ЗДІЙСНЕННЯ НАМАЗУ

Значення намазу

Намаз — найбільше, найважливіше й найпрекрасніше веління, яке Аллах таала дарував мумінам заради нашого улюбленого Пророка. Намаз — стовп релігії. Хто постійно, правильно й повністю здійснює свої намази, той утвердив свою релігію і втримав будову ісламу. Хто не здійснює намазу, той зруйнував свою релігію й будову ісламу. Наш Пророк (саллаллаху алейхі ва саллям) сказав: «Голова нашої релігії — намаз». Як немає людини без голови, так немає й релігії без намазу.

В ісламі намаз — перше веління, яке стало фардом після іману. Аллах таала зробив намаз фардом, щоб Його раби поклонялися лише Йому. Більш ніж у ста аятах аль-каріма Корану аль-карім Аллах таала велить: «Здійснюйте намаз!» У хадисі шаріф сказано: «Аллах таала зробив фардом здійснювати намаз п’ять разів щодня. Аллах таала пообіцяв увести в Джаннат того, хто з шануванням і дотримуючись умов здійснює намаз п’ять разів щодня».

Намаз — найцінніший з усіх ібадатів, наказаних у нашій релігії. У хадисі шаріф сказано: «Хто не здійснює намазу, той не має частки в ісламі!» В іншому хадисі шаріф сказано: «Те, що відрізняє муміна від кафіра, — це намаз», тобто мумін здійснює намаз, а кафір — ні.

Здійснювати намаз — означає думати про велич Аллаха таала й усвідомлювати свою малість перед Ним. Хто це усвідомлює, той завжди чинить добро. Він ніколи не може вчинити зла. Серце того, хто п’ять разів щодня робить ніят стати перед своїм Господом, сповнюється іхласом. Кожна дія, яку наказано виконувати в намазі, приносить користь серцю й тілу. Здійснення намазу джамаатом у мечетях поєднує серця мусульман. Воно породжує між ними любов. Вони усвідомлюють, що вони брати. Старші стають милосердними до молодших, а молодші шанують старших. Багаті допомагають бідним, а сильні — слабким. Коли здорові не бачать хворих у мечеті, вони навідують їх удома. Щоб здобути радісну звістку з хадису шаріф: «Аллах таала — помічник того, хто поспішає допомогти своєму братові в релігії», вони змагаються одне з одним.

Намаз утримує людей від потворного, лихого й забороненого. Він стає спокутою за гріхи. У хадисі шаріф сказано: «П’ять щоденних намазів — як річка, що тече повз двері когось із вас. Як на людині, що п’ять разів щодня заходила б у ту річку й милася, не лишилося б жодного бруду, так і тим, хто здійснює п’ять щоденних намазів, прощаються малі гріхи». Після віри в Аллаха таала та Його Расула намаз — найвище з усіх діянь і ібадатів. Тому намази треба здійснювати, дотримуючись їхніх фардів, ваджибів, сунн і мустахабів. Наш Пророк (саллаллаху алейхі ва саллям) сповістив в одному зі Своїх хадисів шаріф: «О моя умма (спільното) і мої Асхаби! Намаз, здійснений із повним дотриманням усього, що до нього належить, — найвище з усіх діянь, які любі Аллахові таала. Він — сунна Пророків. Він — те, що люблять ангели. Він — нур для маріфату, для землі й для небес (маріфат: знання про Зат [Сутність] і Атрибути Аллаха таала). Він — сила тіла. Він — барака в насущному хлібі. Він — засіб, завдяки якому приймається дуа. Він — заступник перед ангелом смерті. Він — світло в могилі й відповідь Мункарові й Накірові (ангелам, які розпитують у могилі). Він — тінь над людиною в День Кіямату. Він — заслона між людиною й вогнем Джаханнаму. Він переносить через міст Сірат, наче блискавка. Він — ключ до Джаннату. Він — вінець людини в Джаннаті. Аллах таала не дав мумінам нічого важливішого за намаз. Якби існував ібадат, вищий за намаз, Він дав би мумінам насамперед його. Бо одні ангели постійно перебувають у кіямі, інші — у руку, ще інші — у саджді, а деякі — у ташаххуді. Він зібрав усе це в одному ракааті намазу й дав мумінам як дарунок. Бо намаз — голова іману, стовп релігії, слово ісламу й мірадж мумінів. Він — нур неба й порятунок від Джаханнаму».

Одного дня Хазрат Алі (радіяллаху анх і каррамаллаху ваджхах) пропустив післяполуденний намаз. У своїй журбі він кинувся з пагорба. Він стогнав, плакав і голосив. Коли наш Пророк Мухаммад Мустафа (саллаллаху алейхі ва саллям) дізнався про його стан, Він разом зі Своїми Асхабами пішов до Хазрат Алі (радіяллаху анх). Побачивши його стан, наш Пророк, Володар Всесвіту (саллаллаху алейхі ва саллям), теж заплакав. Він звернувся з дуа. Сонце знову піднялося. Наш Володар Расулюллах (саллаллаху алейхі ва саллям) сказав: «О Алі! Підніми голову, сонце ще видно». Хазрат Алі (радіяллаху анх) дуже зрадів цьому й здійснив свій намаз. Однієї ночі Хазрат Абу Бакр ас-Сіддік (радіяллаху анх) багато звершував ібадат, і під кінець ночі його здолав сон. Час намазу вітр минув. Під час ранкового намазу він ішов за нашим Володарем Пророком, наблизився до Нього біля дверей мечеті й, плачучи, благально вигукнув: «О Расулаллах! Допоможи мені, час мого намазу вітр минув». Наш Володар Расулюллах теж заплакав. Тоді прийшов Джабраїл алейхіссалям і сказав: «О Расулаллах! Скажи Сіддікові, що Аллах таала простив його». Однієї ночі Хазрат Баязида аль-Бістамі (куддіса сиррух), одного з великих серед авлія, здолав сон, і він не прокинувся на ранковий намаз. Він так плакав і голосив, що почув голос: «О Баязиде! Я простив тобі цю провину. За благодать цього плачу Я додатково дав тобі винагороду за сімдесят тисяч намазів». Через кілька місяців його знову здолав сон. Прийшов шайтан і розбудив його, взявши за благословенну ногу. Він сказав: «Вставай, час твого намазу ось-ось мине!» Хазрат Баязид аль-Бістамі сказав: «О проклятий! Як ти можеш таке робити? Ти ж хочеш, щоб усі пропускали свій намаз і дали його часові минути. Навіщо ти мене розбудив?» Шайтан відповів: «Того дня, коли ти пропустив ранковий намаз, ти своїм плачем здобув винагороду (саваб) за сімдесят тисяч намазів. Пам’ятаючи про це, я розбудив тебе сьогодні, щоб ти отримав саваб лише за один намаз і не здобув савабу за сімдесят тисяч намазів!»

«Хто не здійснює намазу, той не має частки в ісламі!» Хадис шаріф

Великий валі Хазрат Джунайд аль-Багдаді сказав: «Одна година цього земного життя краща за тисячу років Кіямату. Бо за цю одну годину можна вчинити праведне й прийняте діяння, а за ті тисячу років нічого зробити не можна». Расулюллах (саллаллаху алейхі ва саллям) сказав: «Хто навмисно поєднає один намаз із наступним (здійснить намаз після того, як минув його час), той горітиме в Джаханнамі вісімдесят хукб». Одна хукба — це вісімдесят років ахірату. Один день в ахіраті дорівнює тисячі земних років. Тож, о мій брате в релігії! Не марнуй свого часу на пусте й некорисне. Знай ціну своєму часові. Віддавай свій час найкращим справам. Наш улюблений Пророк алейхіссалям сказав: «Найбільше лихо — проводити час у некорисних справах!» Здійснюй свої намази в їхній час, щоб не каятися в День Кіямату і щоб здобути дуже велику винагороду! У хадисі шаріф сказано: «Тому, хто не здійснив намазу в його час, а залишив його на када й помер, так і не здійснивши його, до могили буде відчинено сімдесят вікон із Джаханнаму, і він зазнаватиме мук аж до Кіямату».

Хто навмисно не здійснює намазу в його час, тобто хто не журиться тим, що не здійснив намазу, поки минає його час, той виходить із релігії або ж, помираючи, відходить без іману. Що ж тоді казати про тих, хто навіть не думає про намаз і не визнає намазу обов’язком? Усі вчені чотирьох мазхабів одностайно проголосили, що ті, хто не надає намазові значення й не визнає його обов’язком, стають муртадами, тобто кафірами. Також у книзі Хазрат Абдульгані ан-Наблусі «Хадіка ан-Надія», у розділі «Лиха язика», написано, що той, хто навмисно не здійснює намазу, не думає здійснити його як када й не боїться, що буде за це покараний, стає муртадом, тобто кафіром.

Для кого намаз — фард

Здійснювати п’ять щоденних намазів — фард для кожного мусульманина, чоловіка чи жінки, хто при здоровому розумі й досяг статевої зрілості. Щоб намаз був фардом, є три умови:

1- Бути мусульманином. 2- Бути при здоровому розумі. 3- Досягти статевої зрілості.

У нашій релігії малі діти, які ще не при повному розумі й не досягли статевої зрілості, не відповідальні за здійснення намазу. Але батьки мають навчати своїх дітей релігійного знання й привчати їх до ібадату. Наш Пророк (саллаллаху алейхі ва саллям) сказав: «Усі ви — як пастухи отари! Як пастух оберігає свою отару, так і ви мусите оберігати від Джаханнаму тих, хто живе у ваших домівках і перебуває під вашою владою! Навчайте їх ісламу! Якщо ви цього не зробите, з вас буде спитано». В іншому хадисі шаріф Він сказав: «Усі діти приходять у світ придатними й схильними до ісламу. Потім батьки роблять їх християнами, юдеями або безбожниками». Тому перший обов’язок кожного мусульманина — навчити своїх дітей ісламу, читання Корану аль-карім, здійснення намазу та основних приписів іману й ісламу. Батьки, які бажають, щоб їхня дитина була мусульманином і здобула спокій та мир у цьому світі й в ахіраті, мусять насамперед виконати цей свій обов’язок. Дитина, яка не отримала ісламського знання й доброго ахляку, швидко дає себе ошукати людям, що зійшли зі шляху. Вона стає на шкоду своїм батькам, державі й народові.

У цій книзі ми виклали питання про намаз згідно з ханафітським мазхабом. Ми взяли їх із книжок великих учених цього мазхабу й спростили.

Намази, які мусульманам наказано здійснювати, поділяються на три групи: намази-фарди, намази-ваджиби й намази-нафіля (добровільні намази). 1- Намази-фарди: Фарди п’яти щоденних намазів, два ракаати фарду п’ятничного намазу й намаз джаназа — це намази-фарди. (Намаз джаназа — фард аль-кіфая.) 2- Намази-ваджиби: Намаз вітр, святкові намази (Ід), намаз, обіцяний за обітницею (назр), і намази-нафіля, які розпочали, але не завершили. Ваджиб також здійснити када пропущених намазів вітр.

3- Намази-нафіля: Сунни п’яти щоденних намазів, намаз таравіх і ті намази, які здійснюють із наміром здобути винагороду, як-от тахаджуд, тахіят аль-масджид, ішрак, духа, аввабін, істихара й намаз тасбіх, — це намази-нафіля. Тобто здійснювати їх не наказано. Людина, яка не має боргу з намазів-фардів чи намазів-ваджибів, отримує винагороду й за свої ібадати-нафіля.

П’ять щоденних намазів

Наш Пророк Мухаммад алейхіссалям сказав: «Аллах таала зробив фардом для Своїх рабів здійснювати намаз п’ять разів щодня. Аллах таала прощає й милує тих, хто бере добрий абдест і здійснює ці п’ять намазів у їхній час, а також належно виконує свої руку й саджди».

П’ять щоденних намазів загалом становлять сорок ракаатів (одиниць). Сімнадцять ракаатів із них — фард, три — ваджиб, а двадцять — сунна. Ось вони: 1- Ранковий намаз складається з чотирьох ракаатів. Спершу здійснюють сунну у два ракаати, потім намаз-фард у два ракаати. Ця сунна дуже сильна. Деякі вчені вважають її ваджибом. 2- Полуденний намаз складається з десяти ракаатів. Спершу здійснюють першу сунну в чотири ракаати, потім фард у чотири ракаати, а після фарду — останню сунну у два ракаати.

3- Післяполуденний намаз складається з восьми ракаатів. Спершу здійснюють сунну в чотири ракаати, потім фард у чотири ракаати.

4- Вечірній намаз складається з п’яти ракаатів. Спершу здійснюють фард у три ракаати, потім сунну у два ракаати. 5- Нічний намаз складається з тринадцяти ракаатів. Спершу здійснюють сунну в чотири ракаати, потім фард у чотири ракаати, далі останню сунну у два ракаати й наостанок намаз вітр у три ракаати.

Фарди намазу

Фард — це чітке веління Аллаха таала щось виконувати. Доки фарди якогось ібадату не виконано, цей ібадат не може бути сахіх (дійсним). Намаз має дванадцять фардів. Сім із цих фардів — поза намазом, а п’ять — у ньому. Фарди поза намазом звуться шартами (передумовами). Фарди в намазі звуться рукнами. (Деякі вчені сказали, що такбір тахріма належить до самого намазу. За їхнім твердженням, і шартів, і рукнів намазу — по шість.) Те, що умов намазу так багато, показує, що намаз — велика справа й найважливіший з усіх ібадатів. Коли ж додати до цього ще його ваджиби, сунни, мустахаби, макрухи й муфсиди (те, що робить його недійсним), стає зрозуміло, як раб має стати перед своїм Господом і як йому годиться там стояти. Раби — слабкі, безсилі й безпорадні створіння. З кожним подихом вони потребують Аллаха таала, Який їх створив. Намаз — це ібадат, що дає рабові усвідомити своє безсилля.

«Тому, хто не здійснив намазу в його час, а залишив його на када й помер, так і не здійснивши його, до могили буде відчинено сімдесят вікон із Джаханнаму, і він зазнаватиме мук аж до Кіямату» Хадис шаріф

А) Шарти (передумови) намазу. Фардів поза намазом, тобто його шартів, — сім. Ось вони:

1- Тахарат від хадасу

Той, хто не має абдесту, бере абдест (ритуальне омовення, вуду), а той, хто перебуває в стані джунуб, бере гусль.

Як брати абдест згідно з ханафітським мазхабом

Щоб узяти абдест відповідно до сунни: 1- Розпочинаючи абдест, тричі миють руки до зап’ясть включно. 2- Правою рукою тричі набирають воду в рот. 3- Правою рукою тричі втягують воду в ніс і висякуються лівою рукою. 4- Набравши води в долоні, миють обличчя (тричі) від чола (там, де починається лінія волосся) до низу підборіддя й до скронь. Обмити обличчя один раз — фард. Обмиваючи обличчя, роблять ніят серцем. 5- Лівою рукою миють праву руку до ліктя включно (тричі). 6- Правою рукою миють ліву руку до ліктя включно (тричі). Обмити обидві руки разом із ліктями один раз — фард. 7- Обмивши обидві руки, знову змочують кисті й цією вологою роблять масх голови; це фард. Потім роблять масх вух і потилиці. Щоб зробити останні три дії разом, змочують обидві кисті. На обох руках три тонкі пальці складають разом і кладуть руки на голову так, щоб внутрішній бік пальців лежав на лінії волосся спереду голови. Кінчики цих трьох пальців обох рук мають торкатися одне одного. Великі й вказівні пальці та долоні тримають у повітрі, і вони не торкаються голови. Руки ведуть назад, щоб трьома пальцями кожної руки зробити масх голови. Коли руки доходять до краю волосся ззаду, ці три пальці відривають від голови, а обидві долоні прикладають до волосся з боків голови й ведуть ззаду наперед, роблячи масх боків голови. Потім вказівні пальці вкладають у вуха, а внутрішній бік великих пальців — за вуха, і роблять масх вух, ведучи великими пальцями згори вниз. Далі зовнішній бік трьох інших пальців прикладають до потилиці й роблять масх потилиці, ведучи їх від середини потилиці в боки. (Робити масх голови в такий спосіб — фард у малікітському мазхабі.) 8- Після масху потилиці миють ноги: спершу миють праву ногу разом із кісточками з обох боків (тричі), вводячи мізинець лівої руки між пальцями ноги знизу й починаючи від мізинця ноги до великого пальця. 9- Потім миють ліву ногу разом із кісточками з обох боків (тричі), знову вводячи мізинець лівої руки між пальцями ноги знизу, цього разу починаючи від великого пальця й далі до мізинця. Обмити обидві ноги разом із кісточками з обох боків один раз — фард.

У хадисі шаріф Расулюллах сказав: «Хто, взявши абдест, один раз прочитає „Інна анзальнаху…“, тобто суру аль-Кадр, того Аллах таала запише серед сіддіків. Якщо прочитає її двічі, Він запише його серед мучеників. Якщо прочитає її тричі, його буде воскрешено разом із Пророками».

В іншому хадисі шаріф сказано: «Хто, взявши абдест, десять разів виголосить салят і салям мені, у того Аллах таала забере смуток, звеселить його й прийме його дуа».

Що порушує абдест

Абдест порушують сім речей, а саме:

1- Усе, що виходить із переднього й заднього органів. 2- Нечисте, що виходить із рота: а) Блювота, якщо її повен рот. б) Коли людина спльовує, абдест порушується, якщо крові більше, ніж слини. 3- Те, що виходить крізь шкіру: а) Кров, гній або жовта рідина, коли вони виходять і стікають самі. б) Якщо кров або жовту рідину з нариву чи рани висмоктують ватою. 4- Сон: якщо людина спить, лежачи на боці чи на спині або спершись на лікоть чи на щось інше, абдест порушується. 5- Непритомність, божевілля, напад епілепсії або сп’яніння такою мірою, що людина хитається, коли йде, порушують абдест. 6- Голосний сміх під час намазу, який має руку й саджди, порушує і намаз, і абдест. Але абдест дитини не порушується.

Усмішка під час намазу не порушує ні намазу, ні абдесту. Коли це чують ті, хто поруч, це зветься сміхом. Коли людина й сама цього не чує, це зветься усмішкою. 7- Мубашарат аль-фахіша, тобто коли чоловік і жінка, оголені, труться статевими органами (сауатайн) одне об одного, порушує абдест і в чоловіка, і в жінки. Якщо людина знає, що взяла абдест, а згодом сумнівається, чи не порушено його, вважається, що вона має абдест. Якщо ж вона знає, що її абдест порушено, і сумнівається, чи взяла абдест знову, вона мусить узяти абдест.

Гусль (ритуальне омовення всього тіла)

Щоб намаз був сахіх, тобто дійсним, абдест і гусль мають бути правильними. Для кожної жінки й кожного чоловіка, які перебувають у стані джунуб, а також для жінок, що очистилися після хайду (менструації) й ніфасу (післяпологової кровотечі), фард — узяти гусль, коли під кінець часу намазу лишається стільки часу, що можна встигнути здійснити цей намаз. Людина стає джунуб унаслідок статевої близькості та сім’явиверження уві сні чи наяву. Расулюллах (саллаллаху алейхі ва саллям) каже в хадисі шаріф: «Тому, хто встає, щоб узяти гусль, дається стільки савабів, скільки волосин на його тілі (тобто дуже багато), і стільки ж його гріхів прощається. Його ступінь у Джаннаті підноситься. Винагорода, яку він отримує за свій гусль, краща за все, що є у світі. Аллах таала каже ангелам: „Погляньте на цього Мого раба! Не лінуючись, він устає вночі, думає про Моє веління й бере гусль від джанабату. Будьте свідками, що Я простив гріхи цього Мого раба“».

«Усі діти приходять у світ придатними й схильними до ісламу. Потім батьки роблять їх християнами, юдеями або безбожниками» Хадис шаріф

Фарди гуслю

Згідно з ханафітським мазхабом гусль має три фарди: 1- Обмити порожнину рота. Якщо в роті лишиться незмоченим місце завбільшки з вістря голки або якщо не змочено зубів і заглибин у них, гусль не дійсний.

2- Обмити порожнину носа. Якщо вода не проникає під засохлий бруд у носі чи під пережований хліб у роті, гусль не дійсний.

Згідно з ханбалітським мазхабом обмивати рот і ніс — фард і під час абдесту, і під час гуслю. У шафіїтському, малікітському й ханбалітському мазхабах фард також робити ніят, беручи гусль.

3- Обмити кожну частину тіла. Фард — обмити всередині пупа, вуса, брови й бороду та шкіру під ними, а також волосся на голові. Якщо на нігтях, губах, повіках чи будь-якому місці тіла є речовини, що не пропускають води (наприклад, лак для нігтів), гусль не вважається взятим.

Як брати гусль

Згідно з ханафітським мазхабом гусль відповідно до сунни беруть так:

1- Спершу треба обмити обидві руки й статеві органи, навіть якщо вони чисті, а також ті місця на тілі, де є наджасат (нечистота).

2- Потім треба взяти повний абдест і, обмиваючи обличчя, зробити ніят на гусль. Якщо вода не збирається під ногами, треба обмити й ноги.

3- Потім треба тричі облити водою все тіло. Спершу тричі ллємо на голову, потім на праве плече, а потім на ліве плече. Щоразу та частина, на яку ллємо воду, має стати цілком мокрою. Під час першого обливання треба натирати тіло. Під час гуслю місце очищується й тоді, коли вода, вилита на одну частину тіла, стікає далі на інші частини тіла. Бо під час гуслю все тіло вважається однією частиною тіла. Якщо ж під час абдесту вода, вилита на одну частину тіла, змочує іншу частину тіла, ця частина не вважається обмитою. Коли гусль завершено, брати абдест наново — макрух. Але якщо абдест порушився під час гуслю, його треба взяти ще раз.

Важливе пояснення для тих, хто має зубні коронки чи пломби

У ханафітському мазхабі гусль не повний, якщо не змочено між зубами та в заглибинах у них. Тому, коли зуби вкрито коронками чи запломбовано, гусль не стає сахіх (дійсним). Людина не виходить зі стану джанабату. Інакше кажучи: коли вода не проникає під коронки й пломби із золота, срібла чи інших речовин, які не є наджіс (нечистими), гусль, на думку всіх учених ханафітського мазхабу, не дійсний. Хто не може виконати фарду у своєму мазхабі, мусить іти за іншим мазхабом (робити таклід) лише для того, щоб виконати цей фард. Але, роблячи це, він мусить виконувати й умови абдесту в тому мазхабі, за яким іде. У малікітському й шафіїтському мазхабах обмивати порожнину рота під час гуслю не є фардом.

Щоб людина ханафітського мазхабу, яка має зубні коронки чи пломби, ішла за малікітським мазхабом [або шафіїтським мазхабом], досить, щоб вона, беручи гусль, беручи абдест і роблячи ніят на намаз, пам’ятала, що йде за Імамом Маліком [або Імамом аш-Шафії]. Тобто гусль того, хто, починаючи його, проводить через серце такі слова: «Я зробив ніят узяти гусль і йти за малікітським мазхабом [або шафіїтським мазхабом]», стає сахіх.

Коли людина ханафітського мазхабу, яка має в роті коронки чи пломби, робить ніят у такий спосіб, її гусль стає сахіх. Вона виходить зі стану джанабату й стає чистою. Коли вона йде за малікітським [або шафіїтським] мазхабом, її абдест і намази теж стають сахіх. Вона може бути й імамом для тих, хто не має коронок чи пломб.

Фарди гуслю в трьох інших мазхабах

У малікітському мазхабі:

1- Ніят (намір)

2- Дальк (натирати частини тіла, поки їх миють)

3- Мувалят (обмивати частини тіла одну за одною без перерви)

4- Пропускати пальці крізь волосся й бороду

5- Обмити кожну частину тіла

У шафіїтському мазхабі:

1- Ніят

2- Обмити кожну частину тіла. (Коли кажуть, що фардів гуслю в шафіїтському мазхабі три, мають на увазі, що до них додано усунення наджасату з тіла. Оскільки наджасат усувається, коли тіло обмивають, немає нічого поганого в тому, щоб казати, що фардів гуслю два.)

У ханбалітському мазхабі: фард гуслю один — обмити все тіло. Це рукн гуслю, тобто фард у самому гуслі. Розпочинаючи гусль, фард також робити ніят і вимовляти Басмалу. Оскільки порожнина рота й носа вважається зовнішньою частиною тіла, обмивати їх — фард.

1- Робити ніят

2- Вимовляти Басмалу

3- Обмити порожнину рота

4- Обмити порожнину носа

5- Обмити кожну частину тіла

Фарди абдесту в трьох інших мазхабах

У малікітському мазхабі:

1- Ніят

2- Обмити обличчя

3- Обмити обидві руки

«Тому, хто встає, щоб узяти гусль, дається стільки савабів, скільки волосин на його тілі (тобто дуже багато), і стільки ж його гріхів прощається. Його ступінь у Джаннаті підноситься» Хадис шаріф

4- Зробити масх усієї голови (шкіра й волосся на рівні мочок вух належать до голови). 5- Обмити обидві ноги 6- Мувалят (обмивати частини тіла одну за одною без перерви)

7- Дальк (натирати місце, яке миють)

У шафіїтському мазхабі:

1- Ніят

2- Обмити обличчя

3- Обмити обидві руки

4- Зробити масх невеликої частини голови

5- Обмити обидві ноги

6- Тартіб (обмивати частини тіла в приписаному порядку)

У ханбалітському мазхабі:

1- Робити ніят

2- Вимовляти Басмалу

3- Обмити обличчя

4- Обмити рот

5- Обмити ніс

6- Обмити обидві руки

7- Зробити масх усієї голови (вуха належать до голови)

8- Обмити обидві ноги

9- Тартіб 10- Мувалят

Таяммум

Таяммум означає очищатися землею. Коли немає води, щоб узяти абдест чи гусль, або коли вода є, але скористатися нею неможливо, роблять таяммум чимось чистим із роду землі — чистою землею, піском, вапном чи каменем. У ханафітському мазхабі таяммум сахіх і до того, як настав час намазу (тобто таяммумом, зробленим раніше, можна здійснити новий намаз, коли настане його час). На думку трьох інших мазхабів, він не сахіх до настання часу (не можна здійснити жодного з п’яти щоденних намазів таяммумом, зробленим до того, як настав приписаний час).

Фарди таяммуму

Таяммум має три фарди: 1- Робити ніят. 2- Потерти внутрішній бік обох долонь об чисту землю й зробити масх усього обличчя. 3- Ударити руками об чисту землю й зробити масх спершу правої, а потім лівої руки. Деякі вчені кажуть, що таяммум має два фарди. Вони вважають другий і третій фард одним фардом. Обидва викладення правильні.

Таяммум замість абдесту й таяммум замість гуслю роблять однаково.

Як робити таяммум

1- Спершу роблять ніят очиститися від джанабату або від стану без абдесту. Щоб можна було здійснити намаз із таяммумом, недостатньо зробити ніят лише на таяммум. Треба зробити ніят на таяммум заради чогось, що є ібадатом, наприклад, щоб здійснити намаз джаназа чи зробити саджду ат-тілават, або заради абдесту чи гуслю. Роблячи ніят на таяммум, не потрібно розрізняти абдест і гусль. Зробивши ніят заради абдесту, людина очищується й від джанабату. Таяммумом, зробленим із ніятом очиститися від джанабату, можна здійснювати намаз. Нового таяммуму заради абдесту не потрібно.

2- Обидва рукави закочують вище ліктів, і внутрішній бік обох долонь труть об чисту землю, камінь чи стіну, потиньковану глиною або вапном. Потім обома долонями один раз роблять масх обличчя, тобто проводять ними по обличчю так, щоб його торкалися щонайменше три пальці кожної руки. Якщо рука не торкнеться місця на обличчі завбільшки з вістря голки, таяммум не здійснено. Щоб зробити масх усього обличчя, долоні — розкриті, з чотирма пальцями кожної руки, складеними разом, і з кінчиками двох довгих пальців кожної руки, зведеними докупи, — кладуть біля лінії волосся й повільно ведуть донизу до підборіддя. Пальці, лежачи горизонтально, мають добре провести по чолу, повіках, обох боках носа, губах і тій частині підборіддя, що належить до обличчя. Водночас долоні проводять по щоках.

3- Обидві долоні знову труть об землю й ударяють одна об одну, щоб обтрусити пил і землю. Потім спершу внутрішнім боком чотирьох пальців лівої руки проводять по нижньому боці правої руки від кінчиків пальців до ліктя, а потім лівою долонею — по внутрішньому боці руки від ліктя вниз до кисті; після цього внутрішнім боком лівого великого пальця проводять по зовнішньому боці правого великого пальця. Перстень треба зняти. Потім так само правою рукою проводять по лівій руці. Долоні треба потерти об землю, але не потрібно, щоб на руках лишалися земля й пил.

Що порушує таяммум

Таяммум порушується, коли зникає узр (поважна причина), через який таяммум був потрібен, коли з’являється вода, а також у тих випадках, що порушують абдест і гусль.

Стан жінок під час хайду (менструації) й ніфасу (післяпологової кровотечі)

Хайд — це кров, що виходить у здорової дівчинки, якій минуло вісім років і пішов дев’ятий, або в жінки, коли від останньої хвилини її попередніх місячних минуло п’ятнадцять днів, і що триває щонайменше три дні. Кров будь-якого кольору, крім білого, а також каламутна рідина зветься кров’ю хайду. Коли в дівчинки починається хайд, вона досягає статевої зрілості й вважається жінкою, і стає відповідальною за веління й заборони релігії. Кількість днів від тієї миті, коли з’явилася кров, до дня, коли вона припиняється, зветься періодом адату (періодом місячних). Цей період триває щонайменше 3 і щонайбільше 10 днів. Кожна жінка мусить знати кількість днів і годин свого періоду адату. Коли дівчинці виповнилося вісім років, фард для її матері, а якщо матері немає — для її бабусь, старших сестер, тіток по батькові й тіток по матері, навчити її знання про хайд і ніфас.

«Щоб дуа й істигфар було прийнято, треба здійснювати намази, остерігатися харамного й промовляти їх з абдестом. Мустахаб — промовляти істигфар і дуа з абдестом» Se’âdat-i ebediyye – Endless Bliss

Ніфас означає післяпологову кровотечу. Це кров, що виходить у жінки після пологів. Мінімальної тривалості в цієї крові немає. Коли кров припиняється, жінка мусить негайно взяти гусль. Найбільша тривалість — 40 днів. Коли минуло 40 днів, жінка бере гусль і починає здійснювати намаз, навіть якщо кровотеча не припинилася. Кров, що йде після 40 днів, — це істихада.

Жінки мають також пам’ятати дні свого ніфасу. Кров, що триває менше ніж 3 дні, тобто навіть якщо лише на п’ять хвилин менше ніж сімдесят дві години; у тієї, в кого хайд щойно почався, — кров, що триває понад 10 днів; у тієї, в кого він не новий, — кров, що перевищує її адат і водночас триває понад десять днів; а також кров у вагітної жінки, у жінки, старшої за 55 років (аїса), чи в дівчинки, молодшої за дев’ять років, — це не хайд.

Вона зветься істихада (кров узру). Кровотеча істихади — ознака хвороби. Якщо вона триває довго, це може бути небезпечно, тож треба звернутися до лікаря. Жінка в дні істихади — як людина з узром (поважною причиною), наприклад, як той, у кого часто йде кров із носа; у такому стані вона може здійснювати намаз і постити. У стані хайду чи ніфасу жінка не може здійснювати намазу й постити. Вона не може робити саджду тілават чи саджду шукр. Вона не може торкатися Корану аль-карім, заходити до мечеті, робити таваф навколо Кааби й мати статевої близькості. Очистившись, вона надолужує (здійснює када) пости, але не намази. Людина в стані джунуб чи без абдесту, яка почула аят саджди, робить саджду тілават, коли очиститься. Але жінка, яка почула його в стані хайду чи ніфасу, не мусить робити саджди тілават і після того, як очиститься.

Жінка мусить повідомити своєму чоловікові, коли в неї починається хайд. Наш Пророк (саллаллаху алейхі ва саллям) сказав: «Жінка, яка приховує від свого чоловіка початок і кінець свого хайду, проклята». Коли хайд чи ніфас припиняється, негайно взяти гусль і обмитися — це веління Аллаха таала, тобто фард.

Хайд і ніфас у малікітському мазхабі

У малікітському мазхабі червона, жовта чи каламутна кров, що без будь-якої причини виходить спереду в дівчинки, якій виповнилося дев’ять років, зветься кров’ю хайду. Щойно вона починає текти, це хайд. Якщо вона триває, то, доки це менше ніж 15 днів, це адат (період місячних). Те, що понад це, — істихада. Якщо наступного місяця її адат змінюється, то найдовший з її періодів адату плюс 3 дні — це хайд. Те, що понад це, і те, що понад 15 днів, — істихада. Якщо курсуф (вата чи тканина, яку жінка підкладає спереду) сухий або вологий від білої рідини, зрозуміло, що хайд скінчився. Кров, що з’являється після того, як виповнилося 70 років, — не хайд, а істихада. Якщо кровотеча триває з перервами, дні без крові вважаються днями чистоти. Найкоротший період чистоти — 15 днів. Кров, що з’являється до того, як минуло 15 днів, — істихада. Такий період чистоти не має верхньої межі. Якщо кровотеча припиняється й починається знову через 15 днів, це хайд. Кров, що йде до пологів, — хайд. Якщо дитину дістають, розтявши жінці живіт, то кров, що йде після цього, — не ніфас (післяпологова кровотеча). Ніфас (післяпологовий період) триває щонайбільше 60 днів. Якщо післяпологова кровотеча припиняється на 15 днів, жінка стає тахір (чистою). Кров, що йде після цього, — хайд.

Хайд і ніфас у шафіїтському мазхабі

Найкоротший хайд — 1 день, а найдовший — 15 днів. Якщо він триває понад 15 днів, це істихада (узр). Період чистоти — 15 днів.

Якщо кровотеча з’являється до того, як минуло 15 днів, це не хайд, а істихада. Кров у дівчинки, молодшої за 9 років, чи в аїси (після того, як виповнилося 60 років) — не хайд, а узр.

Ніфас триває щонайбільше 60 днів. Нижньої межі ніфас не має. Кров у вагітної жінки — хайд. Якщо чистих днів між кровотечами ніфасу менше ніж 15 днів, це вважається ніфасом. Якщо між кровотечами ніфасу 15 чи більше чистих днів, ніфас скінчився. Чекати 60 днів не потрібно. Якщо кров з’являється через 15 чи більше днів після очищення, це не ніфас, а кров хайду.

Хайд і ніфас у ханбалітському мазхабі

Найкоротший хайд — 1 день, а найдовший — 15 днів. Якщо він триває понад 15 днів, це істихада (узр). Щоб міг початися новий хайд, має минути щонайменше 13 днів. Якщо кров з’являється до того, як минуло 13 днів, це не хайд, а істихада. Кров у дівчинки, молодшої за 9 років, чи в аїси (після того, як виповнилося 50 років) — не хайд, а узр.

Кров у вагітної жінки — не хайд, а істихада. Найдовший ніфас — 40 днів, як і в ханафітському мазхабі. Нижньої межі ніфас не має. Поки в жінки ніфас, дні без крові — дні чистоти; вона бере гусль і виконує всі свої ібадати. У ті дні, коли йде кров, вона полишає намаз і піст. Так триває, доки не мине 40 днів.

2- Тахарат від наджасату

На тілі чи одязі того, хто здійснює намаз, або на місці, де він здійснює намаз, не повинно бути наджасату (того, що іслам визначив як нечисте), бруду. Хустка, шапка, тюрбан, мест (шкіряні шкарпетки) й налін (дерев’яні сандалі) теж вважаються одягом. Оскільки звисаюча частина шарфа, обмотаного навколо шиї, рухається разом із тим, хто здійснює намаз, вона вважається одягом, і якщо ця частина нечиста, намаз не приймається. Коли ті частини підстилки, на яких людина стоїть і на які кладе голову, чисті, намаз приймається, навіть якщо в інших її місцях є наджасат. Бо підстилка, на відміну від шарфа, не прикріплена до тіла. Але намаз того, хто носить сечу в закритій пляшці, не дозволений. Бо пляшка — не те місце, де утворюється сеча. (Звідси зрозуміло, що не дозволено здійснювати намаз, маючи в кишені закриту пляшку одеколону, спирту чи йодної настоянки або закриту коробку із закривавленою хусточкою чи нечистим клаптем тканини, завбільшки з дирхам або більшим.) Місця, де стоять обидві ноги і де роблять саджду, мають бути чистими. Намаз, здійснений на тканині, склі чи нейлоні, покладених поверх наджасату, приймається. Намазові не шкодить, якщо краї одягу торкаються сухого наджасату під час саджди.

«Жінка, яка приховує від свого чоловіка початок і кінець свого хайду, проклята» Хадис шаріф

Істинджа, істибра й істинка

Очищення відомих місць (переднього й заднього), коли з них вийшов наджасат, зветься істинджа.

Істибра означає, що після сечовипускання людина дає часові минути, походжаючи чи в інший спосіб, доки сечовий міхур уже не буде вологим. Істинка означає, що серце набуває впевненості, що в сечовивідному каналі не лишилося сечі або що на тілі не лишилося наджасату.

Жінки не роблять істибри. Для чоловіків ваджиб робити істибру, тобто не залишати крапель у сечовивідному каналі, походжаючи, покашлюючи чи лежачи на лівому боці. Не слід брати абдесту, доки не переконаєшся, що не лишилося жодної краплі сечі. Якщо просочиться хоч одна крапля, порушується й абдест, і одяг стає нечистим. Якщо на білизну просочиться менше, ніж завбільшки з долоню, намаз, здійснений із цим абдестом, стає макрух. Якщо просочиться більше, намаз не приймається. Ті, кому важко робити істибру, мають вкласти в сечовипускний отвір ґніт із рослинної вати завбільшки з ячмінне зерно. Вата вбирає сечу, що просочується. Але кінець вати не повинен виступати назовні.

3- Сатр аль-аурат (покривати частини аурату)

Частини тіла людини, які їй (чоловікові чи жінці) харам відкривати й показувати іншим і на які іншим харам дивитися, звуться частинами аурату. Аурат чоловіка — від пупа до місця під колінами. Коліна — аурат. Намаз, здійснений із цими частинами непокритими, не приймається (він недійсний). Коли чоловіки здійснюють намаз, для них сунна — покривати інші частини тіла (руки, голову) й носити шкарпетки. Здійснювати намаз із цими частинами непокритими для них макрух. Усі частини тіла жінки, крім долонь та обличчя, — також тильний бік кистей, волосся й ступні — аурат в усіх чотирьох мазхабах. Тому жінок називають ауратом. Для них фард покривати ці частини. Якщо чверть якоїсь із частин аурату чоловіка чи жінки лишається непокритою стільки часу, скільки триває один рукн, намаз стає недійсним. Якщо відкриється менша частина, він не стає недійсним, але намаз стає макрух. Тонка тканина, крізь яку видно обриси чи колір того, що під нею, — те саме, що жодного покриття.

Коли жінки на самоті й не здійснюють намазу, для них фард покривати ділянку між колінами й пупом, ваджиб — покривати спину й живіт, а адаб — покривати інші частини тіла.

4- Істикбаль аль-кібла (звертатися до кібли)

Істикбаль аль-кібла означає здійснювати намаз, обернувшись до Кааби. Напрямок до споруди Кааби в Мецці аль-Мукаррама зветься кіблою. Раніше кіблою був Єрусалим. Через сімнадцять місяців після Хіджри, у вівторок, у середині місяця Шаабана, мусульманам було наказано обертатися до Кааби.

Кібла — це не споруда Кааби, а ділянка, на якій вона стоїть. Тобто весь простір від землі аж до Аршу — кібла. Тому людина, яка перебуває на дні криниці, на дні моря, на вершині високої гори чи в літаку, може здійснювати намаз у цьому напрямку. Намаз сахіх, якщо приблизно 45-градусний проміжок між перехресними напрямками зорових нервів охоплює Каабу.

5- Час

Расул аль-акрам (саллаллаху алейхі ва саллям) сказав у хадисі шаріф: «Два дні Джабраїл (алейхіссалям) був для мене імамом біля дверей Кааби. Ми вдвох здійснили ранковий намаз, коли зайнявся фаджр (світанок); зухр (полуденний намаз) — коли сонце почало хилитися від зеніту; аср (післяполуденний намаз) — коли тінь кожної речі стала завдовжки як сама річ; магриб (вечірній намаз) — коли сонце зайшло (коли зник його верхній край); а іша (нічний намаз) — коли згасла вечірня заграва. Другого дня ми здійснили ранковий намаз, коли розвиднілося; зухр — коли тінь кожної речі стала вдвічі довшою за саму річ; аср — одразу після того; магриб — у той час, коли розговляються; а іша — коли минула перша третина ночі. Потім він сказав: „О Мухаммаде! Це часи намазу для Тебе й для Пророків, що були до Тебе. Твоя умма хай здійснює кожен із п’яти намазів між тими двома часами, коли ми його здійснили“».

З цього хадису шаріф також зрозуміло, що кількість намазів, які наказано здійснювати щодня, — п’ять. Час ранкового намазу: він починається, коли на сході з’являється біле світло, що зветься фаджр, і триває до сходу сонця.

Час полуденного намазу: він починається, коли тіні предметів, що коротшали, знову починають видовжуватися. Він закінчується, коли тінь предмета стає довшою на одну довжину предмета.

Час післяполуденного намазу: він починається, коли закінчується час полуденного намазу, і триває, доки сонце не зникне.

Але після того, як сонце пожовкло, тобто коли відстань між нижнім краєм сонця й видимою лінією обрію дорівнює довжині списа (коли до вечірнього намазу лишається 40 хвилин), здійснювати будь-який намаз — харам. Тобто відкладати післяполуденний намаз аж до того часу — харам (заборонено). Але якщо людина до того часу не здійснила післяполуденного намазу, вона все одно мусить здійснити його до заходу сонця.

Час вечірнього намазу: він починається, коли сонце зникло, і триває, доки не згасне вечірня заграва, тобто доки не зникне червоний колір на заході над видимою лінією обрію. Час нічного намазу: він починається, коли закінчується час вечірнього намазу, і триває, доки не засяє фаджр ас-садік (справжній світанок). Без поважної причини відкладати нічний намаз на час після шаріатської півночі — макрух.

Здійснювати намази до чи після їхнього часу (не в належний час) — харам. Це великий гріх. У настінних календарях, підготовлених (газетою Türkiye), часи намазу й імсаку вказано правильно.

«Найцінніший з ібадатів — намаз, здійснений на початку свого часу» Хадис шаріф

Часи карахату

Є три часи, коли здійснювати намаз — тахрімі макрух, тобто харам. Намаз-фард, розпочатий в один із цих трьох часів, не сахіх (не дійсний). Ці три часи — коли сонце сходить, коли воно заходить і посеред дня. У ці три часи також не дозволено здійснювати намаз джаназа над померлим, якого приготували заздалегідь (до того, як настав час макруху), чи робити саджду ат-тілават або саджду ас-сахв. Коли сонце заходить, можна здійснити лише післяполуденний намаз (аср) того самого дня (якого з тієї чи іншої причини не було здійснено раніше).

Азан та ікамат

Азан означає сповіщати всім. Для чоловіків сунна аль-муаккада — читати азан для п’яти щоденних намазів, для намазів-када, які є фардом, і перед хатибом під час п’ятничного намазу. Для жінок читати азан чи ікамат — макрух. Азан читають із високого місця, щоб сповістити іншим про час. Читаючи азан, мустахаб — підняти обидві руки й вкласти по пальцю в кожне вухо. Читати ікамат достойніше, ніж читати азан. Азан та ікамат читають, обернувшись до кібли. Читаючи їх, не розмовляють і навіть не відповідають на привітання. Азан читають так: Аллаху акбар (4 рази) Ашхаду ан ля іляха іллаллах (2 рази)

Ашхаду анна Мухаммадан Расулюллах (2 рази)

Хайя алас-салях (2 рази)

Хайя аляль-фалях (2 рази)

Аллаху акбар (2 рази)

Ля іляха іллаллах (1 раз)

Лише в азані до ранкового намазу після «Хайя аляль-фалях» двічі кажуть (Ассаляту хайрун мінан-наум). В ікаматі, окрім усіх слів азану, після «Хайя аляль-фалях» двічі кажуть (Кад каматіс-салях).

6- Ніят

Ніят (намір) роблять, виголошуючи такбір іфтітах (такбір початку). Робити ніят на намаз — означає проводити через серце назву намазу, його час, кіблу й те, що людина йде за імамом (коли здійснює намаз джамаатом).

Ніят, зроблений після такбіру іфтітах, не сахіх, і намаз, здійснений із ним, не приймається. Роблячи ніят на намаз-фард чи намаз-ваджиб, треба знати, який саме це фард чи який ваджиб. Робити ніят на кількість ракаатів не потрібно. Здійснюючи сунну, досить ніяту «здійснити намаз». На намаз джаназа роблять ніят так: «Я роблю ніят здійснити намаз заради Аллаха, салавати нашому Володареві Пророкові й дуа за померлого, і йду за присутнім імамом».

«Тяжка кара чекає на тих, хто здійснює намаз у гафлі (недбалості) й не надаючи йому значення, хто здійснює свої намази з лицемірством і напоказ, коли перебуває серед людей, але полишає їх, коли на самоті» Маун: 4–6

Не є умовою, щоб імам робив ніят бути імамом для чоловіків. Але якщо імам не зробить ніяту бути імамом для присутнього джамаату, він не здобуде савабу за здійснення намазу джамаатом. Якщо ж він зробить ніят бути імамом, то здобуде й цей саваб. Імам мусить зробити ніят «бути імамом для жінок» (коли він має вести жінок). Коли виконують ібадати, ніятом не вважається просто сказати це вустами. Якщо ніят не зроблено серцем, ібадати не приймаються.

7- Такбір тахріма

Тахріма означає розпочати намаз, сказавши «Аллаху акбар». Чоловіки піднімають руки до вух, повернувши долоні до кібли. Кінчики великих пальців торкаються мочок вух. Кажучи Аллаху акбар, руки опускають, а коли закінчують, руки вже складено під пупом: правою рукою обхоплено зап’ястя лівої. Жінки піднімають обидві руки до рівня плечей і виголошують такбір іфтітах. Потім вони тримають руки на грудях: ліву руку знизу, а праву зверху. Вони не обхоплюють зап’ястя так, як чоловіки.

Б) Рукни намазу

Фарди в самому намазі звуться рукнами. Їх п’ять:

1- Кіям

Перший із п’яти рукнів намазу — кіям. Кіям означає стояти. Хворий, який не може стояти, здійснює намаз сидячи. Хворий, який не може сидіти, лягає на спину й здійснює його головою (рухаючи головою, киваючи нею тощо). Йому під голову підкладають подушку, щоб обличчя було звернене до кібли, а не до неба. Він згинає коліна й не простягає ніг у бік кібли. Коли людина стоїть, її ступні мають бути на відстані чотирьох пальців одна від одної.

2- Кіраат

Фард — читати стоячи один аят Корану аль-карім у кожному ракааті сунн і вітру, а також у двох ракаатах фардів, коли людина здійснює намаз сама. Читати коротку суру — більший саваб.

Як кіраат ваджиб читати Фатіху. Ваджиб читати Фатіху й замм ас-суру (додаткову суру) або щонайменше три короткі аяти в перших двох ракаатах намазів-фардів із чотирьох ракаатів; в останніх двох ракаатах читати Фатіху — сунна. Ваджиб читати Фатіху й замм ас-суру в кожному ракааті намазу вітр, який є ваджибом, і намазів-сунн. Також ваджиб читати Фатіху перед сурою, і до того ж один раз. Якщо забути один із цих п’яти ваджибів, що стосуються Фатіхи, треба зробити саджду ас-сахв. У кірааті не дозволено читати переклад Корану аль-карім. Його читають в оригіналі, арабською.

3- Руку

Після кіраату в кіямі, виголошуючи такбір, схиляються в руку. У руку чоловіки розставляють пальці, міцно обхоплюють коліна й тримають спину й голову рівно, на одному рівні. У руку щонайменше тричі кажуть «Субхана Раббіяль-азім» (казати це 3, 5, 7, 9 чи 11 разів — мустахаб). У руку руки й ноги тримають прямими. Жінки не розставляють пальців. Вони не тримають прямими спини, ніг і рук.

Для імама й того, хто здійснює намаз сам, сунна — казати «Саміаллаху ліман хамідах», підводячись із руку до кавми. Джамаат цього не каже. Одразу після цього кажуть «Раббана лякаль-хамд» і стоять випроставшись у кавмі, а потім, кажучи «Аллаху акбар» й опускаючись у саджду, ставлять на землю спершу праве коліно, потім ліве коліно, далі праву, а потім ліву руку, і наостанок ніс і чоло.

4- Саджда

У саджді щонайменше тричі кажуть «Субхана Раббіяль-аля» (казати це 3, 5, 7, 9 чи 11 разів — мустахаб). Пальці мають бути зімкнуті, звернені до кібли, на рівні вух, а голова — між руками. Фард — класти чоло на чисте місце, тобто на камінь, землю, дерево чи підстилку, а класти разом із ним і ніс, як сказано (вченими), — ваджиб. Без поважної причини не дозволено класти лише ніс. Класти лише чоло — макрух.

Ставити на землю обидві ступні або принаймні по одному пальцю кожної ноги — фард або ваджиб. Тобто якщо обидві ступні не поставлено на землю, намаз або не приймається, або стає макрух. У саджді сунна — підгинати пальці ніг і повертати їхні кінчики до кібли.

Чоловіки тримають руки й стегна подалі від живота. Сунна — класти кисті й коліна на землю. Сунна — тримати п’яти на відстані чотирьох пальців одна від одної в кіямі, але поруч одна з одною в руку, кавмі й саджді. Підтягати холоші, опускаючись у саджду, — макрух, і підтягати й підкочувати їх перед тим, як розпочати намаз, — макрух. Здійснювати намаз із закоченими (чи короткими) рукавами, манжетами чи холошами — макрух. Здійснювати намаз із непокритою головою через лінощі або через те, що не думаєш, як важливо здійснювати намаз із покритою головою, — макрух. Але не надавати намазові значення — куфр (невіра). Також макрух — здійснювати намаз у брудному чи робочому одязі (тобто в засмальцьованому й брудному одязі).

5- Каада аль-ахіра

В останньому ракааті фард — сидіти стільки, скільки потрібно, щоб прочитати Аттахіяту. Сидячи, не роблять знаків пальцями. Чоловіки кладуть ліву ступню плазом на землю, повернувши кінчики пальців праворуч, і сидять на цій ступні. Праву ступню тримають вертикально, пальцями до землі, а їхні кінчики трохи підгинають у бік кібли. Сидіти так — сунна. Жінки сидять у таваррук, тобто сідницями на землі. Стегна тримають поруч одне з одним. Праву ступню виводять назовні з правого боку. Ліва ступня лежить під нею, кінчиками пальців праворуч.

Чи то спогад про друзів Пророка біля місця,
де ростуть дерева селем, примушує тебе плакати?
Скажи мені, чи то вітер із Медини примушує тебе плакати,
чи блискавка, що спалахує вночі над горою Ідам?
Касида аль-Бурда