МІРАДЖ (ВОЗНЕСІННЯ)

Наш улюблений Пророк (саллаллаху алейхі ва саллям) пояснював іслам кожному, кого бачив, і кожному племені — і тим, хто приходив здійснювати хадж, і тим, хто прибував до Мекки та на ярмарки торгувати. Він просив їх захистити Його й допомогти Йому проповідувати людям іслам. Проте ніхто не став мусульманином, і ніхто не погодився взяти Його під захист. Ба більше, вони ображали, кривдили й мучили Його, глузували з Нього й називали Його брехуном. Володар світів був дуже втомлений, голодний, спраглий, засмучений і глибоко сумний. Так минали дні, і так тривало аж до пізньої ночі. Мекканські ідолопоклонники невідступно ходили за Ним слідом і так само, як не давали ставати мусульманами тим, хто приходив відвідати Каабу, не стримувалися й від того, щоб кривдити Хабіба аль-акрама. Нашому Володареві Расулюллахові вже не було куди піти. Усюди були вороги. Кілька місяців у Мецці минули дуже тяжко.

Двадцять сьомої ночі місяця Раджаб аш-Шаріф Він пішов просто до дому Умм Хані, дочки Свого дядька Абу Таліба, у кварталі Абу Таліба. На той час Умм Хані ще не увірувала. Коли вона спитала: «Хто там?», наш Володар Расулюллах сказав: «Це Мухаммад, син твого дядька. Якщо приймеш мене, я прийшов до тебе гостем».

Умм Хані сказала: «Хай моє життя буде пожертвою за такого правдивого, надійного, шляхетного й достойного гостя, як Ти. Але якби Ти заздалегідь сповістив, що прийдеш, я б щось приготувала. А тепер у мене немає нічого, чим Тебе нагодувати». Наш Володар Расулюллах сказав: «Я не хочу ні їжі, ні питва. Мені не до того. Досить мені місця, де я можу поклонятися моєму Господові й благати Його».

Умм Хані впустила нашого улюбленого Пророка до хати й дала Йому мату, таз і глечик. В арабів найпочеснішим обов’язком вважалося гостинно прийняти гостя й захистити його від ворога. Якщо гостеві в домі заподіювали шкоду, це була велика ганьба для господаря. Умм Хані подумала: «У Нього в Мецці багато ворогів. Є навіть люди, які хочуть Його вбити. Щоб зберегти свою честь, я стерегтиму Його до ранку». Вона взяла батьків меч і почала ходити довкола дому. Того дня Расулюллаха тяжко скривдили. Він здійснив абдест і почав благати Свого Господа, просити прощення й молитися, щоб люди увірували й досягли щастя. Він був дуже втомлений, голодний і засмучений. Він ліг на мату й одразу заснув.

Тієї миті Аллах таала сказав Джабраїлові алейхіссалям: «Я дуже засмутив Мого улюбленого Пророка. Я тяжко поранив Його благословенне тіло і Його ніжне серце. Та попри це Він благає Мене. Він не думає ні про що, крім Мене. Іди й приведи Мого Хабіба! Покажи Йому Мій Джаннат і Мій Джаханнам. Нехай Він побачить блага, які Я приготував для Нього і для тих, хто Його любить. Нехай побачить муки, які Я приготував для тих, хто не вірить у Нього і кривдить Його своїми словами, своїми писаннями та своїми вчинками. Я Сам Його втішу. Я Сам загою рани Його ніжного серця».

Коли Джабраїл алейхіссалям прийшов до Расулюллаха, він застав Його в глибокому сні.

Він не наважився Його будити. Він мав людську подобу. Він поцілував підошву Його благословенної стопи. Оскільки в нього немає ні серця, ні крові, його холодні вуста розбудили Расулюллаха. Він одразу впізнав Джабраїла алейхіссалям, дуже злякався, що Його Господь міг бути Ним невдоволений, і спитав: «О мій брате Джабраїле! Чому ти прийшов у такий незвичний час? Чи я допустився помилки? Чи я прогнівив мого Господа? Чи ти приніс мені гірку звістку?»

«Я не хочу ні їжі, ні питва. Мені не до того. Досить мені місця, де я можу поклонятися моєму Господові й благати Його» Хадис шаріф

Джабраїл алейхіссалям відповів: «О Ти, найвищий з усього створеного! О улюблений Творця, Володарю Пророків, о шляхетний і великий Пророче, джерело всякого добра і всякої переваги! Твій Господь шле Тобі Свій салям і кличе Тебе до Себе. Будь ласка, встань, ходімо». Наш улюблений Пророк здійснив абдест. Джабраїл алейхіссалям поклав на благословенну голову Расулюллаха чалму з нуру, одягнув Його в шати з нуру, оперезав Його благословенний стан рубіновим поясом і вклав у Його благословенну руку смарагдовий посох, оздоблений чотирмастами перлинами. Кожна перлина сяяла, як планета Венера. Ще Джабраїл алейхіссалям узув Його благословенні ноги у взуття із зеленого смарагду.

Потім вони взялися за руки й пішли до Кааби. Там Джабраїл алейхіссалям розкрив благословенні груди нашого улюбленого Пророка. Він вийняв Його серце й обмив його водою Замзам. Потім приніс чашу, повну хікмату (мудрості) та іману (віри), вилив її всередину й закрив Його груди.

Наша перша кібла, Масджид аль-Акса / Кудс

Потім Джабраїл алейхіссалям указав на білу тварину на ім’я Бурак, яку він привів із Джаннату, і сказав: «О Расулюллах! Сідай на нього! Усі ангели чекають на Тебе». Тієї ж миті нашого Пророка огорнув смуток, і Він глибоко поринув у роздуми. Тоді Аллах таала сказав Джабраїлові алейхіссалям: «О Джабраїле! Спитай Його! Чому Мій Хабіб такий засмучений?» Коли той спитав, наш Пророк (саллаллаху алейхі ва саллям) відповів: «Мені виявлено таку велику честь і гостинність. І тут мені спало на думку: що буде з моєю слабкою уммою (громадою) у Кіямат (Судний день)? Як вони нестимуть тягар усіх своїх гріхів, стоячи пішки п’ятдесят тисяч років на місці, що зветься Арасат, і як перейдуть міст Сірат, що є шляхом на тридцять тисяч років?» Тоді надійшов наказ Аллаха таала: «О Мій Хабібе! Будь спокійний. Я зроблю так, що ці п’ятдесят тисяч років будуть для Твоєї умми мов одна мить. Не сумуй!»

Наш Володар Пророк сів на Бурака. Бурак мчав так швидко, що одним кроком сягав далі, ніж може бачити око. Під час подорожі Джабраїл алейхіссалям просив нашого улюбленого Пророка зійти на деяких зупинках і здійснити намаз. Тож Володар світів тричі сходив і здійснював намаз. Тоді Джабраїл алейхіссалям спитав Його, чи знає Він, у яких місцях здійснював намаз. Джабраїл сам відповів на своє запитання і розповів, що перше місце, де Він зійшов, — Медина і що до цього міста Він переселиться. Далі він розповів, що інші місця — це Тур Сіна, де Хазрат Муса розмовляв з Аллахом таала без напрямку й у спосіб, якого неможливо пізнати, і, нарешті, Байт аль-Лахм, де народився Іса алейхіссалям. Потім вони прибули до Масджид аль-Акса в Кудсі (Єрусалимі).

У Масджид аль-Акса Джабраїл алейхіссалям пальцем пробив отвір у скелі й прив’язав до неї Бурака. Там у людській подобі зібралися душі деяких колишніх Пророків. Пророкам Адаму, Нуху та Ібрахіму (алейхімуссалям) по черзі пропонували стати імамом, щоб здійснити намаз джамаатом. Вони перепрошували й відмовлялися. Джабраїл сказав: «Коли Ти присутній, ніхто інший не може бути імамом», — і вивів Хабібуллаха наперед.

Наш Володар Пророк став імамом для Пророків і провів намаз у два ракаати. Те, що сталося потім, Він переказав так: «Джабраїл (алейхіссалям) приніс мені келих напою з Джаннату й келих молока. Я взяв молоко. Джабраїл (алейхіссалям) сказав мені, що я обрав фітрат (щастя обох світів). Потім мені подали ще два келихи. В одному була вода, в другому — мед. Я відпив з обох. Джабраїл сказав: „Мед — знак того, що Твоя умма існуватиме до Кіямату, а вода — знак того, що Твоя умма очиститься від своїх гріхів“. Потім ми разом піднялися на небо. Джабраїл (алейхіссалям) постукав у браму. „Хто ти?“ — спитали. „Я Джабраїл“. „А хто це поруч із тобою?“ „Це Мухаммад (алейхіссалям)“. „Чи послано Йому (одкровення про вознесіння на небо і запрошення на Мірадж)?“ „Так, послано“, — сказав він. „Мархаба (ласкаво просимо) Тому, Хто прийшов! Який прекрасний цей Мандрівник!“ — сказали вони, і брама одразу відчинилася. Я опинився перед Адамом (алейхіссалям). Він сказав мені „Мархаба“ і помолився за мене… Праворуч і ліворуч від Адама (алейхіссалям) стояли, мов тіні, душі якихось людей. Щоразу, як Адам (алейхіссалям) дивився праворуч, Він усміхався, а щоразу, як дивився ліворуч, плакав. Джабраїл (алейхіссалям) сказав: „О Расулюллах, ці тіні — душі дітей, що походять від нащадків Адама (алейхіссалям). Ті, що праворуч, — для Джаннату, а ті, що ліворуч, — для Джаханнаму! Коли Він дивиться праворуч, то усміхається, а коли дивиться ліворуч — плаче!“

«О Ти, найвищий з усього створеного! О улюблений Творця, Володарю Пророків, о шляхетний і великий Пророче, джерело всякого добра і всякої переваги! Твій Господь шле Тобі Свій салям і кличе Тебе до Себе. Будь ласка, встань, ходімо» Джабраїл алейхіссалям

Там я побачив багато ангелів. Усі вони стояли в кіямі (стоячи) з хушу (глибокою, смиренною й покірною шанобливістю) і худу та були зайняті зікром: „Суббухун куддусун Раббуль-маляїкаті вар-рух“. Я спитав Джабраїла: „Чи це ібадат цих ангелів?“ „Так. Відтоді, як їх створено, і аж до Кіямату вони стоять у кіямі. Попроси Хакка таала дарувати Твоїй уммі цей ібадат“, — сказав він. Я попросив про це Хакка таала. Він прийняв мою молитву. Це і є кіям у намазі.

(Там) я проходив повз один джамаат. Ангели розбивали їм голови, і голови знову ставали такими, як були. Вони били знову, і голови знову ставали такими, як були. „Хто це?“ — спитав я. Він відповів: „Це ті, хто нехтує джумою (п’ятничним намазом) і джамаатом і хто не виконує повністю руку (поясного поклону в намазі) та саджди (земного поклону)“.

Я побачив джамаат (групу людей). Вони були голодні й голі. Забанії (ангели Джаханнаму) гнали їх пастися в Джаханнамі. „Хто це?“ — спитав я. Він відповів: „Це ті, хто не виявляє милосердя до бідних і не дає закяту“.

Я проходив повз один джамаат. Перед ними поставили смачну їжу. Поруч лежала падаль. Вони залишали смачну їжу й їли падаль. „Хто це?“ — спитав я. Він відповів: „Це ті чоловіки й жінки, що полишають халяль (дозволене) і схиляються до хараму (забороненого) та їдять харам, хоча мають халяль“.

Я побачив (якихось) людей, що вже не мали сили поворухнутися через тяжкий тягар на спині. Навіть у такому стані вони гукали до людей і просили покласти на них ще більше тягаря. „Хто це?“ — спитав я. Він відповів: „Це ті, хто зрадив довірене їм. Навіть забравши в людей їхні права, вони й далі чинять їм кривду“.

Ми проходили повз групу людей, що відрізали власне м’ясо й їли його. „Хто це?“ — спитав я. Джабраїл (алейхіссалям) сказав: „Це ті, хто обмовляв за очі, і ті, хто розносив плітки“.

Я побачив групу людей із чорними обличчями й синіми очима. Верхні губи сягали їм до лоба, нижні звисали до ніг, а з рота текли кров і гній. Їх змушували пити з вогняних келихів отруйну кров і гній, що стікали з Джаханнаму, і вони кричали, як віслюки. „Хто це?“ — спитав я. Він відповів: „Це ті, хто пив спиртне“.

Ми натрапили на групу людей, яких мучили, витягнувши їм язики з голови, а їхню подобу було перетворено на свинячу. Джабраїл (алейхіссалям) сказав: „Це ті, хто давав неправдиві свідчення“.

Ми натрапили на інший народ. Животи в них були роздуті й звисали донизу, колір їхній був синій, руки й ноги зв’язані, і вони не могли підвестися з місця. Я спитав про них Джабраїла. Він сказав: „Це ті, хто брав фаїз (лихварські відсотки)“.1

Ми натрапили на якихось жінок. Обличчя в них були чорні, а очі сині. Вони були вдягнені в одежу з вогню. Ангели били їх вогняними булавами. Вони верещали, як собаки й свині. „Хто це?“ — спитав я. Джабраїл сказав: „Це жінки, що чинили перелюб, і жінки, що кривдили своїх чоловіків“.

Я побачив джамаат. Їх було дуже багато. Вони були ув’язнені в долинах Джаханнаму. Вогонь спалював їх, вони оживали, і вогонь знову їх спалював. „Хто це?“ — спитав я. Він відповів: „Це ті, хто не корився своїм батькам“.

Я проходив повз один джамаат. Вони сіяли, і посіви за одну мить виростали й колосилися. „Хто це?“ — спитав я. Джабраїл сказав: „Це ті, хто звершував ібадат (поклоніння) заради Аллаха таала“.

Я прийшов до моря. Неможливо описати, яке дивовижне було це море. Воно було біліше за молоко, а хвилі мало великі, як гори. „Що це за море?“ — спитав я. Він відповів: „Це море зветься Морем життя. Коли Хакк таала оживлятиме мертвих, Він пошле дощ із цього моря. Зотлілі й розпорошені тіла знову оживуть і встануть із могил, як проростає трава…“

Потім ми піднялися на друге небо. Джабраїл (алейхіссалям) знову постукав у браму. Спитали: „Хто ти?“ „Я Джабраїл“. „А хто це поруч із тобою?“ „Це Мухаммад (алейхіссалям)“. „Чи послано Йому одкровення і запрошення на Мірадж?“ „Так, надійшло“, — сказав він. „Мархаба (ласкаво просимо) Тому, Хто прийшов! Який прекрасний цей Мандрівник!“ — було сказано, і брама одразу відчинилася. Я опинився біля двоюрідних братів Іси та Ях’ї ібн Закарії (Івана, сина Захарії) (алейхімассалям). Вони сказали мені „Мархаба“ і помолилися за мене… (Іса алейхіссалям був середнього зросту, зі світлою шкірою пшеничного відтінку.)

Я натрапив на джамаат ангелів. Вони стояли рядами, і всі були в руку (у поясному поклоні). У них був особливий, притаманний лише їм тасбіх (зікр). Вони весь час залишалися в руку, не підводячи голови й не дивлячись угору. Джабраїл (алейхіссалям) сказав: „Такий ібадат цих ангелів. Попроси Хакка таала, щоб його було даровано Твоїй уммі“.

Я помолився. Він прийняв молитву й дарував руку в намазі. Потім ми піднялися на третє небо. Після тих самих запитань і відповідей брама відчинилася, і я опинився біля Юсуфа (алейхіссалям, Йосипа). Глянувши на Нього, я побачив, що Йому дано половину всієї краси. Він сказав мені „Мархаба“ і помолився за мене…

Я побачив багато ангелів. Вони стояли рядами, і всі були в саджді (земному поклоні). Вони перебувають у саджді відтоді, як їх створено, і славлять Аллаха особливим, притаманним лише їм тасбіхом. Джабраїл (алейхіссалям) сказав: „Такий ібадат цих ангелів. Попроси Аллаха таала, щоб Він зробив цю дію легкою для Твоєї умми“. Я попросив про це Хакка таала. Він прийняв молитву й дарував її вам у намазі.

Потім я досяг четвертого неба. Воно мало браму з нуру, зроблену з чистого срібла. На ній висів замок із нуру. На замку було написано: „Ля іляха іллаллах Мухаммадун Расулюллах“. Після тих самих запитань і відповідей я опинився біля Ідріса (алейхіссалям). Він сказав мені „Мархаба“ і помолився за мене. Аллах таала сказав про Нього (за змістом): „Ми піднесли Його на високе місце“.2

Я побачив ангела, що сидів на троні, сповнений журби й смутку. Довкола нього було стільки ангелів, що їхнє число знає лише Джанаб аль-Хакк. Праворуч від нього я побачив нурані (світлосяйних) ангелів. Вони були вбрані в зелене й мали чудовий аромат. Їхні обличчя були такі прекрасні, що на них неможливо було дивитися. Ліворуч від нього були ангели, що вивергали з уст вогонь. Перед ними лежали вогняні списи й батоги. Очі в них були такі, що ніхто не мав сили на них глянути. Ангел, що сидів на троні, мав очі від голови до ніг. Він весь час дивився в книгу, що лежала перед ним, і ні на мить не відводив від неї погляду. Перед ним стояло дерево. На кожному листку було написано ім’я якоїсь людини. Ще перед ним було щось схоже на таз. То він брав із нього щось правою рукою й передавав нурані ангелам праворуч від себе, то брав щось лівою рукою й віддавав зульмані ангелам ліворуч від себе. Коли я глянув на (цього) ангела, у моє серце закрався страх. Я спитав Джабраїла: „Хто цей ангел?“ Він відповів: „Це Азраїл. Ніхто не має сили глянути на його обличчя“. Джабраїл підійшов до нього й сказав: „О Азраїле!

«„Мархаба Тому, Хто прийшов! Який прекрасний цей Мандрівник!“ — сказали вони, і брама одразу відчинилася, і я опинився перед Адамом (алейхіссалям)» Хадис шаріф

Це Пророк останніх часів (ахіразаман), хабіб і улюблений Аллаха таала“. Азраїл (алейхіссалям) підвів голову й усміхнувся. Він устав, виявив мені шану й сказав: „Мархаба! Хакк таала не створив нікого почеснішого за Тебе. І Твоя умма вища за всі інші умми. Я співчуваю Твоїй уммі більше, ніж їхні батьки й матері“. Тоді я сказав: „У мене є до тебе прохання. Моя умма слабка. Будь з ними лагідний. Забирай їхні душі обережно“. Він сказав: „Присягаюся Аллахом таала, Який послав Тебе останнім Пророком і зробив Тебе Своїм хабібом: Аллах таала щоночі й щодня сімдесят разів наказує мені:

«Забирай душі умми Мухаммада лагідно й легко і поводься з ними добре». Тому я виявляю Твоїй уммі більше співчуття, ніж їхні батьки й матері“. Потім ми піднялися на п’яте небо. Там ми зустріли Харуна3 (алейхіссалям). Він сказав мені „Мархаба“ і помолився за мене доброю молитвою. Я бачив ібадат ангелів п’ятого неба. Усі вони стояли випроставшись і дивилися на пальці своїх ніг. Вони ніколи не дивилися деінде й голосно промовляли тасбіх. Я спитав Джабраїла (алейхіссалям): „Чи це ібадат цих ангелів?“ Він відповів: „Так, попроси Хакка таала дарувати Твоїй уммі цей ібадат“. Я помолився. Джанаб аль-Хакк дарував його. Потім ми піднялися на шосте небо. Там ми зустріли Мусу (алейхіссалям). Він сказав мені „Мархаба“ і помолився за мене доброю молитвою.

Потім ми піднялися на сьоме небо. Після тих самих запитань і відповідей я застав Ібрахіма (алейхіссалям), що сидів, прихилившись спиною до Байт аль-Мамур. Це той Байт аль-Мамур, до якого щодня входять сімдесят тисяч ангелів (і черга до них уже ніколи не доходить удруге). Я привітав Ібрахіма (алейхіссалям) салямом. Він відповів на мій салям. Він сказав: „Мархаба, саліх (праведний) Пророче, саліх сину“. (Потім) Він сказав: „О Мухаммаде! Місцина Джаннату дуже благодатна, а земля там чиста. Скажи Своїй уммі, щоб вони садили там багато дерев“. Я спитав: „Як садять дерево в Джаннаті?“ Він відповів: „Промовляючи тасбіх «Ля хауля валя куввата ілля біллях»“ (за іншим переказом: „Субханаллахі вальхамдуліллахі валя іляха іллаллаху валлаху акбар“). Потім Джабраїл (алейхіссалям) повів мене до Сідрат аль-мунтаха. Сідрат аль-мунтаха — це дерево, коріння якого на шостому небі, а стовбур і гілля — над сьомим небом. Листя його було, як слонячі вуха, а плоди — як башти.4 Це було дерево, що ніби осіняло своєю тінню всі небеса й Джаннат. Коли на ньому з’являвся нур величі й могутності Аллаха таала, воно вбиралося в барви, прикрашалося рубінами, смарагдами й подібними коштовними каменями і ставало таким прекрасним, що жодне зі створінь, створених Аллахом таала, не може описати його красу.

Джабраїл (алейхіссалям) провів мене далі за Сідрат аль-мунтаха й попрощався зі мною. Я сказав: „О Джабраїле! Ти залишаєш мене самого?“ Джабраїла (алейхіссалям) охопила тривога. Він затремтів перед величчю Хакка таала й сказав: „О Мухаммаде! Якщо я ступлю (ще) один крок, я загину від могутності Аллаха таала. Уся моя істота згорить і зникне“».

Сюди Володар світів прийшов разом із Джабраїлом алейхіссалям. Тут Джабраїл алейхіссалям показався Расулюллахові в тій подобі, в якій був створений, розгорнувши свої шістсот тисяч крил, і з кожного крила сипалися перли й рубіни.

Потім прийшов зелений килим із Джаннату на ім’я Рафраф, що сяяв ясніше за сонце. Він безустанно був зайнятий зікром Аллаха таала (згадуванням Його й промовлянням Його імені), і звук тасбіху (промовляння «Субханаллах», що означає: «Я знаю, що Аллах таала безмежно далекий від будь-якої недосконалості») наповнював увесь світ, у якому він перебував. Він привітав нашого Володаря Пророка. Расулюллах сів на Рафраф. За одну мить вони піднялися на величезну висоту й пройшли крізь сімдесят тисяч завіс, що звуться хіджаб. Відстань між хіджабами була дуже велика. Біля кожної завіси стояли ангели, кожен зі своїм завданням. Рафраф проніс нашого Пророка крізь завіси одну за одною. Так вони минули Курсі, Арш і світ душ. Щоразу, коли наш Володар Пророк, Хабіб аль-акрам і Набі аль-мухтарам (саллаллаху алейхі ва саллям), проходив крізь завісу (хіджаб), Він чув наказ, що промовляв: «Не бійся, о Мухаммаде! Наблизься, наблизься!» Він наблизився настільки, що досяг ступеня Каба-Каусайн. Він досяг тих висот, яких бажав Аллах таала, у спосіб, якого неможливо пізнати, неможливо збагнути й неможливо описати. Без місця, без часу, без напрямку й без опису відбувся руят, тобто Він побачив Аллаха таала. Без очей, без вух, без засобу й без посередника Він розмовляв зі Своїм Господом. Він здобув блага, яких жодне створіння не може пізнати чи збагнути.

Хазрат Імам ар-Раббані у своїй праці Мактубат каже: «У ніч Міраджу Сарвар алейхіссаляту вассалям (Расулюллах) побачив Свого Господа не в цьому світі, а в ахіраті. Бо тієї ночі Расул алейхіссалям вийшов за межі часу й простору. Він знайшов мить, що не має ні початку, ні кінця. Він побачив початок і кінець як одну точку. Тієї ночі Він побачив, як ті, хто піде до Джаннату, через тисячі років входять до Джаннату й перебувають у Джаннаті. Бачити на тому ступені — це не те бачення, яким бачать у цьому світі. Це бачення, яким бачать в ахіраті».

Коли нашому Пророкові було звелено: «Прослав Свого Господа!», Він одразу сказав: «Аттахіяту ліллахі вассалавату ваттайїбат» (тобто: уся хвала, вся похвала й усі прославлення всіма мовами, усі служіння й уся покора, що їх звершують тілом, і всі добрі справи та все добро, що їх чинять майном, належать Аллахові таала).

«Хакк таала не створив нікого почеснішого за Тебе. І Твоя умма вища за всі інші умми» Азраїл алейхіссалям

Спершу Аллах таала привітав Свого Хабіба — без очей, без вух, без засобу й без місця — словами: «Ассаляму алейка айюханнабіййу ва рахматуллахі ва баракатух» (О Мій Расуле! Мій салям, Моє благословення й Моя милість — з Тобою). Наш Володар Пророк відповів: «Ассаляму алейна ва аля ібаділлахіссаліхін» (О мій Господи! Нехай салям буде й з нами, і з Твоїми саліх (праведними) рабами).

Ангели, що почули це, всі в один голос промовили: «Ашхаду ан ля іляха іллаллах ва ашхаду анна Мухаммадан абдуху ва расулюх» (Я знаю і вірю, наче бачив це на власні очі, що немає іншого бога, гідного поклоніння, крім Аллаха таала, і що Мухаммад алейхіссалям — Його раб і Його Посланець).

Коли наш Володар Пророк сказав: «Ассаляму алейна…», Аллах таала сказав: «О Мій Хабібе! Тут немає нікого, крім Нас двох. Чому Ти сказав „алейна“ (над нами)?» Наш Володар Расулюллах відповів:

«О мій Господи! Хоч тіла моєї умми й не зі мною, та їхні душі — зі мною. Мій дбайливий погляд і вся моя турбота не далекі від них. Ти привітав мене й уберіг від усякого зла. Як же я можу залишити осторонь такої великої честі й ласки мою бідну, стражденну умму, яку спіткає фітна (смута, спокуса) останніх часів? Як я можу позбавити їх такого блага?»

Аллах таала сказав: «О Мій Хабібе! Цієї ночі Ти — Мій гість. Проси в Мене, чого бажаєш». Наш Володар Расулюллах (саллаллаху алейхі ва саллям) сказав: «Я бажаю моєї умми (о мій Господи!)».

Згідно з одним переказом, Хакк таала повторив це запитання сімсот разів. Наш Володар Расулюллах щоразу давав ту саму відповідь: «Я бажаю моєї умми». Коли Аллах таала сказав: «Ти завжди бажаєш Своєї умми», Він попросив: «О мій Господи! Я — той, хто просить, Ти — Той, Хто дає. Прости всю мою умму заради мене». Тоді Джанаб аль-Хакк сказав: «Якщо цієї ночі Я прощу заради Тебе всю Твою умму, Моя милість і Твоя шана не стануть видимими. Одну частину їх Я простив Тобі цієї ночі. Дві частини Я відклав. У День Кіямату Ти попросиш про це, і Я прощу їх, щоб Моя милість і Твоя шана (Твоя гідність) стали явними».

Наш улюблений Пророк (саллаллаху алейхі ва саллям) в одному зі Своїх хадисів шаріф сказав: «Тієї ночі (у ніч Міраджу) я просив Аллаха таала доручити мені розрахунок усієї моєї умми. Хакк таала сказав: „О Мухаммаде! Твій намір у цьому — щоб ніхто не довідався про провини Твоєї умми. А Моя воля — щоб їхні провини й погані вчинки були приховані не лише від чужих, а й від Тебе, бо Ти — милосердний Пророк. О Мухаммаде! Ти — їхній провідник. Я — їхній Господь. Ти побачив їх нещодавно. Я дивився на них від безпочаткової вічності до безкінечної вічності й дивлюся на них. О Мухаммаде! Якби Я не любив розмовляти з Твоєю уммою, Я не закликав би їх до розрахунку в День Кіямату. Я не питав би ні про які їхні великі чи малі гріхи“».

«Аллах таала сказав: „О Мухаммаде! Розплющ Свої благословенні очі й поглянь під Свої ноги“. Я подивився й побачив жменю землі. Хакк таала сказав: „Усе, що існує, — це земля під Твоїми ногами. Невже Ти приніс цю Мою землю перед лице Друга? Мені легше простити Твою умму, ніж простити пил, що пристав до поли одягу друга“».

О Мій Хабібе, Я дав Тобі Твою умму!
Мій Джаннат Я їм подарував.
О Мій Хабібе, чого ж Ти просив?
Хіба за жменю землі Ти благав?

Наш улюблений Пророк (саллаллаху алейхі ва саллям) в одному зі Своїх хадисів шаріф сказав: «Я поставив Хаккові таала багато запитань і почув відповіді. Я пошкодував, що питав. (Ось деякі з них:)

„О мій Господи! Ти дав Джабраїлові шістсот тисяч крил. Яка ж Твоя ласка до мене порівняно з цим?“ Хакк таала сказав: „Одна-єдина Твоя волосина дорожча Мені за шістсот тисяч крил Джабраїла. Заради однієї-єдиної Твоєї волосини Я в День Кіямату звільню тисячі неслухняних грішників. О Мухаммаде! Якщо Джабраїл розгорне крила, вони заповнять простір між сходом і заходом. Навіть якби простір між сходом і заходом був повний неслухняних, Я простив би їх усіх заради Тебе, якби Ти заступився за них“. Я сказав: „Ти звелів ангелам зробити саджду перед моїм батьком Адамом (алейхіссалям). Який же Твій дар мені порівняно з цим?“

Хакк таала сказав: „Ангели зробили саджду перед Адамом тому, що Твій нур був на Його чолі. О Мухаммаде! Я дав Тобі дещо краще за це. Я поставив Твоє ім’я поруч із Моїм іменем і написав його на Арш аль-аля. Тоді Адама ще не було створено, і не було ні імені, ні сліду Його. Я написав Твоє ім’я на брамах небес, на хіджабах, на брамах Джаннату, на палацах і деревах — усюди в Джаннаті. У Джаннаті не було нічого, на чому не було б написано «Ля іляха іллаллах Мухаммадун Расулюллах». Цей ступінь вищий за ступінь, даний Адамові“.

О шляхетний, коли Я полюбив Тебе,
хіба ж не Твої обидва світи, о лагідний?
Твою сутність Я зробив дзеркалом Своєї сутності,
Твоє ім’я Я написав разом зі Своїм ім’ям.

„О мій Господи! Ти дав Нухові (алейхіссалям) ковчег. Що ж Ти дав мені порівняно з цим?“ Він сказав: „Я дав Тобі Бурака і на ньому за одну ніч підніс Тебе від землі до Аршу. Ти бачив Джаннат і Джаханнам. А Твоїй уммі Я дав мечеті. У День Кіямату Твоя умма сяде в ці мечеті, як сідають на кораблі, за одну мить перейде Сірат і врятується від Джаханнаму“. „О мій Господи! Ти посилав синам Ісраїля манну й м’ясо перепелів“. Хакк таала сказав: „Я дарував Тобі й Твоїй уммі блага цього світу й ахірату. Подобу синів Ісраїля Я перетворив з людської на подобу ведмедя, мавпи й свині. Нікому з Твоєї умми Я такого не вчинив. Навіть якби вони чинили такі самі вчинки, як ті, Я не вважав би цю біду для них належною. О Мухаммаде! Я дав Тобі суру, подібної до якої немає ні в Таураті, ні в Інджилі. Ця сура — сура аль-Фатіха. Хто читає цю суру, тіло того стає харам (забороненим) для Джаханнаму. Я полегшую муки його матері й батька. О Мухаммаде! Я не створив нікого більш акрам (дорогоцінного, піднесеного, почесного), ніж Ти. Для Тебе і Твоєї умми Я зробив фардом (обов’язком) п’ятдесят намазів за ніч і день.

«Тієї ночі (у ніч Міраджу) я просив Аллаха таала доручити мені розрахунок усієї моєї умми» Хадис шаріф

О Мухаммаде! Джаннат належить тим, хто визнає Мою єдність і нікого не ставить поруч зі Мною. Для тих із Твоєї умми, хто такий, Я зробив Джаханнам харамом (забороненим). Моя милість до Твоєї умми переважила Мій гнів.

О Мухаммаде! Переді Мною Ти більш акрам і більш почесний, ніж усі створіння. У День Кіямату Я виявлю Тобі стільки шани, що всі світи будуть вражені. О Мій Хабібе! Доки Ти не ввійдеш до Джаннату, іншим Пророкам та їхнім уммам заборонено входити туди. Доки не ввійде Твоя умма, жодна інша умма не може ввійти. О Мухаммаде! Чи хочеш Ти побачити, що Я приготував для Тебе й Твоєї умми?“ Я сказав: „Так, хочу, о мій Господи!“ Тоді Він звернувся до Ісрафіла й сказав: „О Ісрафіле! Скажи Джабраїлові, Моєму рабові, Моєму довіреному й Моєму посланцеві, щоб він повів Мого Хабіба до Джаннату й показав Йому все, що Я приготував у Джаннаті для Мого Хабіба та Його умми, щоб Його благословенна душа звільнилася від тривоги“».

Наш улюблений Пророк, Володар світів, разом з Ісрафілом алейхіссалям прийшов до Джабраїла алейхіссалям. Виконуючи наказ Аллаха таала, Джабраїл алейхіссалям повів нашого Володаря Пророка (саллаллаху алейхі ва саллям) до Джаннату. Там стояли й чекали ангели з тацями в руках. На одній таці була одежа (хулла) з Джаннату, інша була повна нуру. Джабраїл алейхіссалям сказав: «О Расулюллах! Ці ангели створені за вісімдесят тисяч років до Адама алейхіссалям. На цьому місці вони нетерпляче чекають, щоб осипати Тебе й Твою умму тим, що лежить на тацях. У День Кіямату, коли Ти і Твоя умма з наказу Аллаха таала ступите на поріг Джаннату, ці ангели осиплють вас коштовним камінням із тацій». Їх зустрів ангел на ім’я Рідван, що має своє завдання в Джаннаті. Він сповістив нашому Володареві Пророку радісні звістки й сказав: «Хакк таала поділив Джаннат на три частини, щоб дві з них віддати Твоїй уммі, а одну — уммам інших Пророків». І він обвів Його по всьому Джаннату. Наш Володар Хабіб аль-акрам сказав: «Я побачив ріку посеред Джаннату.

Вона тече над Аршем. З одного місця витікають вода, молоко, хамр (напій Джаннату) і мед. Вони ніколи не змішуються між собою. Береги ріки були з хризоліту (блискучого коштовного каменю, схожого на смарагд). Камені в ній були самоцвітами, мул — амброю, а трава — шафраном. Довкола неї стояли срібні келихи, яких було більше, ніж зірок на небі. Довкола неї були птахи з шиями, як верблюжі шиї. Хто їсть їхнє м’ясо й п’є з тієї ріки, той здобуває ріду (вдоволення) Хакка таала. Я спитав Джабраїла: „Що це за ріка?“ Він відповів: „Це Каусар. Хакк таала дав його Тобі. З цього Каусару тече вода до садів восьми Джаннатів“. На березі цієї ріки я побачив намети. Усі вони були з перлів і рубінів. Я спитав про них Джабраїла. Він відповів: „Це оселі Твоїх дружин“. У цих наметах я побачив гурій (служниць Джаннату). Їхні обличчя сяяли, як сонце, і всі вони співали на безліч прекрасних мелодій. Вони казали: „Ми радісні й веселі. Жоден смуток не приходить до нас.

Ми вбрані й ніколи не буваємо нагі. Ми молоді й ніколи не старіємо. Ми добрі вдачею й ніколи не гніваємося. Ми завжди такі й ніколи не вмираємо“. Їхні мелодії та голоси долинали до палаців і дерев блаженства й наповнювали все довкола. Голоси в них такі прекрасні, що якби ці мелодії долинули до світу, у світі не було б ні смерті, ні страждання. Джабраїл сказав: „Хочеш Ти побачити їхні обличчя?“ „Так, хочу“, — сказав я. Він відчинив двері одного намету. Я подивився. Я побачив такі прекрасні образи, що якби я все життя описував їхню красу, то не скінчив би. Обличчя їхні були біліші за молоко, щоки — червоніші за рубін і ясніші за сонце. Шкіра їхня була м’якша за шовк і сяйлива, як місяць, а пахощі — чудовіші за мускус. Волосся в них було чорне, як вугілля: в одних заплетене, в інших зібране, а ще в інших розпущене, так що коли вони сиділи, волосся лежало довкола них, як намет, а коли вставали, сягало до ніг. Перед кожною з них стояла служниця. Джабраїл сказав: „Вони — для Твоєї умми“».

Наш Володар Пророк (саллаллаху алейхі ва саллям) сказав: «Я побачив сади, виноградники й усілякі блага восьми Джаннатів. Тоді мені спало на думку, що я хотів би побачити також Джаханнам і його щаблі. Джабраїл узяв мене за руку й повів до Маліка, найбільшого ангела Джаханнаму. Він сказав: „О Маліку! Хазрат Мухаммад (саллаллаху алейхі ва саллям) бажає побачити місця ворогів у Джаханнамі. Покажи Йому Джаханнам“». Коли Малік зняв покрив із Джаханнаму, Джаханнам почав так вирувати й здійматися, що наш Володар Пророк достеменно побачив, як Джаханнам хапає й спалює все, побачив муки спраги в Джаханнамі, кайдани мук, змій і скорпіонів мук та деякі інші тамтешні муки.

«Малік відкрив шари Джаханнаму. Я побачив (усі) сім шарів. Сьомий шар зветься Хавія. Мука там була в багато разів більша, ніж в інших шарах. Я спитав Маліка: „Які люди зазнають мук у цьому шарі?“ Малік відповів: „Там зазнають мук фараон, Карун і мунафіки (лицеміри) з Твоєї умми“. Шостий шар — Лаза. Там зазнають мук багатобожники (ті, хто не має жодної релігії). П’ятий шар — Хутама. Там зазнають мук ті, хто поклоняється вогню й волам, і буддисти.

Четвертий шар — Джахім. Там зазнають мук ті, хто поклоняється сонцю й зіркам. Третій шар — Сакар. Там зазнають мук християни. Другий шар — Саїр. Там зазнають мук юдеї. Перший шар — Джаханнам. Мука там була менша, ніж мука в інших шарах. (Проте) я побачив там сімдесят тисяч вогняних морів. Кожне море було таке велике, що якби в одне з них кинули землю й небеса і звеліли ангелові шукати, він не зміг би їх знайти, навіть шукаючи тисячу років. Забанії (ангели, що мають своє завдання в Джаханнамі) були такі величезні, що якби один із них поклав землю й небеса в один куточок рота, їх навіть не було б видно. Моря хвилювалися, і з них долинали страхітливі звуки. Якби бодай трохи того звуку долетіло до світу, усе живе загинуло б.

Я спитав: „Для яких людей цей шар?“ Малік не відповів. Я спитав знову. Він мовчав… Джабраїл сказав Малікові: „Він чекає від тебе відповіді“. Той перепросив і сказав: „Вибач мені“. Я сказав: „Хоч би що це було, відповідай, щоб сьогодні можна було вжити заходів“. Малік відповів: „О Расулюллах! Цей шар — для неслухняних із Твоєї умми. Настав їх, щоб вони стереглися цього страшного місця й трималися подалі від того, що затягне їх у цю муку. Того дня я не матиму жалю до неслухняних. Я не виявлю співчуття ні білобородим старим, ні молодим серед них“».

«Мірадж — це там, де закінчується розум і починається іман» Хадис шаріф

Володар світів заплакав. Він зняв чалму зі Своєї благословенної голови й почав заступатися й благати (Аллаха таала). Він казав, що Його умма слабка і що вони не зможуть витримати такої муки, і плакав так сильно, що Джабраїл алейхіссалям і всі ангели плакали разом із Ним. Тоді пролунало слово Аллаха таала: «О Мій Хабібе! Твоя шана й Твоя цінність великі в Мене, і Твою молитву прийнято. Будь спокійний. Я дав Тобі досягти Твого бажання. Я дам Тобі такий ступінь, що за Твоїм заступництвом прощу дуже багатьох неслухняних — аж доки Ти не скажеш: „Досить“. О Мій Хабібе! Хто дотримується Моїх наказів, той рятується від муки й кари, здобуває Мою милість і удостоюється честі бачити Мене в Джаннаті. Для Тебе і Твоєї умми Я зробив фардом (обов’язком) п’ятдесят намазів за ніч і день».

Наш Пророк (саллаллаху алейхі ва саллям) провадив далі: «(Після) того ступеня я досяг Аршу. Я пройшов крізь небеса й прибув на той ступінь, де був Муса (алейхіссалям). Він спитав мене: „Що Хакк таала зробив фардом для Тебе і Твоєї умми?“ Я відповів: „Він зробив для мене фардом здійснювати п’ятдесят намазів щодня й щоночі“. Він сказав: „Повернися до Свого Господа й попроси Його трохи полегшити це. Бо Твоя умма не подужає цього. Я випробував і перевірив синів Ісраїля“. Тоді я повернувся до мого Господа й сказав: „О мій Господи! Полегш (цей наказ) трохи для моєї умми!“ Тоді Він зняв лише п’ять із п’ятдесяти. Я повернувся до Муси (алейхіссалям) і розповів (що Він зняв п’ять). Він сказав: „Повернися до Свого Господа! Попроси Його полегшити ще трохи. Бо Твоя умма не подужає цього“. Так я ходив туди й назад між Мусою (алейхіссалям) і моїм Господом, і зрештою Аллах таала сказав: „Я зменшив цей намаз до п’яти разів. За кожен намаз — десять савабів (винагород). Отже, зрештою все одно буде п’ятдесят. Бо хто має намір зробити добру справу, але не встигає її зробити, тому записується один саваб. А якщо зробить її, йому записується за одну цілих десять савабів. Якщо ж він має намір учинити гріх і не вчинить його, нічого не записується. Якщо вчинить, він записується лише як один гріх“. Тоді я спустився до Муси (алейхіссалям) і розповів, що сталося. Він знову сказав: „Повернися й попроси Його полегшити ще більше“. Тоді я сказав Йому: „Я стільки разів благав мого Господа, що тепер мені соромно“»5. Так Аллах таала втішив благословенне серце нашого улюбленого Пророка, поранене випробуваннями, яких Він зазнав. Він дарував Йому блага, яких не дав нікому іншому зі Своїх створінь і яких ніхто не може пізнати чи збагнути.

Прийди сюди, о ти, хто палає в огні любові,
хто думає, що сам він — закоханий у коханого.
Прийди, послухай про Мірадж того Шаха ясною мовою;
якщо ти закоханий, не барися — гори в огні любові.
Була то ніч на понеділок — правдива ця звістка,
і та ніч була, мабуть, Ляйлят аль-Кадр.
Він, благословенний щастям і високий ступенем,
тієї ночі був у домі Умм Хані.
Ніхто до Нього не досяг цієї ласки,
ніхто не здобув такого піднесення.
Бо Він усе побачив і пішов далі,
аж досягнув Він Високого Хазрату.
Зульджалял, Що вищий за шість напрямків,
явив Йому Свою красу без «як» і без «скільки».
Він бачив Раббуль-іззата відкрито,
так Його умма бачитиме Його в ахіраті.
Ти, що звершив Мірадж і заніс Свою мольбу, —
Мірадж Твоєї умми Я зробив намазом.

«О Мій Хабібе! Хто дотримується Моїх наказів, той рятується від муки й кари, здобуває Мою милість і удостоюється честі бачити Мене в Джаннаті» Хадис кудсі