Діти нашого Володаря Пророка
Наш Володар Пророк мав сімох дітей: трьох синів і чотирьох дочок. За винятком Хазрат Фатіми, усі вони померли раніше за нашого Володаря Пророка. Рід нашого улюбленого Пророка продовжився через нашу матір Хазрат Фатіму. Нащадків Його онука Хазрат Хусейна називають сеїдами, а нащадків Хазрат Хасана — шаріфами. Шанувати сеїдів і шаріфів — це шанувати нашого Володаря Пророка. Любов до сеїдів і шаріфів стає причиною того, що людина відходить з іманом в останньому подиху.
Касим (радіяллаху анх): Він — перший із трьох синів Расулюллаха. Тому Расулюллаха називали Абуль-Касим (батько Касима). Він народився в Мецці ще до пророцтва. Його мати — Хадіджа аль-Кубра. Він помер у віці сімнадцяти місяців.1
Зайнаб (радіяллаху анха): Вона — перша з чотирьох дочок Расулюллаха. Вона народилася, коли нашому Володареві Пророкові було тридцять років. Ще до того, як Расулюллах отримав звістку про Своє пророцтво, її видали заміж за Абуль-Аса ібн Рабі, сина сестри її матері Хазрат Хадіджі.2 Спочатку Абуль-Ас не прийняв ісламу. Його взяли в полон під час газви Бадр. Його звільнили за умови, що він відправить свою дружину до Медини. Хоч він і відправив її зі своїм рідним братом, невіруючі дорогою повернули Зайнаб назад. Расул алейхіссалям послав до Мекки Зайда ібн Харісу й уночі доправив Зайнаб до Медини. Абуль-Ас прийняв іман після походу до Худайбії. Зайнаб знову віддали йому. Вона померла у восьмому році після Хіджри у віці тридцяти одного року. Після неї залишилося двоє дітей. Один із них — Алі, який помер незадовго до повноліття. Друга — Умама. Хазрат Зайнаб у своєму заповіті попросила Фатіму (радіяллаху анха) доручити їх опіці Хазрат Алі. Її син Алі під час здобуття Мекки сидів позаду Расулюллаха на Його верблюді. Сам Хазрат Алі одружився з Умамою.3
Рукайя (радіяллаху анха): Вона — друга дочка нашого Володаря Расулюллаха. Вона народилася, коли нашому Пророкові було тридцять три роки. Її матір’ю була Хадіджа аль-Кубра. Вона була дуже вродлива. Вона була дружиною Хазрат Усмана. Раніше вона була заручена з Утбою, сином Абу Лахаба. Щоб завдати болю Расулюллахові, Абу Лахаб і його дружина змусили сина розірвати заручини. Коли зійшла сура «Таббат яда», Утба розлучився з нею ще до весілля. Зійшло одкровення, і її видали заміж за Хазрат Усмана. Разом із Хазрат Усманом вона двічі переселялася до Абіссинії, а потім — до Медини аль-Мунаввара. Коли Хазрат Рукайї було двадцять два роки, ще до газви Бадр, вона захворіла. Хазрат Усманові було звелено не йти до Бадру, а доглядати свою дружину. Вона померла того дня, коли до Медини надійшла радісна звістка про перемогу під Бадром, і того ж дня її поховали.4
Умм Кульсум (радіяллаху анха): Вона — третя дочка Расулюллаха. Вона була заручена з Утайбою, другим сином Абу Лахаба. Коли зійшла сура «Таббат яда», Утайба розлучився з нею ще до весілля й наговорив Расулюллахові образливих слів. Тоді наш Володар Расулюллах (саллаллаху алейхі ва саллям) прокляв його: «О мій Господи! Нашли на цього чоловіка одного з Твоїх хижих звірів!» Дорогою до Дамаска його розірвав лев. Після смерті Рукайї зійшло одкровення, і Умм Кульсум теж видали заміж за Хазрат Усмана. Вона померла в дев’ятому році після Хіджри. Намаз джаназа за нею провів Расулюллах. Коли її ховали, Він стояв біля її могили, і з Його благословенних очей текли сльози.5
Фатіма (радіяллаху анха): Вона — четверта дочка Расулюллаха. Вона була дружиною Хазрат Алі й тещею Хазрат Умара. Коли її видавали заміж, їй було п’ятнадцять років.6 У книзі аль-Мавахіб аль-ладуннія, у розділі про похід Савік, написано, що її махр становив чотириста міскалів срібла. (За ісламом махр охоплює такі речі, як золото, срібло, паперові гроші чи будь-яке майно або вигоду, які чоловік дає жінці, з якою має одружитися.) Ця сума дорівнювала 57,14 міскаля золота. (Сьогодні це 38 золотих монет.) Алі (радіяллаху анх) тоді було двадцять п’ять років. Він — з Ахль аль-Байт. Вона була світлошкіра й дуже вродлива. Вона народилася в Мецці за тринадцять років до Хіджри. Вона померла в одинадцятому році після Хіджри у віці двадцяти чотирьох років. У неї було троє синів — Хасан, Хусейн і Мухсін — і дві дочки — Умм Кульсум і Зайнаб.7
Рід Расулюллаха продовжився через Фатіму. Зайнаб вийшла заміж за Абдуллаха ібн Джафара Тайяра, і в них було двоє дітей: Алі та Умм Кульсум. Їх називають Шаріф аль-Джафарі.
«Мої Ахль аль-Байт — як ковчег Нуха алейхіссалям. Хто йде за ними, той знаходить спасіння. Решта гине» Хадис шаріф
1- Джаннат аль-Бакі — Медина аль-Мунаввара
2- Ахль аль-Байт
3- Банат ан-Набі (дочки нашого Пророка)
4- Шухада аль-Бакі (шахіди Джаннат аль-Бакі)
5- Азвадж ан-Набі (дружини нашого Пророка)
6- Імам Малік.
Мавзолеї в Джаннат аль-Бакі до того, як їх зруйнували
Абдуллах (радіяллаху анх): Він — остання дитина Расулюллаха від Хазрат Хадіджі аль-Кубри. Він народився після того, як Расулюллах отримав звістку про Своє пророцтво. Він помер ще немовлям. Його називають також Тайїб і Тахір. Коли Абдуллах помер, Ас ібн Ваїль сказав: «Мухаммад залишився без нащадків». Аллах таала відповів невіруючому Асові, зіславши суру «Інна аатайна».8
Ібрахім (радіяллаху анх): Він — третій син Расулюллаха алейхіссалям і Його остання дитина. Його мати — Марія, яку надіслав у дар Мукаукас, намісник Іраклія в Єгипті. Він народився у восьмому році після Хіджри і помер у віці півтора року. Коли він хворів, Расулюллах брав його на руки, і з Його благословенних очей текли сльози. Коли Ібрахім помер, Він сказав: «О Ібрахіме! Ми глибоко засмучені твоєю смертю. Наші очі плачуть, наші серця болять. Але ми не скажемо нічого, що могло б прогнівати нашого Господа».9 Його поховали на кладовищі Бакі. Того дня сталося сонячне затемнення. Дехто казав, що сонце затьмарилося через його смерть. Коли наш Володар Расулюллах (саллаллаху алейхі ва саллям) почув це, Він сказав: «Місяць і сонце — два створіння Аллаха таала, які свідчать про Його існування та Його єдність. Вони не затьмарюються через чиюсь смерть чи життя. Коли бачите їх, згадуйте Аллаха таала!»
Іляхі! Заради дітей Фатіми
Нехай моїм останнім словом буде каліма ат-таухід!
Чи приймеш Ти цю мою молитву, чи відкинеш,
Я міцно вхопився за полу Ахль аль-Байт Пророка.
Ахль аль-Байт ар-Расул (Аль ар-Расул — Аль аль-Аба)
Аллах таала сповіщає в Корані аль-карім, звертаючись до Ахль аль-Байт, за змістом: «Аллах таала хоче усунути від вас ріджс, тобто будь-яку ваду й усяку нечистоту, і очистити вас досконалим очищенням».10
Асхаби аль-кірам запитали: «О Расулюллах! Хто такі Ахль аль-Байт?» Тієї ж миті прийшов Імам Алі. Він узяв його під Свій благословенний плащ. Потім один за одним прийшли Фатіма аз-Захра, Імам Хасан та Імам Хусейн. Він пригорнув кожного з них до Себе, одного з одного боку, іншого — з другого, і сказав: «Ось вони — мої Ахль аль-Байт». Цих благословенних осіб називають також «Аль аль-Аба й Аль ар-Расул».11
Любов до Ахль аль-Байт ан-Набаві стає причиною того, що людина переходить до ахірату з іманом і в останньому подиху досягає спасіння. Любити Ахль аль-Байт — фард для кожного мусульманина. Сарвар аль-алям (саллаллаху алейхі ва саллям) сповістив в одному зі Своїх хадисів шаріф: «Мої Ахль аль-Байт — як ковчег Нуха алейхіссалям. Хто йде за ними, той знаходить спасіння. Решта гине».12
Чесноти й досконалості Ахль аль-Байт ан-Набаві дуже численні. Їх не перелічити. Людських сил не вистачає, щоб описати й гідно прославити їх. Їхню цінність і велич можна збагнути лише з аятів аль-каріма.
Там Алі, Хасан і Хусейн,
Любов до них живе в серцях і душах,
Завтра в день махшару, перед великим судом,
О Мухаммаде, моя душа прагне Тебе.
Наша гора — гора Арафат,
Там приймаються наші молитви,
У Медині спочиває наш Пророк,
О Мухаммаде, моя душа прагне Тебе.
Імам аш-Шафії найкраще висловлює це, кажучи: «О Ахль аль-Байт ар-Расул! У Корані аль-карім Аллах таала велить любити вас. Те, що не приймається намаз тих, хто у своїх намазах не молиться за вас, показує вашу цінність і високий ступінь. Така велика ваша честь, що Аллах таала вітає вас у Корані аль-карім». Хазрат Анас каже: «Расулюллаха запитали: „Кого з Ахль аль-Байт Ти любиш найбільше?“ Він відповів: „Хасана й Хусейна“».13
Хазрат Абу Хурайра каже: «Я був біля Расулюллаха. Прийшов Хасан. Расулюллах сказав: „О мій Господи! Я люблю його. Полюби і Ти його і полюби тих, хто любить його“, а іншим разом Він сказав: „Хасан і Хусейн — мої запашні квіти в цьому світі“». Далі наш Володар Пророк сказав: «Я залишаю вам після себе дві речі. Якщо триматиметеся їх, не зійдете з дороги. Перша більша за другу. Одна — Коран аль-карім, Книга Аллаха таала, яка, наче міцна мотузка, простягається з неба до землі. Друга — мої Ахль аль-Байт. Ці дві ніколи не розлучаються одна з одною. Хто не йде за ними, той зійшов з мого шляху».14
Хазрат Хасан і Хазрат Хусейн (радіяллаху анхума) захворіли. Наш Пророк звелів Хазрат Алі й Хазрат Фатімі: «Дайте назр (обітницю) заради ваших дорогих дітей!» Хазрат Алі, наша мати Фатіма та їхня служниця Фідда пообіцяли постити по три дні. Ті дві пахучі квітки Джаннату одужали. Але в їхньому домі не було нічого їсти. Хазрат Алі позичив в одного юдея три са15 ячменю. Усі троє зробили ніят на піст, який пообіцяли. Хазрат Фатіма змолола одну міру ячменю й спекла п’ять хлібин. Їх було п’ятеро. Настав час іфтару (час розговіння). Вона поклала одну з п’яти хлібин перед Хазрат Алі, одну — перед Хазрат Хасаном, одну — перед Хазрат Хусейном, одну — перед служницею Фіддою й одну — перед собою. Вони вже збиралися розговітися. Саме тоді прийшов міскін (дуже бідна людина) і сказав: «О Ахль аль-Байт Расулюллаха! Я — міскін з-поміж бідних мусульман. Дайте мені поїсти! Нехай Аллах таала винагородить вас благами Джаннату». Вони віддали йому як садаку хліб, який тримали в руках, а самі розговілися водою. Наступного дня вони знову постили. Служниця змолола ще одну міру ячменю й знову спекла п’ять хлібин. Під час іфтару, коли вони вже збиралися розговітися хлібом, що лежав перед ними, прийшов сирота. Усі п’ятеро віддали йому свої хлібини й потішили сироту. Вони розговілися водою й лягли спати. Наступного дня вони знову постили. З останньої міри ячменю вони знову спекли п’ять хлібин і поклали їх перед собою. Коли вони збиралися розговітися, прийшов полонений і сказав, що три дні голодує. «Мене зв’язали й не давали мені їсти. Змилуйтеся наді мною заради Аллаха таала!» — сказав він. Усі п’ятеро віддали йому свої хлібини й знову розговілися водою. Тоді Аллах таала сповістив в аятах аль-каріма, що зійшли, за змістом: «Вони виконали свої обітниці. Боячись Дня Кіямату, який довгий і тривалий, вони віддали їжу, якої самі так сильно прагнули й бажали, бідним, сиротам і полоненим. Вони сказали: „Ми нагодували вас цією їжею заради Аллаха таала. Ми не чекаємо від вас ні подяки, ні чогось іншого натомість; ми нічого не вимагаємо“».16 «Тому Джанаб аль-Хакк напоїв їх шарабом ат-тахур (найчистішим напоєм)…»17 Абу Хурайра (радіяллаху анх) сказав, що наш Пророк сповістив: «Найкращі з вас — ті, хто після мене робить добро моїм Ахль аль-Байт».
«Ті, хто пройде мостом Сірат, не посковзнувшись, — це ті, хто дуже любить моїх Ахль аль-Байт і моїх Асхабів» Хадис шаріф
Хазрат Алі переказав, що наш Пророк сказав: «У День Кіямату я заступлюся за тих, хто робив добро моїм Ахль аль-Байт». «Ті, хто пройде мостом Сірат, не посковзнувшись, — це ті, хто дуже любить моїх Ахль аль-Байт і моїх Асхабів».
У хадисі шаріф, який наводить Хазрат Імам ар-Раббані, сказано: «Хто любить Алі, той воістину любить мене. Хто ворогує з Алі, той воістину ворогує зі мною. Хто кривдить Алі, той воістину кривдить мене. А хто кривдить мене, той воістину кривдить Аллаха таала».
Наш Володар Расулюллах сказав: «Аллах таала звелів мені любити чотирьох людей. Він сповістив, що й Сам їх любить». Його запитали: «Хто ці четверо? Чи назвеш Ти нам їхні імена, о Расулюллах?»
Він сказав: «Алі — один із них, Алі — один із них, Алі — один із них; Абу Зарр, Мікдад і Салман».
«Тих, хто кривдить мене через мою родину, чекає тяжка кара».
У хадисі шаріф Він сповістив: «Фатіма — частка мене. Хто кривдить її, той кривдить мене». Хазрат Абу Хурайра сказав: «Наш Пророк сказав Хазрат Алі: „Фатіма мені миліша за тебе. А ти для мене цінніший (тобто дорожчий) за неї!“»18
Ще Він сказав: «Я не прошу від вас жодної винагороди за те, що приніс вам релігію іслам. Я хочу лише, щоб ви любили моїх Ахль аль-Байт, які близькі мені».
Ісламські вчені вважали любов до Ахль аль-Байт умовою того, щоб відійти з іманом в останньому подиху. У них є частки Расулюллаха алейхіссалям. Обов’язок кожного мусульманина — цінувати Ахль аль-Байт і виявляти їм пошану. Великий ісламський учений Імам ар-Раббані (рахматуллахі алейх) сказав: «Мій батько був глибоким знавцем зовнішнього й прихованого знання, тобто знання серця. Він завжди радив любити Ахль аль-Байт і заохочував до цього. Він казав, що ця любов дуже допомагає людині зберегти свій іман в останньому подиху. Коли він лежав при смерті, я був біля його ложа. В останні його хвилини, коли свідомість його згасала, я нагадав йому цю пораду й запитав, як діє на нього ця любов. Навіть у такому стані він сказав: „Я пливу в морі любові до Ахль аль-Байт“. Я негайно воздав хвалу й подяку Аллахові таала. Любов до Ахль аль-Байт — це капітал Ахль ас-Сунни. І саме цей капітал принесе всі здобутки в ахіраті».
Хазрат Фатіма та її діти, які прийдуть у світ аж до Дня Кіямату, теж належать до Ахль аль-Байт. Їх треба любити, навіть якщо вони грішні. Любов до них, допомога їм серцем, тілом і майном, шанування їх і повага до них стають причиною того, що людина помирає з іманом. (У сирійському місті Хама був суд для сеїдів [нащадків Расулюллаха]. Дітей, які народжувалися в цьому благословенному роді, реєстрували перед суддею за участі двох свідків. Мустафа Решид-паша, вірний друг англійців, скасував цей суд.) Імами Ахль ас-Сунни більшість знань про іман і фікх, маріфатів тасаввуфу і навіть знань тафсиру й хадису здобули від імамів Ахль аль-Байт. Вони виросли під їхнім вихованням. Вони піднеслися завдяки їхній прихильності. Вони отримали від них радісні звістки. Мусульмани люблять Ахль аль-Байт Расулюллаха (радіяллаху таала анхум аджмаїн) понад усіх і люблять також тих, хто любить Ахль аль-Байт. Праведних мусульман, які люблять Ахль аль-Байт і йдуть шляхом Ахль аль-Байт, називають (Ахль ас-Сунна). Усі Ахль ас-Сунна в кожному своєму намазі моляться про добро для Ахль аль-Байт.
Віруючого, що бачив Посланця Аллаха, називають «Сахабі».
«Асхаби аль-кірам» — так звуться вони всі разом.
Кожне серце, що бачило Посланця, вмить сповнювалося нуром,
Його сахабів щедро вихваляє священний Коран.
Усі вони віддали своє майно й життя заради Пророка.
У мирний час були вони джерелами знання, а на війні — левами.
У хадисі шаріф Його сахабів уподібнено до нічних зірок;
Іди за будь-ким із них — і будеш на світлому шляху!
Його сахаби щиро любили й хвалили одне одного;
Мусульмани, що прийшли після них, усі в один голос казали те саме.
Вони передали нам Коран і хадиси,
Чистота їхніх сердець дала розумам упевненість.
Лаяти будь-кого з них — означає ранити корінь ісламу.
Хто говорить зле про Асхабів, той нищить плід Корану.
Якщо ти справжній мусульманин, виявляй їм усім честь і повагу,
І передусім промовляй «салят і салям» Ахль аль-Байт Посланця!