниці авлія, бо боїмося, що невігласи вважатимуть їх творцями», — це куфр. 51- Класти на підлогу папір, покривало чи молитовний килимок, на якому є ісламський напис або бодай одна літера (якщо це робиться, щоб їх зневажити), — це куфр. 52- Сказати: «Абу Бакр ас-Сіддік і Умар аль-Фарук (радіяллаху таала анхума) не мали права бути халіфами», — це невіра. 53- Хто стає причиною того, що хтось, особливо його власна дитина, стає невіруючим, той і сам стає невіруючим. 54- Виявляти неповагу до Корану аль-карім, який лунає з радіо чи гучномовця, — це теж невіра, хоча звук, який чути, — не сам Коран аль-карім, а магнітні коливання.

55- Не любити сунни — це куфр. Не надавати ваги сунні — це куфр. 56- Ховати померлих у землю — фард. Хто ухиляється від цієї служби, бо не надає їй жодної ваги, посилається на знання й науку і каже: «Ховати померлих — відсталість. Краще спалювати їх, як це роблять буддисти, брахмани й невіруючі комуністи», той утрачає свій іман і стає муртадом. 57- Казати: «Дідусю, що швидко дає», — дуже погано, і це призводить до куфру. (Так зазвичай кажуть про покійних авлія.) 58- Стверджувати, що розпуста й содомія дозволені, — це невіра. 59- Не надавати ваги чомусь харам, про що сповіщено в Нассі (тобто в аяті чи хадисі) або через іджма (спільну практику чи одностайне висловлювання Асхабів аль-кірам і табіїнів, згоду, консенсус у певному питанні), — це куфр.

60- Постійно чинити великі гріхи й уперто триматися їх — це штовхає людину до невіри. Не надавати ваги намазу — це куфр. 61- Заперечувати серцем чи язиком когось з авлія (улюблених рабів Аллаха таала), чи живий цей улюблений раб, чи помер, — це невіра. 62- Плекати ворожнечу до авлія та до ісламських учених, які діють згідно зі своїм знанням, — це куфр. 63- Казати, що авлія мають властивість ісмат (безгрішність), — це невіра. (Ісмат означає ніколи не чинити жодного гріха. Ця властивість є лише в Пророків.)

64- Вірити, що якась подія сталася сама собою, і казати, що тварини розвинулися від одноклітинних живих істот до вищих істот і зрештою до людини, — це куфр.

«О мій Господи! Прошу в Тебе такого імана, який не скінчиться невірою!» Хадис шаріф

65- Здійснювати поклоніння невіруючих як поклоніння, наприклад грати в мечетях на таких музичних інструментах, як орган чи дзвони, на яких вони грають у своїх церквах, або користуватися речами, які іслам вважає ознаками невіри, коли немає жодного дарурату (крайньої потреби чи примусу), — це куфр. 66- Тих, хто проклинає Асхабів аль-кірам, називають мулхідами. Мулхід — невіруючий. 67- Шанувати хрести, зірки, сонце, корів чи інші речі, зображення або скульптури, вірячи, що вони чи ті, кого вони зображують, мають божественні властивості, наприклад, можуть робити чи творити все, що захочуть, або зціляти хворих, — це куфр. 68- Хто зводить наклеп на Хазрат Аїшу (каже, що вона була невірна), або не вірить, що її батько був сахабі, той стає невіруючим. 69- Те, що Іса алейхіссалям зійде з неба, — це знання, яке необхідно знати. Хто в це не вірить, той стає невіруючим. 70- Назвати невіруючим людину, яка отримала радісну звістку про Джаннат у Корані аль-карім чи в хадисі шаріф, — це призводить до куфру. 71- Мусульманці виходити з непокритою головою, руками й ногами та показувати їх чоловікам — харам і гріх. Якщо вона зневажає це, якщо не надає цьому ваги, то втрачає свій іман і стає невіруючою. 72- Хто не вірить, що існують ангели й джини, той стає невіруючим.

73- Якщо хтось каже мусульманинові: «О невіруючий!» (або називає мусульманина масоном чи комуністом) і вважає, що цей мусульманин невіруючий, то він сам стає невіруючим. 74- Точне число Пророків невідоме. Назвати якесь число Пророків може означати зробити Пророком того, хто не є Пророком, або не визнати Пророка Пророком. А це невіра. Бо заперечувати одного Пророка означає заперечувати всіх Пророків. Щодо цього ісламські вчені сказали, що Пророків було понад сто двадцять чотири тисячі. Мусульманин, чоловік чи жінка, який навмисно (з власної волі, без погроз) каже чи робить щось, про що вчені одностайно заявили, що воно призводить до куфру, і знає, що воно призводить до куфру, утрачає свій іман — чи каже він або робить це всерйоз, чи жартома, і навіть якщо не думає про його значення. Така людина стає муртадом (віровідступником). Саваби за попередні ібадати того, хто став муртадом, пропадають. Якщо цей муртад кається, саваби за його попередні ібадати не повертаються. Якщо він заможний, то мусить знову здійснити хадж. Для каяття недостатньо лише промовити каліму аш-шахада. Необхідно також покаятися в тому, що спричинило відступництво. (Він мусить увійти в іслам крізь ту саму браму, крізь яку вийшов.) Не знати цього — не виправдання, а великий гріх для мусульманина. Бо кожному мусульманинові фард вивчити те, що необхідно знати всім. Іман і нікях людини, яка промовила слово, що призводить до відступництва, випадково, помилково чи через тлумачення, не стають недійсними. Проте в такому разі добре зробити таубу та істигфар, тобто тадждід аль-іман (оновити свою віру).

Як невіруючий стає муміном, промовивши каліму ат-таухід, так і мумін може стати невіруючим, промовивши одне слово. Кожен мусульманин повинен щоранку й щовечора читати наведену нижче молитву імана й так робити таубу та оновлювати свій іман і нікях:

«Аллахумма інні аузу біка мін ан ушріка біка шай-ан ва ана аляму ва астагфірука лі-ма ля аляму іннака анта аллямуль-гуюб».

«Аллахумма інні уріду ан уджаддідаль-імана ваннікяха тадждідан бі-каулі ля іляха іллаллах Мухаммадун расулюллах».

Якби ж мені шукати й шукати — і знайти Твій слід,
і притулити обличчя до пороху з Твого сліду.
Нехай Хакк дасть мені побачити Твоє обличчя,
О Мухаммаде, душа моя прагне Тебе.
Якби ж то випала благословенна подорож, щоб я вирушив
і потонув у пісках на дорогах до Кааби.
Якби ж мені хоч раз уві сні побачити Твоє прекрасне обличчя,
О Мухаммаде, душа моя прагне Тебе.
Не лишилося в моєму серці й пилинки лукавства,
зі щирістю я ступив на цей істинний шлях,
разом з Абу Бакром, Умаром і Усманом,
О Мухаммаде, душа моя прагне Тебе.

«Оновлюйте свій іман, промовляючи Ля іляха іллаллах!» Хадис шаріф