ДОБА МЕДИНИ АЛЬ-МУНАВВАРИ
Мединська доба, яка мала тривати десять років, почалася з Хіджри нашого улюбленого Пророка до Медини 12 Рабі аль-авваля тринадцятого року бісату, у 622 році н. е. Коли наш Володар Пророк (алейхіссалям) ушанував Своєю присутністю дім Хазрат Халіда ібн Зайда Абу Айюба аль-Ансарі, Він вирішив жити на нижньому поверсі й оселився там.1 Так цій благословенній людині випала честь приймати Володаря Всесвіту й мати Його мешканцем свого дому.
Хазрат Халід розповідав: «Коли Расулюллах ушанував мій дім, Він вирішив жити на нижньому поверсі. Ми жили на поверсі вище, і це нас дуже засмучувало. Одного дня я сказав: „Нехай мої мати й батько будуть пожертвою за Тебе, о Расулюллах! Моє серце не може змиритися з тим, що я живу нагорі, а Ти — внизу; я не вважаю це належним. Мені це дуже тяжко. Будь ласка, дозволь, щоб Ти жив нагорі, а ми — внизу“. Тоді Він сказав: „О Аба Айюб! Нам доречніше й зручніше бути на нижньому поверсі дому“. Він вважав за краще лишитися внизу, щоб легше було приймати тих, хто приходив у гості. Тож ми лишилися на верхньому поверсі дому.
Якось у нас розбився глек із водою. Боячись, що вода протече на Расулюллаха й завдасть Йому незручності, ми з дружиною негайно притисли до води єдину оксамитову ковдру, якою ми вкривалися».
Абу Айюб аль-Ансарі дуже ніяковів через те, що живе на поверсі вище. Зрештою він сам перейшов униз, а нашого Володаря Расулюллаха поселив нагорі. Хазрат Абу Айюб розповідав: «Ми завжди готували вечерю й посилали її нашому Володареві Расулюллаху. Коли Він відсилав нам те, що лишилося, ми з дружиною Умм Айюб шукали місця, яких торкалася рука Расулюллаха, і їли звідти, щоб отримати частку благодаті. Одного вечора Расулюллах повернув страву з цибулею чи часником, яку ми приготували й послали Йому. Не побачивши на ній жодного сліду Його руки, я з плачем піднявся до Нього і сказав: „О Расулюллах! Нехай мої мати й батько будуть пожертвою за Тебе! Ти повернув вечерю, але я не побачив на ній жодного сліду Твоєї благословенної руки. Адже ми з Умм Айюб завжди шукаємо в їжі, яку Ти повертаєш, місця, яких торкалася Твоя рука, і через це отримуємо частку благодаті“. Расулюллах (саллаллаху алейхі ва саллям) сказав: „Я відчув запах від цього овоча. Тому я його не їв. Я — людина, яка розмовляє з ангелом“. Я запитав: „Ця їжа — харам (заборонена)?“ Він сказав: „Ні! Але вона мені не сподобалася через запах“. Коли я сказав: „Що не подобається Тобі, те не подобається й мені!“ — Він сказав: „Їжте її ви“. Тож ми поїли її, і відтоді ніколи більше не готували Расулюллахові їжі з цим овочем.
Іншого разу я приготував їжі стільки, щоб вистачило нашому Володареві Расулюллаху й Абу Бакрові, і заніс її до них. Расулюллах сказав: „О Аба Айюб! Запроси тридцятьох найшановніших з ансарів“. Поки я думав про те, що їжі мало і що Расулюллах, можливо, вважає, ніби її багато, Він знову сказав: „О Аба Айюб! Запроси тридцятьох найшановніших з ансарів“. З тисячею думок у голові я запросив тридцятьох людей з ансарів. Вони прийшли, поїли тієї їжі й наситилися. Зрозумівши, що це чудо, вони зміцнилися в імані й ще раз склали байат. Потім вони пішли. Коли ці добірні Асхаби пішли, Він сказав цього разу: „Запроси шістдесятьох людей“. Побачивши, що їжі, як чудом, не меншає, я зрадів ще більше й запросив шістдесятьох людей до Расулюллаха.
«Дайте верблюдиці дорогу! Їй наказано, де лягти» Хадис шаріф
Медина аль-Мунаввара та її околиці
Вони прийшли й поїли тієї їжі. Усі засвідчили чудо Расулюллаха й пішли своєю дорогою. Потім Він сказав: „Поклич сюди дев’яносто людей з ансарів“. Я покликав їх, і вони прийшли. За велінням Расулюллаха вони сідали до трапези по десятеро й їли. Усі побачили це велике чудо й пішли своєю дорогою. Так поїли сто вісімдесят людей. А їжі було стільки ж, скільки я приніс, і вона виглядала так, ніби ніхто до неї не торкався».2
Братерство між ансарами й мухаджирами
Щоб створити міцнішу єдність у Медині аль-Мунавварі, наш Володар Пророк поріднив як братів мухаджирів, які переселилися, та ансарів, які прийняли їх у своїх домівках. Коли лишився тільки Хазрат Алі, він подумав, що про нього забули, і запитав: «О Расулюллах! Ти забув про мене?» Тоді Володар світів сказав: «Ти — мій брат на цьому світі й в ахіраті». Це братерство ґрунтувалося на взаємодопомозі — і матеріальній, і духовній. Так мала хоч трохи полегшитися туга розлуки з батьківщиною, домівкою та родичами. Адже мусульмани Медини вже прийняли з розкритими обіймами своїх братів-мухаджирів, які покинули рідний край, щоб жити за релігією Аллаха таала й поширювати її; вони запросили їх до своїх домівок і всім серцем намагалися надавати їм усіляку допомогу. Завдяки цьому братерству вони ще щиріше пригорнулися одне до одного. Наш Володар Расулюллах поріднив кожного мухаджира з тим із ансарів, чия вдача пасувала до його вдачі. Це братерство було таким міцним, що вони могли навіть ділити між собою майно, успадковане від батьків.3
Кожен мединець ділив свою землю, свій виноградник, свій сад, свій дім і своє майно — коротко кажучи, усе, що мав, — навпіл і з радістю віддавав одну половину своєму братові-мухаджиру. Абдуррахман ібн Ауф, один із мухаджирів, розповідав: «Коли ми переселилися до Медини аль-Мунаввари, наш Володар Расулюллах поріднив мене із Саадом ібн Рабі. Тоді мій брат Саад сказав мені: „О мій брате Абдуррахмане! Щодо майна, то я найбагатший з мусульман Медини. Я поділив своє майно навпіл, і половина — твоя“. Я сказав: „Нехай Аллах таала зробить твоє майно благословенним і корисним для тебе. Мені майно не потрібне. Тільки відведи мене на базар, де ви торгуєте, — цього досить“».
Така самопожертва була можлива лише завдяки братерству в ісламі. Від часів Адама алейхіссалям і до тієї пори було чимало переселень. Але ніколи не було такого змістовного й піднесеного переселення, ніколи не було такого сповненого любові єднання й таких щирих обіймів між прибульцями та місцевими жителями. Тож Аллах таала і сказав за змістом: «Муміни (віруючі мусульмани) — воістину брати».4 Цим було показано, що справжньої любові та щирості можна досягти тільки через іман і віру, а не через матеріальні інтереси. Такого стану Асхаби аль-кірам досягали одним-єдиним сохбатом (перебуванням у присутності нашого Пророка й слуханням Його прекрасних слів) із нашим Володарем Расулюллахом. Файз (промені знання) і благодать, наче моря, лилися з благословенного серця нашого улюбленого Пророка в серця Асхабів аль-кірам, і через це вони любили одне одного з небаченою самопожертвою й ставили своїх братів вище за себе.
«О мій Господи! Зроби Медину любою для нас, як Ти зробив любою для нас Мекку. Зроби її для нас любішою за Мекку. О мій Господи! Пошли благодать нашим мірам і мірницям. Зроби Медину містом, де ми будемо здорові. Зроби її повітря добрим!» Хадис шаріф
У цьому новому осередку ісламу ансари й мухаджири, рука в руку і серце до серця, пообіцяли одне одному витерпіти будь-яку жертву заради зміцнення релігії ісламу й зрештою досягти ступеня мучеництва. Так вони згуртувалися довкола Расулюллаха і, дотримуючись засад ісламу, заснували новий лад і щасливе життя. Із подією Хіджри іслам зробив перший крок на шляху до того, щоб стати «державою». А осяяне місто Медина ставало колискою й осередком релігії ісламу.
У Медині, крім Асхабів аль-кірам, жили також християни, юдеї та ідолопоклонники-багатобожники. Юдеї складалися з трьох племен: Бану Кайнука, Бану Курайза і Бану Надір. Вони були дуже ворожі до ісламу, а надто до нашого улюбленого Пророка.
Тим часом багатобожники Мекки вбачали велику небезпеку для себе в тому, що наш Володар Пророк у Медині згуртував Своїх Асхабів, поріднивши їх як братів. Якщо вони незабаром не дадуть цьому ради, мусульмани можуть зміцніти, напасти на Мекку й відібрати в них землі, будинки та оселі, які мусульмани залишили… Від мекканських багатобожників, які так міркували, до мусульман Медини почали надходити листи з погрозами. В одному з цих листів було написано: «Воістину жодне з арабських племен, з якими ми ворогували, не розлютило нас так, як ви. Бо замість того щоб видати нам чоловіка, який належить до нас, ви допомогли Йому, прийняли Його з розкритими обіймами й захистили Його. Це ваша дуже велика провина. Будь ласка, не втручайтеся в те, що між Ним і нами, і залиште Його нам. Якщо Він виправить Свій шлях, найбільше цьому зрадіємо саме ми. А якщо ні, то й напоумити Його — теж наша справа!..»
На цей лист Хазрат Кааб ібн Малік написав дуже гарну відповідь, у якій вихваляв нашого Пророка.
Так само мекканські багатобожники писали листи з погрозами й багатобожникам Медини. Їм вони теж погрожували, кажучи: «Якщо ви не виженете нашого чоловіка з вашого міста або не вб’єте Його, ми підемо на вас походом, повбиваємо вас і візьмемо ваших жінок собі в услужіння!..»
Після цього багатобожники Медини згуртувалися довкола мунафіка (лицеміра, невіруючого, який видає себе за мусульманина) Абдуллаха ібн Убая і вирішили завдати шкоди нашому Володареві Расулюллаху, щойно випаде нагода.
Коли мусульмани дізналися про це, вони доклали всіх можливих зусиль, щоб захистити нашого улюбленого Пророка, і тісно згуртувалися довкола Нього. Дійшло до того, що вони не могли виходити вночі надвір і не могли спати у своїх домівках.
Убай ібн Кааб розповідав: «Коли наш Володар Расулюллах і Його Асхаби ушанували Медину аль-Мунаввару, мусульмани стали мішенню ворожнечі арабських племен-багатобожників. Асхаби зі зброєю в руках стояли на варті аж до ранку».
Асхаби аль-кірам стали наче одним тілом і в небезпечних обставинах щосили поспішали на допомогу своїм братам-мусульманам. Першим серед них був наш улюблений Пророк. Як наш Володар Расулюллах був першим у кожній добрій якості, так і в мужності Він був попереду Своїх Асхабів. Хай яка була година ночі, коли лунав крик, наш Пророк блискавкою прибував туди на Своєму коні раніше за всіх, давав знати Своїм Асхабам, що боятися нічого, і заспокоював їх.
«О Алі! Ти — мій брат на цьому світі й в ахіраті» Хадис шаріф
Знову настав той місяць,
коли народився Султан двох світів.
Знову настав той місяць,
коли народилося джерело знання серця.
Хай прийдуть ті, хто шукає заступництва,
хай звеселяться ті, хто Його любить,
знову настав той місяць,
коли народився Той, Хто має прекрасну вдачу.
Знову настав той місяць,
коли повний місяць у темряві, ранкове сонце,
троянда в трояндовому саду Худа,
Хабіб Хакка, Мустафа, народився.
Де ж той вірний закоханий,
хай знайдуть спокій його душа й тіло,
знову настав той місяць,
коли народилася скарбниця прихованої істини.
Хто Його любить, о Худаї,
той досяг своєї мети,
знову настав той місяць,
коли народилася слава світу, найкращий з людей.
Давній вигляд Медини
Масджид ан-Набі / Медина аль-Мунаввара
Ділянка, на якій лягла Кусва, верблюдиця нашого Володаря Расулюллаха (саллаллаху алейхі ва саллям), коли наш Пророк переселився до Медини аль-Мунаввари.
Наш улюблений Пророк купив цю ділянку й звелів збудувати на ній мечеть.
Він помер у Своєму домі, що прилягав до цієї мечеті,
і Його благословенну могилу було влаштовано в цій кімнаті.
Згодом Хазрат Абу Бакра й Хазрат Умара (радіяллаху анхума)
було поховано в цій кімнаті. Сповіщено, що Іса алейхіссалям буде похований
на місці для однієї людини поруч із ними.