КОЛИ ВІН ВШАНУВАВ СВІТ (ЙОГО НАРОДЖЕННЯ)

Моя умма, моя умма

Найщасливіша з матерів, якій випала найвища з усіх почестей, Хазрат Аміна, розповідає про свою вагітність: «Поки я носила Його, я не зазнала ні болю, ні страждання. Я навіть не відчувала, що вагітна. Але одного дня після шостого місяця, між сном і неспанням, хтось спитав мене: „Чи знаєш ти, ким ти вагітна?“ Коли я сказала: „Не знаю“, він мовив: „Знай, що ти вагітна останнім із Пророків!“ Коли наблизилися пологи, та сама особа прийшла знову і сказала: „О Аміно! Коли дитина народиться, дай Йому ім’я Мухаммад“. В іншому переказі сказано: „О Аміно! Коли дитина народиться, дай Йому ім’я Ахмад!“»

Наша мати Хазрат Аміна так розповідає про мить народження: «Коли настала година пологів, я почула грізний звук. Мене охопив трепет. Потім я побачила білого птаха; він прилетів і погладив мене своїми крилами. Від страху й трепету не лишилося й сліду. Тієї ж миті мене охопила така спрага, наче я горіла. Просто біля себе я побачила чашу шербету, білого, мов молоко. Мені дали випити того шербету. Я випила; він був холодний і солодший за мед. Спраги в мене більше не було. Потім я побачила великий нур; мій дім так ним наповнився, що я не бачила нічого, крім цього нуру.

Хочеш урятуватися від вогню —
Промовляй ас-салят з любов’ю і сердечною тугою.
Ассаляту вассаляму алейка, о Расулюллах!
Ассаляту вассаляму алейка, о Хабібаллах!
Ассаляту вассаляму алейка, о Нур аль-Аршіллах.

«Я — хабіб Аллаха таала, Його улюблений. Я — провідник Пророків. Я кажу це не для того, щоб вихвалятися» Хадис шаріф

Дім, у якому народився наш Володар Пророк, належав Його прадідові Хашиму ібн Абд аль-Манафу. Він стояв за 300–400 метрів на північний схід від Кааби.

Під час переселення (Хіджри) наш Володар Пророк передав цей благословенний дім Акілю ібн Абі Талібу. Онуки Акіля продали його Мухаммадові ібн Юсуфу ас-Сакафі.

Згодом цей благословенний дім купила мати Гаруна ар-Рашида Хайзуран-хатун і перетворила його на мечеть.

Цю мечеть, яку оберігали Аббасиди й мамлюки, дбайливо зберігали і в османську добу. Султан Сулейман Пишний наказав відбудувати мечеть заново.

Протягом історії цю мечеть багато разів реставрували.

У 1924 році цю мечеть було зруйновано. Будинок, який шейх Аббас Каттан звів тут у 1950 році, від 1959 року використовується як публічна бібліотека Мекки.

Тієї ж миті я побачила багато жінок, які оточили мене й прислуговували мені. Вони були високі, а їхні обличчя сяяли, мов сонце. Вони були схожі на дівчат із племені Абд аль-Манаф. Мене вразило, що вони з’явилися так раптово. Одна з них сказала: „Я — Асія, дружина фараона!“ Інша сказала: „А я — Мар’ям бінт Імран, а це — гурії2 з Джаннату“.

Тоді ж я побачила білу довгу шовкову тканину, що простяглася від неба до землі. Пролунали слова: „Сховайте Його від людських очей“. Тієї миті з’явилася зграя птахів. Їхні дзьоби були зі смарагду, а крила — з рубіну. Я спітніла від страху, і від крапель поту, що падали, поширювався запах мускусу. Коли я була в такому стані, з моїх очей зняли завісу. Я побачила всю землю від сходу до заходу. Мене оточили ангели.

Щойно Мухаммад алейхіссалям народився, Він схилив Свою благословенну голову в саджді (уклоні до землі) і підняв Свій вказівний палець. Потім з неба спустилася біла хмаринка й огорнула Його. Я почула голос, який казав: „Обнесіть Його всюди, від заходу до сходу. Обнесіть Його, щоб увесь всесвіт побачив Його з Його ім’ям, Його тілом і Його якостями. Нехай знають, що Його ім’я — Махі, тобто що Аллах таала через Нього знищує всі сліди ширку (надання Аллахові співтоваришів, рівних Йому)“.

Зникла й ця хмара, і я побачила Мухаммада (саллаллаху алейхі ва саллям), сповитого в білу вовняну тканину. Тієї ж миті з’явилися троє, чиї обличчя сяяли, мов сонце. Один тримав срібний глечик, другий — смарагдову миску, а третій — шовкову тканину. З глечика ніби крапав мускус. Вони поклали мого благословенного сина в миску. Обмивши Його благословенну голову й ноги, вони сповили Його в шовк. Потім намастили Його благословенну голову пахощами, підвели Його благословенні очі сурмою і зникли».

Ангели зійшли з неба рядами,
Наче мій дім був Каабою, обходили його довкола.
Зграя за зграєю входили гурії Джаннату,
Від нуру їхніх облич осяявся мій дім.
У повітрі постелили ложе,
Звалося воно Сундус, і постелив його ангел.
Я стояла вкрай вражена,
Коли все це ясно й виразно побачила.
Раптом розступилася стіна,
З’явилися три гурії з Джаннату.
Дехто каже, що з тих трьох красунь
Однією була Асія, ясна, мов місяць.
Мар’ям-хатун, безсумнівно, була однією з них,
Третя ж — гурія з Джаннату, на вигляд чарівна.
Ці три прийшли з ласкою
І одразу привітали мене салямом.
Довкола мене вони сіли
І звіщали одна одній радісну звістку про Мустафу.

Коли народився Мухаммад алейхіссалям, біля нашої матері Аміни були Шіфа-хатун, мати Абдуррахмана ібн Ауфа, Фатіма-хатун, мати Усмана ібн Абіль-Аса, і Сафія-хатун, тітка нашого Пророка по батькові. Вони так розповіли про нур, який бачили, і про інші події, що сталися:

Шіфа-хатун розповідає: «Тієї ночі я була біля Аміни як помічниця. Щойно Мухаммад алейхіссалям прийшов у світ, я почула, як Він молиться і благає. Із незримого світу пролунало: „Ярхамука Раббука“. Потім з’явився нур, який дав стільки світла, що все від сходу до заходу стало видно…» Шіфа-хатун, яка стала свідком і багатьох інших подій, розповіла: «Щойно Йому було сповіщено про пророцтво, я, не вагаючись, стала однією з перших, хто увірував».

«У День Кіямату, коли всі мовчатимуть, говоритиму я. Коли ніхто не зможе й поворухнутися, я буду тим, хто заступатиметься за них» Хадис шаріф

Усе створене сповнилося радості,
Сум відступив, світ ожив заново.
Усі частинки світу закликали,
Гукали одна одну й казали: Вітаємо.
Вітаємо, о великий Султане, вітаємо,
Вітаємо, о джерело мудрості, вітаємо.
Вітаємо, о таємнице Корану, вітаємо,
Вітаємо, о ліки від страждань, вітаємо.
Вітаємо, о соловею в саду краси,
Вітаємо, о наближений до Володаря Величі.
Вітаємо, о місяцю й сонце Хакка,
Вітаємо, о Ти, Хто не відлучений від Хакка.
Вітаємо, о притулку грішників умми, вітаємо,
Вітаємо, о притулку безпорадних, вітаємо.
Вітаємо, о втіхо очей Халіля,
Вітаємо, о справжній хабібе Джаліля.
Вітаємо, о милосте для світів,
Вітаємо, Ти — заступник грішників.
Вітаємо, о падишаху обох світів,
Заради Тебе створено світ.

Сафія-хатун розповідає так: «Коли народився Мухаммад алейхіссалям, усе довкола огорнув нур. Щойно Він прийшов у світ, Він зробив саджду (вклонився до землі), потім підняв Свою благословенну голову і виразно промовив: „Ля іляха іллаллах, інні расулюллах“. Коли я хотіла Його обмити, то почула голос: „Ми послали Його вже обмитим“. Його побачили з уже відтятою пуповиною і обрізаним. Щойно Він народився, Він зробив саджду. Тієї миті Він тихо щось промовляв. Я наблизила вухо до Його благословенних уст; Він казав: „Умматі, умматі!“ (Моя умма, моя умма!)»3

Той Расул, обернувшись до Кааби,
Приклав Своє обличчя до землі й зробив саджду.
З головою в саджді Він підняв Свій палець,
Славив Аллаха й засвідчував Його єдність.
Він каже: «О Мавля, до Тебе звертаю я своє обличчя,
О Ілахі, благаю Тебе за мою умму».
Усім серцем чекав Він допомоги від Хакка
І казав: «Моя умма, моя умма!»

Коли народився наш улюблений Пророк, Його дід Абдульмутталіб стояв біля Кааби аш-Шаріф і молився та благав Аллаха таала. Радісну звістку він отримав так:

Раптом Кааба вклонилася до землі в бік Макам Ібрахім і знову повернулася до свого попереднього стану. Абдульмутталіб почув, як Кааба промовила виразною мовою: «Аллаху акбар! Голос Мухаммада (саллаллаху алейхі ва саллям) очистить мене від ідолів». Тієї миті ідол Хубал упав ниць. Потім пролунав клич: «Аміна народила сина. Мухаммад (саллаллаху алейхі ва саллям) виведе людей із темряви омани до нуру істинного шляху. Хакк таала послав Його Пророком до людей і джинів. О ангели, будьте свідками, що Йому дано ключі від усіх скарбниць. Не забувайте дня Його народження; нехай цей день буде для вас святом аж до Кіямату (Судного дня)». Коли Абдульмутталіб почув ці слова, він заціпенів від подиву. Він поклав руку на груди: «Чи не сниться мені це?» Потім він почув ще один клич: «О володарю курайшитів, що тебе лякає?» Він не мав сили відповісти.

Коли він наблизився до дому Аміни, то побачив на даху птаха. Той розпростер крила над домом і накрив його. Гори Мекки сяяли від його нуру. Біла хмара затіняла дім. Двоє ангелів, що стояли перед дверима, не дали йому ввійти. Поки він думав: «Що це, чи не сниться мені?», його огорнув запах мускусу, що линув зсередини.

Абдульмутталіб, який бачив багато подій у день народження Мухаммада алейхіссалям, дуже зрадів цій радісній звістці й сказав: «Слава і честь цього мого сина будуть дуже великими»4.

Щоб відсвяткувати це велике щастя, Абдульмутталіб, починаючи з сьомого дня після народження, три дні влаштовував бенкет для мешканців Мекки. Він також заколов верблюдів у всіх кварталах міста і віддав їх на користь і людям, і тваринам5. Коли під час бенкету його спитали, яке ім’я він дав дитині, він сказав: «Я дав Йому ім’я „МУХАММАД“ (саллаллаху алейхі ва саллям)». Коли спитали, чому він не дав Йому ім’я когось із предків, він відповів: «Бо я хотів, щоб Аллах таала і люди хвалили й прославляли Його»6. В іншому переказі сказано, що ім’я «Мухаммад» Йому дала Аміна-хатун.

О Ти, Чиє обличчя — мов повний місяць,
О Ти, опоро всіх, хто впав.
О Ти, ліки від серцевої скорботи,
О Ти, Султане всього створеного.
Ти — Султан усіх Пророків,
Ти — нур в очах авлія та асфія.
О Ти, останній на троні посланництва,
О Ти, остання печать пророцтва.

«У День Кіямату я — імам і хатіб Пророків і заступник за всіх них. Я кажу це не для того, щоб вихвалятися» Хадис шаріф

Коли Твій нур осяяв увесь світ,
Твоє, мов троянда, обличчя зробило його трояндовим садом.
Темряву невігластва й омани знищено,
Сад пізнання досяг своєї досконалості.
О Хабібаллах, прийди нам на поміч
І порадуй нас Своїм ликом при останньому подиху.

Важливі події, що сталися тієї ночі, коли народився Расулюллах

Перед народженням і під час народження Расул аль-акрама (саллаллаху алейхі ва саллям) сталося багато подій, які були знаками того, що Він ушанує світ Своєю появою. Відомі люди того часу бачили сни ще до того, як наш Володар Пророк прийшов у світ. Коли вони віддавали свої сни на тлумачення віщунам і славетним ученим свого часу, ті казали, що ці сни вказують на прихід Мухаммада алейхіссалям.

Дід нашого улюбленого Пророка Абдульмутталіб розповідав: «Одного разу я заснув. Я прокинувся у великій тривозі від сну, який побачив. Я захотів негайно піти до віщуна, щоб той його витлумачив. Коли я прийшов до нього, він подивився мені в обличчя і сказав: „О провіднику курайшитів! Що з тобою сталося? Твоє обличчя має зовсім інший вигляд. Чи не сталося чогось важливого, що довело тебе до такого стану?“ Сказавши: „Так, я бачив жахливий сон, якого ще нікому не розповідав“, я сів поруч із ним і почав розповідати:

„У моєму сні цієї ночі було дуже велике дерево. Один його кінець сягав неба, а гілки простягалися на схід і на захід. Від дерева лився такий нур, що сонце поруч із ним здавалося б тьмяним.

Часом його було видно, а часом воно зникало. Люди зверталися до нього. З кожною миттю його нур ставав дедалі більшим. Дехто з племені Курайш чіплявся за його гілки, а інші намагалися зрубати дерево. Один юнак перешкоджав тим, хто хотів його зрубати. У Нього було дуже гарне обличчя; такого обличчя я ще ніколи не бачив. Крім того, від Його тіла довкола линули приємні пахощі. Я простягнув руку, щоб ухопитися за одну з гілок дерева, але не дотягнувся“.

Коли я закінчив розповідати, обличчя віщуна змінилося.

Він зблід. Потім сказав: „Тобі в цьому немає частки“. Я спитав: „А кому є в цьому частка?“ Він відповів: „Тим, хто тримається за гілки дерева“, — і продовжив: „З твого потомства прийде Пророк; Він пануватиме всюди, і люди ввійдуть у Його релігію“. Потім він обернувся до мого сина Абу Таліба, який був зі мною, і сказав: „Цей, мабуть, буде Його дядьком“». Абу Таліб розповів про цю подію нашому Володареві Пророкові, коли Йому було сповіщено про пророцтво, і сказав: «Те дерево — це Абуль-Касим, аль-Амін Мухаммад алейхіссалям».

Тієї ночі, коли наш улюблений Пророк Мухаммад алейхіссалям ушанував світ Своєю появою, на небі зійшла нова зоря. Юдейські вчені, які її побачили, зрозуміли, що народився Мухаммад алейхіссалям.

Хассан ібн Сабіт, один з Асхабів аль-кірам, розповідає: «Мені було вісім років. Одного ранку якийсь юдей біг і кричав: „Гей, юдеї!“ Юдеї зібралися довкола нього і спитали, чому він кричить. Він відповів: „Знайте, що цієї ночі зійшла зоря Ахмада! Цієї ночі Ахмад прийшов у світ…“»

Тієї ночі, коли народився Расулюллах (саллаллаху алейхі ва саллям), усі ідоли в Каабі впали ниць на землю.

Урва ібн аз-Зубайр розповідає: «Одна група курайшитів мала ідола. Раз на рік вони робили довкола нього таваф (обходили його), різали верблюдів і пили вино. Одного такого дня, прийшовши до ідола, вони знайшли його поваленим ниць на землю. Вони підняли його, але він упав знову. Так повторилося тричі. Коли ж вони підняли його і міцно підперли, пролунав голос: „Народився Той, від Кого вся земля прийшла в рух. Усі ідоли попадали, а серця царів затремтіли від жаху!“» Ця подія припала саме на ту ніч, коли народився Мухаммад алейхіссалям.

Чотирнадцять веж палацу перського володаря (Кісри) в місті Мадаїн обвалилися. Володар і його народ, які тієї ночі прокинулися з жахом від гуркоту, віддали на тлумачення страшні сни, що їх бачили деякі з їхніх знатних людей, і зрозуміли, що це знаки чогось великого.

Найславетніші віщуни витлумачили ці сни так: «Вони сповіщають нам, що Дамаск, Ірак, Іран, Тигр і Євфрат перейдуть під владу ісламу».

«Я прийшов у світ від найкращих і найдобірніших людей, що жили в кожному столітті й за всіх часів» Хадис шаріф

Мекка аль-Мукаррама та околиці

Тієї ж ночі раптово згасли й величезні вогнища вогнепоклонників (маджусів), що горіли тисячу років. Вони записали дату, коли згас вогонь; то була та сама ніч, коли обвалилися вежі палацу володаря.

Вода в озері Сава, яке тоді вважалося священним (мукаддас), раптом відступила, і тієї ночі озеро висохло.

В околицях Дамаска долина річки Самава, яка тисячу років стояла висохлою і без води, тієї ночі наповнилася водою, що почала переливатися через край.

Від тієї ночі, коли народився Мухаммад алейхіссалям, шайтани й джини вже не могли приносити курайшитським віщунам звісток про події, і віщування припинилися…

Тієї ночі, коли народився наш Володар Хабіб аль-акрам, а також пізніше, крім цих, сталося багато інших подій, яких ніколи раніше не бачили. Усі вони були знаками того, що народився останній Пророк Мухаммад алейхіссалям.7

Ніч Мавліду

Ніч, коли наш улюблений Пророк (саллаллаху алейхі ва саллям) ушанував світ Своєю появою, називається «ніч Мавліду». «Мавлід» означає «час народження».

Після ночі Кадр це найцінніша ніч, і тим, хто цієї ночі радіє народженню нашого улюбленого Пророка, прощаються гріхи.

Цієї ночі читати, слухати й вивчати розповіді про дивовижні речі та чудеса, які бачили під час народження Расулюллаха, — великий саваб (винагорода). Наш улюблений Пророк і Сам розповідав про них.

Цієї ночі Асхаби аль-кірам збиралися в одному місці, щоб згадувати цей день, читати й розповідати про нього.

Щороку мусульмани в усьому світі святкують 12-ту ніч Рабі аль-авваля як Мавлід Кандиль (Мавлід ан-Набі). Повсюди згадують Султана Всесвіту, Расулюллаха, читаючи гімни-мавліди.

Умма кожного Пророка робила день народження свого Пророка святом. І цей день — свято для мусульман, день радості й веселощів.

«Прославляти мене (читати мавлід та ілахі) — це ібадат. Звершувати ібадат, б’ючи в бубон (граючи на інструментах), серед розваг та ігор не дозволено» Хадис шаріф

Аміна-хатун — Його мати,
З цієї перлової мушлі народилася ця перлина.
У Рабі аль-авваль, у тому місяці,
Дванадцятої ночі, у ніч на понеділок.
Тієї ночі, коли народився найкращий з людей,
Його мати побачила багато чого.
Мати Хабіба сказала: Я бачила
Дивовижний нур; сонце кружляло довкола нього, мов метелик.
Раптом блискавкою спалахнуло з мого дому, світ сповнився нуром аж до небес.
Небеса розкрилися, і темрява зникла,
Я побачила трьох ангелів із трьома світильниками в руках.
Один стояв на сході, другий — на заході,
А третій — на даху Кааби.
Раптом Кааба заговорила
І сказала, що цієї ночі народилося сонце всесвіту.
О Ілахі, заради Мухаммада,
Заради Ахмада, джерела заступництва,
Нехай той Помічник буде вдоволений Його уммою,
Рахматуллахі алейхім аджмаїн.
Ассаляту вассаляму алейка, я Расулаллах!
Ассаляту вассаляму алейка, я Хабібаллах!
Ассаляту вассаляму алейка, я Нур аль-Аршіллах!
Сулейман Челебі