Молитва про дощ

На шостому році після Хіджри сталася страшна посуха; з неба не впало жодної краплі. Через це на землі не росла трава, а люди й тварини потерпали від голоду. Однієї п’ятниці в місяці Рамадан аш-Шаріф люди висловили нашому улюбленому Пророкові своє бажання: «О Расулюллах! Якби ж Ти помолився, щоб Аллах таала дарував нам дощ!» Наш Володар Пророк вийшов у пустелю разом зі Своїми Асхабами, і без азану та ікамату вони здійснили намаз у два ракаати. Наш Володар Пророк вивернув Свою благословенну ріду (накидку) і виголосив такбір. Потім Він підняв Свої благословенні руки так високо, що крізь рукави було видно Його благословенні пахви, і почав молитися: «О мій Аллаху! Даруй нам дощ!» Асхаби аль-кірам казали: «Амін! Амін!» Тієї миті небо було зовсім ясне; не було жодної хмари. Коли наш Володар Расул аль-акрам молився, повіяв вітер, і стало видно, як небо вкривається хмарами. Потім почав тихо накрапати дрібний дощ. Цього разу Володар світів помолився: «О мій Аллаху! Нехай цей дощ ллє як із відра, і зроби його благодаттю для нас!» Тієї ж миті дощ полив як із відра. На одязі нашого Володаря Пророка й Асхабів аль-кірам не лишилося жодного сухого місця. Ще до того як вони дійшли додому, вода перетворила все довкола на озеро. Усі брели по воді. Дощ не вщухав. Того дня, наступного дня, ще наступного… Під час п’ятничного намазу наступного тижня Асхаби аль-кірам сказали: «О Расулюллах! Через дощову воду наші будинки почали руйнуватися, а наша худоба почала тонути. Якби ж Ти помолився Аллахові таала, щоб дощ ущух!» Наш улюблений Пророк усміхнувся, підняв Свої благословенні руки й помолився:

«О мій Господи! Пошли цей дощ на ниви, на місця, де ростуть дерева, і на долини!» Тієї ж миті дощ, який падав цілий тиждень, ущух, а ті місця, за які молилися, почали зрошуватися дощем.

Світи сповнилися нуром
Тієї ночі, коли народився Мухаммад,
Мумін і мунафік розділилися
Тієї ночі, коли народився Мухаммад.
З неба на землю пролився нур,
Авлія — сімка й сорок — приєдналися,
Язик ченця заціпенів
Тієї ночі, коли народився Мухаммад.

«Сьогодні найкращий із наших вершників — Абу Катада, а найкращий із наших піших воїнів — Салама ібн Аква» Хадис шаріф