ШАФААТ (ЗАСТУПНИЦТВО) НАШОГО ВОЛОДАРЯ ПРОРОКА

Наш Володар Расул аль-акрам у День Кіямату заступиться за Свою умму і врятує їх від скрути й смутку. В одному зі Своїх хадисів шаріф Він сказав: «Мені дали вибрати між тим, щоб половина моєї умми ввійшла до Джаннату, і шафаатом. Я вибрав шафаат, бо він охоплює більше. Не думайте, що він лише для богобоязливих; він і для грішників, які впали в провину…»1

В одному зі Своїх хадисів шаріф, який переказав Хазрат Абу Хурайра, наш Володар Пророк сказав: «Моє заступництво — для того, хто промовляє каліма аш-шахада „Ля іляха іллаллах“ з іхласом (щиро, заради Аллаха) так, що серце підтверджує язик».2

У деяких хадисах шаріф наш Володар Пророк сказав:

«З моєї умми я заступлюся за тих, хто любить мій Ахль аль-Байт». «З моєї умми я заступлюся за тих, хто вчинив великі гріхи». «Я можу заступитися за всіх, крім тих, хто зневажливо говорить про моїх Асхабів». «З моєї умми я заступлюся за тих, хто кривдить власний нафс, і за тих, кого ошукує їхній нафс (затятий ворог Аллаха таала; сила в людині, яка хоче зашкодити їй у релігійному сенсі)». «У День Кіямату я першим заступлюся».3

«Хто не вірить у мій шафаат, той не здобуде його».4

У День Кіямату від жаху перед сурмлянням у «Сур» волосся стає дибки, очі не знають, куди дивитися, а мусульман і невіруючих женуть до махшару на остаточний суд. Це мука, яка робить День Кіямату ще суворішим. Тієї години вісім ангелів піднімають Арш на плечі й несуть його. Кожен із цих ангелів кожним кроком долає відстань у двадцять тисяч років шляху в цьому світі. Ангели й хмари прославляють Аллаха таала у спосіб, якого розум не може збагнути, доки Арш аль-аля не стане нерухомо. Так Арш аль-аля спочиває над білою землею, яку Аллах таала створив для нього. Тієї години голови схиляються від страху перед карою Аллаха таала, якої ніщо не може витримати. Усі створіння, ув’язнені й розгублені у своїй скруті, шукають співчуття. У махшарі стан людей стає набагато гіршим. Їхні тяготи й муки зростають. Кожному з них на шию повішено те майно, за яке він так міцно тримався у світі. Тим, хто не сплачував закяту з верблюдів, на шию кладуть верблюда. Він реве і стає важким, як велика гора. Ті, хто не сплачував закяту з великої рогатої худоби чи овець, — у такому самому стані. Їхні крики подібні до грому.5 Тим, хто не сплачував ушру, тобто закяту з урожаю, на шию кладуть мішки з урожаєм. На них кладуть мішки з тим самим урожаєм, з якого вони не давали закяту у світі. Якщо то була пшениця, на них кладуть пшеницю; якщо ячмінь — кладуть ячмінь. Під цим тягарем вони кричать: «Ва-вайла, ва-сабура!» («Вайл» — слово, що виражає муку. Людина кричить так, коли не може витримати муки. Слово «сабур» уживають у годину загибелі.) Тих, хто у світі не сплачував закяту із золота, срібла, (паперових) грошей та інших товарів, переслідує страшний змій. Вони кричать і питають: «Що це?» Ангели відповідають: «Це ваше майно, з якого ви не сплачували закяту у світі». Про цей страшний стан сповіщено в 180-му аяті сури Алі Імран, за змістом: «Те, що вони скупо притримували у світі, у День Кіямату буде обвите довкола їхніх ший».

«Хто не вірить у мій шафаат, той не здобуде його» Хадис шаріф

З соромітних місць іншої групи тече гній і сукровиця. Їхній сморід тяжко мучить тих, хто довкола них. Це ті, хто чинив зіна (статеві стосунки поза шлюбом) і робив те, що харам. Інша група висить на гілках дерев. Це ті, хто у світі чинив содомію.

В іншої групи язик звисає з рота аж на груди. Вони в такому огидному стані, що люди не хочуть на них дивитися. Це брехуни й ті, хто зводив на інших наклепи.

В іншої групи животи роздулися, наче високі гори. Це ті, хто у світі без нагальної потреби і не вдаючись до дозволеної форми торгівлі, що називається муамала, брав і давав майно та гроші під лихву. Гріхи тих, хто чинить такий харам, викриваються якнайгірше. На Пророків і вчених находить страх. Авлія (улюблені раби Аллаха таала) і шахіди кричать від страху перед карою Аллаха таала, яку так тяжко знести. Коли вони в такому стані, їх огортає нур, набагато сильніший за сонячне світло. Люди, які й так не витримують сонячної спеки, побачивши це, зовсім розгублюються. Тисячу років вони перебувають у такому стані. Від Аллаха таала їм не кажуть нічого. Тоді люди йдуть до Адама алейхіссалям, першого Пророка. Вони благають Його: «О Адаме алейхіссалям! Ти — шанований і шляхетний Пророк. Аллах таала створив тебе і звелів ангелам уклонитися тобі в саджді. Він вдихнув у тебе від Свого духу (рух). Заступися за нас, щоб Він почав відплату, і щоб нас судили так, як захоче Аллах таала, і щоб кожен пішов туди, куди Він звелить. Нехай Аллах таала, Володар і Власник усього, учинить зі Своїми створіннями так, як Він бажає».

Адам алейхіссалям каже: «Я їв плід із дерева, яке Аллах таала заборонив. Тому тепер мені соромно перед Аллахом таала. Але ви йдіть до Нуха». Після цього вони тисячу років радяться між собою. Потім ідуть до Нуха алейхіссалям і благають Його: «Ми в стані, якого неможливо витримати. Заступися за нас, щоб нашу справу швидко розсудили і ми позбулися цієї кари в махшарі». Нух алейхіссалям відповідає їм: «Я звернувся до Аллаха таала з молитвою. Через ту молитву потонули всі люди на землі. Тому мені соромно перед Аллахом таала. Але йдіть до Ібрахіма алейхіссалям, який є Халілуллахом. Аллах таала сказав в останньому аяті сури аль-Хаджж, за змістом: „Ідіть за релігією вашого батька Ібрахіма (алейхіссалям). Щоб Пророк був свідком для вас, а ви були свідками для людей, Аллах таала назвав вас мусульманами і в попередніх книгах, і в Корані аль-карім“. Може, Він заступиться за вас».

Як і раніше, вони розмовляють між собою ще тисячу років. Потім приходять до Ібрахіма алейхіссалям. Вони кажуть: «О батьку мусульман! Ти той, кого Аллах таала зробив Своїм Халілем (другом). Заступися за нас, щоб Аллах таала виніс Свій присуд між Своїми створіннями». Ібрахім алейхіссалям відповідає їм: «У світі я тричі говорив двозначними словами (кіная). Кажучи їх, я боровся на шляху релігії. Тепер мені соромно просити в Аллаха таала дозволу на заступництво в цьому місці. Ідіть до Муси алейхіссалям. Бо Аллах таала розмовляв із Ним і виявив Йому духовну близькість. Він заступиться за вас». Після цього вони знову стоять тисячу років і радяться одне з одним. Але тепер їхній стан стає дуже тяжким. Місце махшару стає дуже тісним. Тоді вони приходять до Хазрат Муси алейхіссалям і кажуть Йому: «О сину Імрана! Ти — той Пророк, з яким розмовляв Аллах таала і якому Він зіслав Таурат. Заступися за нас, щоб почалася відплата! Бо ми стоїмо тут надто довго. У тисняві ноги топчуть одна одну». Муса алейхіссалям каже їм: «Я просив Аллаха таала, щоб народ фараона роками карали тим, що йому не подобалося. Потім я просив, щоб вони стали повчальним прикладом для тих, хто прийде після них. Тепер мені соромно заступатися. Але Джанаб аль-Хакк сповнений милосердя й прощення. Ідіть до Іси алейхіссалям. Бо щодо якіну (непохитної певності) Він найправдивіший серед Расулів, щодо маріфату (знання про Зат [Сутність] і Атрибути Аллаха таала) і зухду (неприв’язаності серця до мирського) — найвидатніший, а щодо хікмату (мудрості) — найвищий. Він заступиться за вас». Щоб позбутися мук махшару, вони йдуть тоді до Іси алейхіссалям. Вони кажуть: «Ти — рух (дух) і слово Аллаха таала. У 45-му аяті сури Алі Імран Аллах таала сказав про тебе, за змістом: „Він ваджіх, тобто дуже цінний (шанований і високоповажний), у світі й в ахіраті“. Заступися за нас перед своїм Господом!»

Іса алейхіссалям каже: «Мій народ узяв мене і мою матір за богів поряд з Аллахом. Як же я можу заступитися? Вони й поклонялися мені; вони називали мене сином, а Аллаха таала — батьком. Але чи бачили ви когось серед вас, у кого на гаманці непорушена печать, а він усе-таки порожній? Чи можна дістатися до грошей, не зламавши печаті? Ідіть до Мухаммада саллаллаху алейхі ва саллям, Який є останнім і найвищим із Пророків. Бо Він приберіг Свою молитву і Своє заступництво для Своєї умми. Його народ багато разів кривдив Його. Вони до крові розбили Його благословенне чоло. Вони вибили Йому благословенний зуб. Вони звинувачували Його в божевіллі, хоча цей великий Пророк був найкращим серед них, яким можна пишатися, і найвищим за честю. На їхні нестерпні кривди й жорстокості Він відповідав аятом аль-каріма, який передає те, що Юсуф алейхіссалям сказав Своїм братам, за змістом: „Сьогодні я не вимагатиму від вас звіту за те, що ви зробили (не дорікатиму вам вашими провинами). Нехай Джанаб Аллах, Який є Архамуррахімін (Наймилосерднішим із милосердних), простить вам“».6 Коли Іса алейхіссалям розповідає про переваги нашого Пророка (саллаллаху алейхі ва саллям), усі вони хочуть якнайшвидше дійти до Нього. Негайно вони приходять до мінбара Мухаммада алейхіссалям. Вони кажуть: «Ти — улюблений Аллаха таала (Хабібуллах). А улюблений — найкорисніший з усіх посередників. Заступися за нас! Бо ми ходили до Адама алейхіссалям, першого з Пророків. Він послав нас до Нуха алейхіссалям. Ми пішли до Нуха алейхіссалям. Він послав нас до Ібрахіма алейхіссалям. Ми пішли до Ібрахіма алейхіссалям; Він послав нас до Муси алейхіссалям. Ми пішли до Муси алейхіссалям; Він послав нас до Іси алейхіссалям. Ми пішли до Іси алейхіссалям; Він послав нас до Тебе. О Расулюллах, саллаллаху алейхі ва саллям! Після Тебе вже немає до кого йти».

«Те, що вони скупо притримували у світі, у День Кіямату буде обвите довкола їхніх ший» Алі Імран: 180

Наш Володар Расулюллах (алейхіссалям) каже: «Якщо Аллах таала дасть дозвіл і буде вдоволений, я заступлюся».

Він доходить до Сурадікат аль-джаляль, тобто до завіси джаляля (величі). Він просить в Аллаха таала дозволу на заступництво. Дозвіл дається. Завіси піднімаються. Він входить до Аршу аль-аля. Він падає ниць у саджді. Він перебуває в саджді тисячу років. Потім Він прославляє Аллаха таала таким хамдом, яким ніхто, відколи створено світ, не прославляв Аллаха таала. Деякі аріфи (люди мудрості) казали, що, коли Аллах таала створив світи, Він прославив Сам Себе такими хвалами. Аллах таала каже, за змістом: «О Мухаммаде (алейхіссалям), підніми Свою голову із саджди! Говори — Тебе вислухають. (Хоч би що Ти сказав, Тебе вислухають. Хоч би про що попросив, Тобі дадуть.) Заступайся — заступництво буде прийнято». Тоді наш Володар Пророк (алейхіссалям) каже: «О мій Господи! Відділи одне від одного добрих і лихих серед Твоїх рабів, бо вони чекали дуже довго. Кожен із них зганьблений і принижений своїми гріхами на площі Арасат».

Чується голос: «Так, о Мухаммаде!» Джанаб аль-Хакк велить привести Джаннат. Його прикрашають усілякими оздобами й приводять на площу Арасат. Він має такі чудові пахощі, що їх можна відчути на відстані п’ятисот років шляху. Це звеселяє серця й оживляє душі. (Але невіруючі, віровідступники, ті, хто глузує з мусульман, ті, хто ошукує молодь і краде її віру, і) ті, чиї діла лихі й мерзенні, не можуть відчути пахощів Джаннату.

Ангели зв’язують Джаханнам ланцюгами й приводять його на місце махшару. Джаханнам кричить і гуркоче, розбризкує вогонь і випускає густий дим, від якого все небо стає чорним як вугілля. Його ревіння, гуркіт і жар нестерпні. У всіх підгинаються коліна, і всі падають там, де стоять. Навіть Пророки й Расули не можуть утриматися на ногах. Хазрат Ібрахім, Хазрат Муса й Хазрат Іса хапаються за Арш аль-аля. Ібрахім алейхіссалям забуває про Ісмаїла алейхіссалям, якого Він хотів принести в жертву. Муса алейхіссалям забуває про Свого брата Харуна алейхіссалям. Іса алейхіссалям забуває про Свою матір Хазрат Мар’ям. Кожен із них каже: «О мій Господи! Сьогодні я не прошу нічого, крім власного порятунку».

А Хазрат Мухаммад алейхіссалям каже: «О мій Господи! Даруй моїй уммі безпеку й порятунок!» Там немає нікого, хто міг би це витримати. Бо Аллах таала сповістив про це і сказав у 28-му аяті сури аль-Джасія, за змістом: «Ти побачиш кожну умму, що стоїть на колінах зі страху перед Джанабом аль-Хакком. Кожну з них буде покликано до книги діл, які вони чинили у світі».

Аллах таала каже у 8-му аяті сури аль-Мульк, за змістом: «Від своєї люті й несамовитості Вогонь ніби ось-ось розірветься надвоє».

Тоді наш Пророк (алейхіссалям) виступає вперед і зупиняє Джаханнам. Він каже: «Повертайся назад, зневажений і принижений! Доки твої мешканці не прийдуть до тебе, гурт за гуртом». Джаханнам каже: «О Мухаммаде! Дай мені дозвіл! Бо Ти для мене харам». З Аршу лунає голос: «О Джаханнаме! Слухай слів Мухаммада алейхіссалям і корися Йому!» Потім наш Володар Расулюллах (алейхіссалям) відтягає Джаханнам і ставить його на місце ліворуч від Аршу аль-аля. Ті, хто на місці махшару, переказують одне одному радісну звістку про це милосердне поводження й заступництво нашого Володаря Пророка. Їхній страх трохи меншає. Виявляється значення 107-го аяту аль-каріма сури аль-Анбія: «Ми послали Тебе як милість для світів».7

Коротко кажучи, наш Володар Расулюллах (алейхіссалям) заступатиметься в п’яти місцях.8

По-перше, Своїм шафаатом, що зветься Макам аль-Махмуд, Він урятує все людство від муки чекання в махшарі.9

По-друге, Своїм шафаатом Він уведе багатьох людей до Джаннату без відплати. По-третє, Він виведе з Джаханнаму мумінів, які мають багато гріхів. По-четверте, Він заступиться за те, щоб ті, у кого добрих діл стільки ж, скільки гріхів, і які чекають у місці, що зветься «Араф», увійшли до Джаннату. По-п’яте, Він заступиться за те, щоб мешканці Джаннату здобули вищі ступені.

Кожен із тих сімдесяти тисяч людей, яких Він Своїм заступництвом урятує від відплати, своїм заступництвом уведе до Джаннату без відплати ще по сімдесят тисяч.

ШАФААТ, О РАСУЛЮЛЛАХ!
Я в тяжкій скруті, я прийшов до Тебе,
Шафаат, о Расулюллах!
Я знаю, в чому моя провина,
Шафаат, о Расулюллах!
Я грішник, обличчя моє чорне,
може, мене кинуть у вогонь,
лише в Тебе є порятунок,
Шафаат, о Расулюллах!
Любов до Тебе — понад усе,
Твоє знання — вище за знання всіх,
Той, Хто Тебе прославляє, — Мавля,
Шафаат, о Расулюллах!
Як може людина Тебе гідно прославити?
Лише від Тебе може прийти добро,
прийди нам на поміч, благаємо Тебе!
Шафаат, о Расулюллах!
Без Тебе світ для мене — в’язниця,
мої справи в безладі, стан мій лихий,
лише в Тебе є зцілення,
Шафаат, о Расулюллах!
Ти розсипав світло на цей світ,
салят і салям Тобі,
за кожного мусульманина, мертвого й живого,
Шафаат, о Расулюллах!
Звісно, гріхів у мене багато,
я і слабкий, і сповнений вад,
але іман мій щирий,
Шафаат, о Расулюллах!
Коли Джаханнам кипить і виходить з берегів,
і ніхто не знає, що станеться,
за друга, який чинить джихад,
Шафаат, о Расулюллах!
Нехай спаде завіса з моїх очей,
Ти — ліки від усякого болю,
за кожного, хто є мумін,
Шафаат, о Расулюллах!
На Твою честь сказано «Лауляка»,
і ще сказано «Атайнака»,
Ти — шах в «Арсальнака»,
Шафаат, о Расулюллах!
За тих, хто поширює нашу релігію,
за тих, хто йде за Твоєю сунною,
за тих, хто віддає життя на Твоєму шляху,
Шафаат, о Расулюллах!
За найменшого в Твоїй уммі,
за тих, хто дякує, і тих, хто робить зікр,
за багатого й бідного,
Шафаат, о Расулюллах!
Мухаммад Хадімі (рахматуллахі алейх)

«Ти побачиш кожну умму, що стоїть на колінах зі страху перед Джанабом аль-Хакком. Кожну з них буде покликано до книги діл, які вони чинили у світі» Джасія: 28