ІСТИГФАР НАШОГО ВОЛОДАРЯ ПРОРОКА1

Як наш Володар Пророк (алейхіссалям) є найвищим з-поміж усіх створінь, так Він був і тим, хто по-справжньому знав Аллаха таала і найбільше Його боявся. Хоча Джанаб аль-Хакк уберіг Його від гріха, Він невпинно поклонявся, молився Аллахові таала й просив у Нього прощення. Він спав на початку ночі (після нічного намазу) і поклонявся наприкінці ночі. Ібн Аббас розповідає: «Однієї ночі я гостював у домі матері віруючих Хазрат Маймуни. Расулюллах спав приблизно до півночі, чи трохи раніше, чи трохи пізніше. Потім Він прокинувся і сів, і рукою стер сон з обличчя. Він підвівся, узяв глечик з водою, що висів там, і взяв абдест. Він прочитав десять аятів аль-каріма з кінця сури Алі Імран і почав здійснювати намаз. Я теж підвівся, узяв абдест так, як узяв Расулюллах, і став поруч із Ним у намазі. Расулюллах здійснив намаз на два ракаати. Потім Він здійснив ще два ракаати, а потім ще один намаз на два ракаати. Потім Він став до намазу вітр. Після цього Він ліг, доки не прокликали азан до ранкового намазу. Тоді Він устав і здійснив ще один намаз на два ракаати, вийшов до мечеті й провів там фард-частину ранкового намазу».2 Наша мати Хазрат Аїша розповідає: «Однієї ночі наш Володар Расулюллах заснув. Прокинувшись, Він сказав: „О Аїшо, якщо ти дозволиш, цієї ночі я буду зайнятий поклонінням моєму Господові“. Потім Він підвівся. Він читав Коран аль-карім і плакав так, що обидва Його коліна змокли від сліз. Він продовжував читати, і, поки Він читав, усі місця на Його тілі, на які падали Його благословенні сльози, ставали мокрими. Так тривало до ранку.

Коли вранці прийшов Білал аль-Хабаші й побачив це, він сказав: „Нехай мої батько й мати будуть жертвою за Тебе, о Расулюллах! Хіба Аллах таала не простив Тобі Твоїх попередніх і наступних провин?“ Расулюллах (алейхіссалям) відповів: „О Білале! Хіба ж мені не бути вдячним рабом, коли Аллах таала цієї ночі зіслав 190-й аят аль-каріма сури Алі Імран, який (за змістом)3 звучить так: «У створенні небес і землі та в зміні ночі й дня, воістину, багато знамень для тих, хто має акль (розум)»“». У хадисі шаріф, записаному в книжці «Муслім», Мухаммад алейхіссалям сказав: «До мого серця приходять такі речі, що через них я щодня і щоночі сімдесят разів промовляю істигфар до Аллаха таала» і «На моє серце лягає завіса (яка не дає приходити божественним нурам). Тому я щодня сімдесят разів промовляю істигфар» і «Я щодня сто разів промовляю істигфар до Аллаха таала».4

Наш Володар Пророк (алейхіссалям) так боявся Аллаха таала, що ніхто ніколи не бачив, щоб Він голосно сміявся. У хадисі шаріф марфу5, який Імам Тірмізі переказав від Абу Зарра, сказано: «Воістину, я бачу те, чого ви не бачите, і чую те, чого ви не чуєте. На небі немає вільного місця завбільшки з чотири пальці, де ангели не робили б саджди (не падали б ниць, як у намазі). Клянуся Аллахом, якби ви знали те, що знаю я, ви мало сміялися б і багато плакали б. Ви вийшли б на дороги і на повен голос благали б Аллаха таала».6

У хадисі шаріф, який переказав Абу Хурайра, наш Володар Расулюллах (алейхіссалям) сказав: «Нікого не введуть до Джаннату його діла». Коли Його спитали: «І Тебе теж ні, о Расулюллах?» — Він відповів: «Так, і мене мої діла не введуть до Джаннату. Але мене огорне благодать і милість Аллаха таала».

Ібн Умар розповідає: «Коли ми сиділи разом із Расулюллахом (саллаллаху алейхі ва саллям), ми налічували, що Він сто разів казав: „О мій Господи! Прости мені й прийми мою таубу (каяття). Ти — Той, Хто приймає каяття, і Ти — Милосердний“».7

Анас ібн Малік переказав: «Расулюллах (саллаллаху алейхі ва саллям) постійно молився цим дуа: „Аллахумма я мукаллібаль-кулуб, саббіт кальбі аля дінік“.8 (О мій Аллаху, Ти, Хто єдиний може повертати наші серця від доброго до лихого й від лихого до доброго! Зроби моє серце твердим у Твоїй релігії, нехай воно ніколи-ніколи не відвернеться від неї і не покине її!)» У хадисі шаріф, який Тірмізі переказав від Абу Саїда аль-Худрі, наш Володар Пророк сказав: «Хто, лягаючи спати, тричі скаже: „Астагфіруллах аль-азім аллязі ля іляха ілля хуваль-хайюль-каййум ва атубу ілейх“, тому Аллах таала простить його гріхи, навіть якщо їх стільки, скільки піни на морі, піщинок у землі Тамім, листя на деревах чи днів у світі».

Згідно з тим, що переказано в книжках Бухарі й Мусліма, Расулюллах промовляв таке дуа-істигфар: «Аллахуммагфірлі хатіаті ва джахлі ва ісрафі фі амрі ва ма анта аляму біхі мінні». (О мій Аллаху! Прости мені ті провини, які Ти знаєш і яких я припустився (свідомо чи) несвідомо, переступаючи свої межі!)

Згідно з тим, що переказано від Абу Муси аль-Ашарі (радіяллаху анх), Расул аль-акрам (саллаллаху алейхі ва саллям) промовляв також такий істигфар:

«Аллахуммагфірлі хазлі ва джидді ва хатаї ва амді ва куллю заліка інді. Аллахуммагфірлі ма каддамту ва ма аххарту ва ма асрарту ва ма алянту ва ма анта аляму біхі мінні, анталь-мукаддіму ва анталь-муаххіру ва анта аля кулли шайїн кадір».9 (О мій Аллаху! Прости мені всі провини, яких я можу припуститися, — жартома чи всерйоз, через забудькуватість чи навмисно. О мій Аллаху! Прости мені всілякі провини, які Ти знаєш: ті, що я вчинив раніше, і ті, що вчиню згодом, ті, що я вчинив потай, і ті, що вчинив відкрито. Ти — Той, Хто висуває вперед, і Ти — Той, Хто відсуває назад. Ти — Той, Хто має владу над усім.)

Удень Расулюллах постив,
уночі стояв без сну в намазі.
Якщо ти належиш до умми Його, Обранця,
то завжди зважай на сунну й макрух.

«На моє серце лягає завіса (яка не дає приходити божественним нурам). Тому я щодня сімдесят разів промовляю істигфар» Хадис шаріф