ГАЗВИ Й САРІЇ

Сафар, газва й сарія

Наш Володар Фахр аль-каїнат (саллаллаху алейхі ва саллям) організовував сарії (загони, підрозділи), тобто невеликі військові з’єднання, щоб берегти безпеку Медини й стежити за становищем ворогів. Кількість учасників цих сарій, у яких Расулюллах Сам не брав участі, а посилав їх проти невірних, коливалася від п’ятьох до чотирьохсот. Війни, у яких наш Володар Пророк Сам брав участь і якими керував, називаються газва (газа). Військові походи називаються сафар.

Наш улюблений Пророк ужив необхідних заходів безпеки, щоб запобігти раптовим нападам ворога: запровадив у Медині постійну варту й висилав дозори.

Расулюллах (саллаллаху алейхі ва саллям) здійснив двадцять сім газв. Ось вони: Абва (Ваддан), Буват, Перший Бадр (Сафаван), Зуль-Ушайра, Бадр (Бадр аль-Кубра), Каркарат аль-Кадр, Бану Кайнука, Савік, Гатафан (Анмар, Зі-Амр), Бахран (Бану Сулайм, Наджран), Ухуд, Хамра аль-Асад, Бану Надір, Малий Бадр (Бадр ас-Сугра), Зат ар-Рика, Думату ль-Джандаль, Мурайсі (Бану Мусталак), Хандак (Ахзаб), Бану Курайза, Бану Ліх’ян, Габа (Зі Карда), Хайбар, Ваді аль-Кура, завоювання Мекки, Хунайн, Таїф і Табук.

Лише в дев’яти з цих газв дійшло до бою. Ось ці газви: Бадр (Бадр аль-Кубра), Ухуд, Мурайсі (Бану Мусталак), Хандак (Ахзаб), Бану Курайза, Хайбар, Ваді аль-Кура, Хунайн і Таїф. Мекку було завойовано без бою, і все її населення стало мусульманами.

В інших газвах до бою не дійшло: в одних було укладено угоди, в інших ворог здався, деякі з невірних не наважилися зустрітися з воїнами ісламу, а більшість невірних, щойно почувши, що наближаються воїни ісламу, тікали й ховалися в горах.

Цим словом усі держави здобувають спасіння й щастя:
«Будь готовий до війни, якщо прагнеш миру й добробуту».
Абдулхак Молла

«Боріться й ви на шляху Аллаха таала з тими, хто воює проти вас. Але не переступайте меж і не заходьте надто далеко» Бакара: 190

Сарії, які посилав наш Володар Расулюллах

Перші сарії — загін Хазрат Хамзи

Треба було послабити багатобожників у торгівлі й господарстві та напоумити їх. Для цього слід було перекрити торговельні шляхи до Сирії. Саме тоді стало відомо, що поблизу Медини проходить караван багатобожників. На початку Рамадана, сьомого місяця першого року після Хіджри, наш улюблений Пророк звелів негайно готуватися до походу й призначив Хазрат Хамзу командиром над тридцятьма вершниками. Порадивши йому боятися Аллаха таала й добре поводитися з людьми під його командуванням, Він сказав: «Вирушайте в газву на шляху Аллаха таала, згадуючи ім’я Аллаха таала! Боріться з тими, хто не визнає Аллаха таала …» Він дав Хазрат Хамзі білий прапор і попрощався з ним.

Хазрат Хамза зі своїми вершниками рушив назустріч каравану багатобожників, який охороняли триста вершників. Коли караван, що йшов із Дамаска до Мекки, дійшов до місця, яке називається Сіфр аль-Бахр, вони зустрілися з муджахідами. Славні сахаби одразу вишикувалися в бойовий порядок і приготувалися до бою. Тієї миті Маджді ібн Амр аль-Джухані, який був там, підійшов і став між ними. Маджді ібн Амр аль-Джухані був союзником обох сторін. Побачивши, що мусульман дуже мало, а багатобожників дуже багато, він подумав, що мусульмани можуть зазнати поразки. Сподіваючись, що держава мусульман існуватиме вічно, він став посередником і схилив обидві сторони відмовитися від бою. Після цього Хазрат Хамза та його товариші повернулися до Медини. Коли нашому Володареві Пророку розповіли про вчинок Маджді, Він висловив Своє задоволення й сказав: «Він зробив благословенну, добру й правильну справу».1

Загін Убайди ібн Харіса

Після цього сарії не припинялися. Під командування Хазрат Убайди ібн Харіса дали шістдесят чи вісімдесят муджахідів і послали його до Рабіга. Щойно два загони зійшлися, обидві сторони почали стріляти з луків. Першим з-поміж воїнів ісламу, хто випустив стрілу, був Саад ібн Абі Ваккас. Двісті багатобожників під командуванням Абу Суф’яна подумали, що більша частина воїнів ісламу сидить у засідці; вони злякалися мусульман і шукали порятунку у втечі.2

Борімося на шляху Аллаха й здобудьмо славу, так, славу …
У Корані Хазрат Яздан обіцяє перемогу.

«Вирушайте в газву на шляху Аллаха таала, згадуючи ім’я Аллаха таала! Боріться з тими, хто не визнає Аллаха таала» Хадис шаріф

Газви нашого Володаря Расулюллаха

Перші газви — газва Ваддан

Її називають також газвою Абва. Це перша газва Расулюллаха. Вона відбулася на дванадцятому місяці після Хіджри. Заступником у Медині залишили Хазрат Саада ібн Убаду. З шістдесятьма воїнами вирушили проти курайшитів і племені Бану Дамра. Прапор ніс Хазрат Хамза. Мекканців не зустріли. Прийшли до місця, яке називається Ваддан. З племенем Бану Дамра уклали письмову угоду. Згідно з нею:

1- сини Дамри за жодних обставин не допомагатимуть ворогові,

2- життя й майно синів Дамри будуть під гарантією мусульман,

3- а натомість сини Дамри негайно прийдуть на допомогу, коли наш Володар Пророк покличе їх на війну.

Газва Буват

Це друга газва Расулюллаха. Був місяць Рабі аль-авваль другого року після Хіджри. Заступником у Медині залишили Хазрат Саїба ібн Усмана ібн Мазуна. Коли надійшла звістка, що караван багатобожників зі ста людей на чолі з Абу Суф’яном іде до Дамаска з двома тисячами п’ятьмастами верблюдів, проти курайшитського каравану вирушили з двомастами воїнів. Хоча обшукали кожну п’ядь аж до гори Буват, багатобожників наздогнати не вдалося.

Газва Зуль-Ушайра

Вона відбулася на початку шістнадцятого місяця після Хіджри. Надійшла звістка, що великий торговельний караван мекканських багатобожників іде до Дамаска під командуванням Абу Суф’яна. Расулюллах залишив Своїм заступником Абу Саламу ібн Абдульасада. Прапор Він дав Хазрат Хамзі (радіяллаху анх). Вони мали тридцять верблюдів, на яких їхали по черзі. Зі ста п’ятдесятьма чи двомастами муджахідами вони прийшли до місця, яке називається Ушайра, і кілька днів чекали там. Але наздогнати караван не вдалося. Вони уклали мир із синами Мудліджа й повернулися до Медини.

Перша газва Бадр

Її називають також газвою Сафаван. Минуло лише кілька днів відтоді, як вони повернулися з газви Буват, коли надійшла звістка, що курайшит на ім’я Курз ібн Джабір Фіхрі зі своїми людьми вчинив напад біля гори Джамма й погнав худобу та верблюдів, що там паслися.

Наш Володар Пророк залишив Своїм заступником Зайда ібн Харісу й разом із частиною Асхабів вирушив до місця, де це сталося. Цього разу Він дав прапор Хазрат Алі.

Коли муджахіди прибули на місце, Курз та інші вже покинули тварин і замели свої сліди. Хоча вони зазирали під кожен камінь аж до долини Сафаван біля Бадра, знайти їх не змогли.

Загін Абдуллаха ібн Джахша (сарія Батн ан-Нахла)

Одного дня наш Володар Пророк забажав спорядити сарію до Нахли, щоб стежити за курайшитськими багатобожниками. Він хотів призначити командиром воїнів, яких мали послати, Хазрат Абу Убайду ібн Джарраха. Коли Абу Убайда ібн Джаррах отримав цей наказ, він заплакав від болю через те, що доведеться бути далеко від нашого Пророка.

«Добра звістка тим, хто помирає на шляху хаджу, і тим, хто йде в газву на шляху Аллаха!» Хадис шаріф

Расулюллах призначив замість нього командиром Хазрат Абдуллаха ібн Джахша.3

Абдуллах ібн Джахш був одним із тих, хто жив ісламом палко. Коли він став мусульманином, невірні завдавали йому немислимих мук, але він протистояв їм силою віри й стійко зносив утиски та страждання. Тому наш Володар Пророк сказав про нього Своїм Асхабам: «… Серед вас він найкраще терпить і зносить голод і спрагу». Абдуллах ібн Джахш чув добрі звістки, які наш Володар Пророк давав про шахідів, і завжди прагнув шахідства. У війнах він героїчно бився в перших лавах.

Хазрат Абдуллах ібн Джахш розповідає: «Того дня, після того як Расул алейхіссалям виконав намаз іша, Він покликав мене до Себе й сказав: „Прийди до мене завтра рано-вранці. Візьми із собою й зброю. Я пошлю тебе в одне місце“.

Вранці я пішов до мечеті. На мені були меч, лук, стріли й сумка, а щит я мав при собі. Провівши ранковий намаз, Расул алейхіссалям повернувся до Свого дому. Я прийшов туди раніше за Нього й чекав біля дверей. Він знайшов кількох мухаджирів, які мали вирушити зі мною. Він сказав: „Я призначив тебе командиром над ними“, — і дав мені листа. Він сказав: „Вирушай! Відкрий листа, коли пробудеш у дорозі дві ночі. Чини так, як у ньому велено“. Я запитав: „О Расулюллах! У який бік мені йти?“ Він відповів: „Іди дорогою на Надждію. Прямуй до Ракії, до криниці!“»

Коли Абдуллахові ібн Джахшу доручили очолити похід на Нахлу, йому вперше дали титул Амір аль-Мумінін. Він був першим командиром в ісламі, якого назвали цим ім’ям. Коли через два дні він із загоном з восьми чи дванадцяти людей дійшов до місця Малаль, він відкрив листа. Там було написано:

«Бісмілляхіррахманіррахім. Коли прочитаєш цього листа, вирушай з ім’ям і благословенням Аллаха таала, доки не спустишся в долину Нахла між Меккою й Таїфом. Не змушуй жодного зі своїх товаришів іти з тобою! Стеж, іди слідом і пильнуй курайшитів та курайшитський караван у долині Нахла. Повідомляй нам, що вони роблять».

Прочитавши листа, Амір аль-Мумінін Хазрат Абдуллах ібн Джахш сказав: «Ми — раби Аллаха таала, і до Нього всі ми повернемося. Я почув і скорився. Я виконаю веління Аллаха таала та Його улюбленого Расула», — і поцілував листа й на знак шани приклав його до голови. Потім він обернувся до своїх товаришів і сказав: «Хто з вас прагне стати шахідом, хай іде зі мною. Хто не хоче йти, може повернутися. Я нікого з вас не примушую. Якщо ви не підете, я піду сам і виконаю веління Расула алейхіссалям». Його товариші відповіли всі як один: «Ми почули веління нашого Володаря Пророка. Ми слухняні Аллахові таала, Расулюллахові (саллаллаху алейхі ва саллям) і тобі. Іди з благословенням Аллаха таала, куди хочеш».

Це невелике військо, у якому був і Хазрат Саад ібн Абі Ваккас, вирушило в бік Хіджазу й прийшло до Нахли. Вони сховалися в одному місці й почали стежити за курайшитами, що проходили повз. Тим часом повз проходив курайшитський караван. Верблюди були навантажені. Муджахіди наблизилися до каравану й закликали людей до ісламу, а коли ті не захотіли його прийняти, почали битися. Одного з них вони вбили, двох узяли в полон; ще одного не змогли наздогнати, бо він був верхи. Усе майно невірних дісталося муджахідам. Абдуллах ібн Джахш відділив п’яту частину цієї здобичі для нашого Володаря Расулюллаха. Це була перша воєнна здобич, яку взяли мусульмани.4

Наш Володар Пророк пояснив полоненим іслам і закликав їх увірувати. Хакам ібн Кайсан став мусульманином. Усман ібн Кайсан відкинув іслам і пішов до Мекки.

Масджид аль-Кіблатайн

Минуло сімнадцять місяців відтоді, як наш улюблений Пророк (саллаллаху алейхі ва саллям) переселився до Медини аль-Мунаввари. Досі вони завжди здійснювали намаз, обернувшись до Байт аль-Макдіс у Кудс аш-Шаріф (Єрусалимі). У ті дні до нашого Володаря Расулюллаха дійшло, що юдеї кажуть: «Яка дивна річ! Його релігія інша, ніж наша, а Його кібла та сама, що й наша!» Ці слова поранили благословенне серце нашого Пророка.

Одного дня, коли прийшов Джабраїл алейхіссалям, наш Пророк сказав йому: «О Джабраїле! Я бажаю, щоб Аллах таала відвернув моє обличчя від кібли юдеїв і повернув його до Кааби».

Джабраїл алейхіссалям відповів: «Я лише раб. Проси про це Аллаха таала!»

Після цього було послано 144-й аят аль-каріма сури аль-Бакара. У ньому сказано за змістом: «(О Мій Хабібе!) Ми, воістину, бачимо, як Твоє обличчя раз у раз звертається до неба (в очікуванні одкровення, божественного послання). Тож Ми повернемо Тебе до кібли, якою Ти будеш задоволений. Поверни ж тепер Своє обличчя в бік Масджид аль-Харам (Кааби). (О муміни!) Де б ви не були, повертайте й ви свої обличчя в той бік під час намазу. Немає сумніву, що ті, кому дано Писання, напевно знають, що ця зміна кібли — істина від їхнього Господа. А Аллах таала не залишає без уваги того, що вони роблять».

Коли цей аят аль-каріма було послано у вівторок, у середині місяця Шаабана, наш Володар Расулюллах проводив для Своїх Асхабів полуденний чи післяполуденний намаз у мечеті Бану Саліма. На третьому ракааті намазу було велено повернутися до Кааби. Щойно отримавши одкровення, Він повернувся до Кааби аль-Муаззами. Асхаби аль-кірам пішли за нашим Володарем Хабібом аль-акрамом і повернулися в той самий бік. Відтоді цю мечеть назвали Масджид аль-Кіблатайн, тобто мечеть із двома кіблами.

Наш Володар Расулюллах також пішов до Куби, Своїми благословенними руками заново збудував міхраб у першій зведеній мечеті й оновив стіни мечеті.5

«О Джабраїле! Я бажаю, щоб Аллах таала відвернув моє обличчя від кібли юдеїв і повернув його до Кааби» Хадис шаріф

Першою кіблою мусульман була Масджид аль-Акса, що лежить на північному заході. Вона була й кіблою юдеїв. Юдеї глузували з Асхабів аль-кірам, кажучи, що мусульмани повертаються до їхньої кібли. Наш улюблений Пророк (саллаллаху алейхі ва саллям) просив Джанаба аль-Хакка, щоб нашою кіблою стала Кааба аль-Муаззама. Коли наш Володар Расулюллах проводив у цій мечеті полуденний намаз (за іншим переказом — післяполуденний намаз), було послано аят аль-каріма зі змістом «Поверніться до Кааби», і Він повернувся на південний схід, до Кааби аль-Муаззами. Тому цю мечеть називають Масджид аль-Кіблатайн — мечеть із двома кіблами.