ХАДЖ СТАЄ ФАРДОМ
Хадж (паломництво), одна з п’яти основ ісламу, став фардом у дев’ятому році після Хіджри. В аяті аль-каріма, що зійшов тоді, сказано за змістом: «Там (у Каабі) є явні знамення й макам Ібрахіма. Хто ввійде туди, той у безпеці від нападу. Для тих, хто знайде туди шлях (хто має на це змогу), здійснити хадж до цього Байту (і відвідати його) — це право Аллаха таала над людьми, один із Його фардів. А хто заперечить цей фард, то, воістину, Аллах таала не залежить від усіх світів (Він ні в чому не має потреби)».1 Наш Володар Фахр аль-алям (саллаллаху алейхі ва саллям) сповістив Своїм Асхабам це веління Аллаха таала. Сам Він бажав здійснити хадж наприкінці Зуль-каади. Але коли надійшла звістка, що багатобожники здійснюють таваф голими, Він не визнав за доречне бути разом із ними в такому стані. Він призначив Хазрат Абу Бакра аміром хаджу, щоб той навчив людей манасику (порядку й правил хаджу).
Хазрат Абу Бакра й Хазрат Алі посилають на хадж
Того року Асхаби аль-кірам вирушили до Мекки караваном із трьохсот людей на чолі з Хазрат Абу Бакром. Тим часом зійшли перші аяти аль-каріма сури аль-Бараа. У них було сповіщено певні положення щодо угод. Наш улюблений Пророк послав до Мекки й Хазрат Алі, щоб оголосити ці положення.2
На той час серед арабів був поширений звичай: коли укладали угоду або розривали вже укладену, про це оголошував той, хто сам це зробив, або родич, якого він для цього призначив. Тож наш Володар Пророк послав із цією метою Хазрат Алі до Мекки слідом за караваном паломників. Хазрат Алі наздогнав караван, і вони разом увійшли до Мекки.3 Хазрат Абу Бакр виголосив хутбу й пояснив ібадат хаджу. Асхаби аль-кірам здійснили хадж згідно з тими правилами, яких їх навчили. Поки здійснювали ібадат хаджу, Хазрат Алі виголосив хутбу в Міні, у місці, що зветься Джамра аль-Акаба. Свою хутбу він почав словами:
«О люди! Расулюллах послав мене до вас». Потім він прочитав перший аят аль-каріма сури аль-Бараа. Далі сказав: «Мені доручено сповістити вам чотири речі». Ці чотири речі були такі:
1- Ніхто, крім мумінів, не може ввійти до Джаннату.
2- Після цього року жоден багатобожник не наблизиться до Кааби.
3- Ніхто не здійснюватиме таваф довкола Кааби голим. (На той час багатобожники мали звичай обходити Каабу голими.)
4- Хто має угоду з Расулюллахом, для того угода діятиме до кінця її строку. Іншим дано відстрочку на чотири місяці. Після цього для жодного багатобожника немає ні угоди, ні захисту.
«Там (у Каабі) є явні знамення й макам Ібрахіма. Хто ввійде туди, той у безпеці від нападу. Для тих, хто знайде туди шлях (хто має на це змогу), здійснити хадж до цього Байту (і відвідати його) — це право Аллаха таала над людьми, один із Його фардів» Алі Імран: 97
Відтоді жоден багатобожник не приходив до Кааби, і ніхто не здійснював таваф довкола Кааби голим. Після того як про ці речі було оголошено, більшість багатобожників стали мусульманами. Коли фард хаджу було виконано, Хазрат Абу Бакр і Хазрат Алі разом з Асхабами аль-кірам, які були з ними, повернулися до Медини.4
Похід Халіда ібн Валіда до Ємену
У десятому році після Хіджри, у місяці Рабі аль-авваль, наш улюблений Пророк послав Хазрат Халіда ібн Валіда з чотирма сотнями муджахідів до синів Харіса ібн Кааба, які жили поблизу Ємену, щоб закликати їх до ісламу. За цим велінням нашого Володаря Расулюллаха Хазрат Халід ібн Валід три дні поспіль закликав це плем’я до ісламу. Вони прийняли заклик і стали мусульманами.
З джерела сонця завжди стікала б чиста й прохолодна вода,
Якби будівничому, що оновлює Твою могилу, знадобилася вода.
Страх перед Джаханнамом кинув вогонь смутку в моє палке серце;
Моя надія — що хмара Твоєї доброти виллє воду на цей вогонь.
Благодаттю Твого наату слова Фузулі стали самоцвітами,
Як крапля води з квітневої хмари стає царською перлиною.
У день воскресіння, коли прокинуться від сну безпечності,
А очі проливатимуть, мов воду, сльози туги,
Моя надія — що в день воскресіння я не лишуся знедоленим,
А джерело єднання з Тобою напоїть мене, спраглого Твого обличчя.
Фузулі
Події десятого року після Хіджри
У десятому році після Хіджри іслам поширився по всьому Аравійському півострову. Як і в дев’ятому році, цього року люди теж великими натовпами приходили до Медини з усіх куточків Аравії й змагалися одне з одним, щоб удостоїтися честі стати мусульманами й досягти вічного щастя. В Аравії вже не лишилося жодної сили, яка могла б протистояти мусульманам; іслам панував усюди. Лише деякі юдейські та християнські племена не стали мусульманами.
Того ж року наш Володар Расул аль-акрам (саллаллаху алейхі ва саллям) надіслав листа християнам Наджрану й закликав їх до ісламу. Вони вибрали чотирнадцятьох людей і послали їх до Медини, щоб ближче придивитися до стану й способу життя Расулюллаха. Через якийсь час делегація уклала мирну угоду. Дехто з них згодом із власної волі став мусульманином. Того року помер Базан, намісник Ємену. Коли надійшла звістка про його смерть, Расулюллах поділив його край і дав одну частину його синові Шахру, одну — Абу Мусі аль-Ашарі, одну — Ялі ібн Умайї й одну — Муазові ібн Джабалю.
Цього року наш Володар Пророк послав намісників до всіх міст, де поширився іслам. Хазрат Алі з трьома сотнями воїнів послали до племені Мудладж у Ємені, щоб закликати їх до ісламу. Спершу вони чинили опір і пускали стріли у воїнів ісламу. Їм одразу дали відсіч. Двадцятьох із них було вбито. Більшість розбіглася. Хазрат Алі (радіяллаху анх) не дозволив Асхабам переслідувати ворога. Він дав їм поради й знову закликав до ісламу. Вони прийняли заклик і увірували. Хазрат Алі й сахаби поспіхом рушили назад до Медини й наздогнали Расулюллаха в Мецці. Цього року, як і в дев’ятому, посольства й далі прибували. Одне з них було посольство від племені Гамід, інше — від Бану Ханіфа. Вони прийшли до Расулюллаха й стали мусульманами.
Фіруз, син сестри Наджаші, прийшов і став мусульманином. Прибула також делегація від Абд аль-Кайс, і її члени стали мусульманами.
Того року помер син Расулюллаха Ібрахім, коли йому було півтора року. Коли Расулюллах утратив цю Свою кровиночку, Його благословенні очі наповнилися сльозами. Хазрат Ібрахіма поховали на кладовищі Бакі поруч з Усманом ібн Мазуном. Він був першим, чию могилу окропили водою.5
Твоя умма безпорадна; не дивися на її гріхи,
Не відштовхуй нас Своєю рукою й не дай нам горіти в Джаханнамі від туги.
Змилуйся, не дай нам горіти у вогні розлуки;
Словом, не покинь Свого раба Галіба, такого повного провин.
Ти — Ахмад, і Махмуд, і Мухаммад, мій Володарю,
Ти — султан, якого Хакк зміцнив для нас, мій Володарю.
Шейх Галіб
«Стережіться прокляття скривдженого. Між молитвою скривдженого й Хакком таала немає жодної завіси» Хадис шаріф
Поширення ісламу на Аравійському півострові
