ЧАСТИНА ДРУГА ЖИТТЯ В МОГИЛІ

Наш Володар Пророк живий у Своїй могилі

Пророки живі у своїх могилах життям, якого ми не знаємо. Авлія (ті, кого любить Аллах) і шахіди теж живі у своїх могилах. Те, що вони живі, — не просто слова. Вони живі цілком і повністю. У сто шістдесят дев’ятому аяті аль-каріма сури Алі Імран сказано за змістом: «Не вважайте мертвими тих, кого вбито на шляху Аллаха! Вони живі в їхнього Господа й отримують свій наділ».

Цей аят аль-каріма показує, що шахіди живі. А Пророки, безперечно, стоять попереду шахідів і незрівнянно вищі за них. На думку учених ісламу, кожен пророк помер як шахід. Під час Своєї останньої хвороби наш Володар Расулюллах сказав: «Я весь час відчував біль від їжі, яку скуштував у Хайбарі».1 Цей хадис шаріф показує, що наш Володар Расулюллах помер як шахід. Тому й звідси зрозуміло, що наш Володар живий у Своїй могилі, як і всі шахіди.

У хадисі шаріф, наведеному в «Бухарі» та «Муслімі», сказано: «У ніч Міраджу мене провели повз могилу Муси (алейхіссалям). Він стояв у Своїй могилі й здійснював намаз».2

В іншому хадисі шаріф сказано: «Аллах таала заборонив (зробив харамом) землі нищити тіла пророків».3 Учені одностайні в тому, що це правда. У «Бухарі» та «Муслімі» написано: «У ніч Міраджу Аллах таала послав усіх пророків до нашого Пророка. Він став для них імамом, і вони здійснили намаз у два ракаати».

Намаз здійснюють, роблячи руку (поясний уклін) і саджду (земний уклін). Ця розповідь показує, що вони здійснюють намаз живими, тілом. Те, що Муса алейхіссалям здійснював намаз у Своїй могилі, теж це показує. У хадисі шаріф, що стоїть наприкінці першого розділу глави про Мірадж в останньому томі книги «Мішкат» і який переказав Абу Хурайра, узявши його з Мусліма, сказано: «Аллах таала показав мені це. Муса (алейхіссалям) стояв і здійснював намаз. Він був худорлявий. Волосся Його не було скуйовджене й не звисало. Він був схожий на юнака з племені Шана. Іса (алейхіссалям) був схожий на Урву ібн Масуда Сакафі».4 Шана — це назва двох племен у Ємені. Ці хадиси шаріф показують, що пророки живі в їхнього Господа. Їхні тіла стали тонкими й легкими, як їхні душі. Вони не щільні й не тверді. Їх можна побачити і в матеріальному, і в духовному світі. Тому пророків можна бачити душею й тілом. У хадисі шаріф розповідається, що Муса та Іса алейхімуссалям здійснювали намаз. Здійснювати намаз — означає робити різні рухи, а ці рухи робить тіло, а не душа. Те, що наш Пророк сказав: «Я побачив, що Він був середнього зросту, худорлявий і мав зібране волосся», показує, що Він бачив тіло Муси алейхіссалям, а не Його душу.

«Не вважайте мертвими тих, кого вбито на шляху Аллаха! Вони живі в їхнього Господа й отримують свій наділ» Алі Імран: 169

Імам аль-Байхакі сказав: «Коли пророків кладуть у їхні могили, їхні душі повертаються до тіл. Ми не можемо їх бачити. Вони стають невидимими, як ангели. Бачити їх можуть лише обрані люди, яким Аллах таала дарує карамат (надприродні події, що відбуваються поза законами причинності через авлія з умм пророків)». Імам ас-Суюті сказав те саме. Багато людей багато разів чули, як із могили нашого Володаря Пророка відповідали на привітання. Багато разів чули також, як відповідали на привітання й з інших могил.

У хадисі шаріф сказано: «Коли хтось вітає мене, Аллах таала повертає мою душу до тіла, і я відповідаю на його привітання».5

Хазрат Імам ас-Суюті сказав: «Расулюллах поринув у споглядання Джамаль аль-ілахі (краси Аллаха таала). Він забув про відчуття тіла. Коли мусульманин вітає Його, благословенна душа нашого Пророка виходить із цього стану й повертається до тілесних відчуттів. І в цьому світі чимало людей бувають у подібному стані. Людина, що заглибилася в думки про цей світ чи про ахірат, не чує, що говорять поруч із нею. Тож чи може почути якийсь звук той, хто поринув у Джамаль аль-ілахі?»

Хазрат Каді Іяд у своїй книзі «Шіфа» переказав зі слів Сулеймана ібн Сухайма: «Однієї ночі я побачив уві сні нашого Володаря Фахр аль-каїната й запитав Його: „О Расулюллах! Чи знаєш Ти про привітання тих, хто приходить і вітає Тебе?“ Він відповів: „Так, знаю. Я приймаю їхні привітання й відповідаю на них“». Хадисів шаріф, які кажуть, що пророки (алейхімуссалавату ваттаслімат) живі у своїх могилах, так багато, що вони підтверджують одне одного. Один із них — такий хадис шаріф: «Я чую салавати, які читають мені біля моєї могили. А про салавати, які читають далеко, мені сповіщають». Цей хадис шаріф переказав Абу Бакр ібн Абі Шайба. Цей та багато подібних хадисів шаріф є в книгах шести великих імамів хадису. У хадисі шаріф, який Ібн Абі д-Дунья переказав зі слів Хазрат Абдуллаха ібн Аббаса, наш улюблений Пророк сказав: «Якщо людина проходить повз могилу того, кого знала, і вітає його, померлий упізнає її й відповідає. Якщо ж вона вітає померлого, якого не знала, той радіє й відповідає».

Якщо запитають, як Расулюллах може відповісти кожному з тих, хто водночас шле Йому свої привітання з усіх куточків світу, відповідь така: це як сонце опівдні, що за одну мить розливає своє світло на тисячі міст. Хазрат Ібрахім ібн Бішар сказав: «Здійснивши хадж, я вирушив до Медини, щоб відвідати благословенну могилу нашого Пророка. Я віддав салям перед Худжрою ас-саадат (благословенною могилою нашого Пророка). І тоді почув відповідь: „Ва алейкассалям“».

У хадисі шаріф сказано: «Після смерті я розумітиму так само, як за життя». В іншому хадисі шаріф Він сказав: «Пророки живі у своїх могилах і здійснюють там намаз».6

У дуже достовірних книгах написано, що Сеїд Ахмад Ріфаї, один із великих авлія, та багато інших авлія чули відповідь, коли вітали Расулюллаха (саллаллаху таала алейхі ва саллям), і що Ахмад Ріфаї удостоївся честі поцілувати благословенну руку Расулюллаха. Імам ас-Суюті написав у своїй книзі: «Авлія високого ступеня бачать пророків так, наче ті не вмирали. Те, що наш Володар Пророк бачив Мусу алейхіссалям живим у Його могилі, було муджизою, а те, що так само бачить валі, — це карамат. Невіра в карамат походить від невігластва».

У хадисі шаріф, який переказали Ібн Хіббан, Ібн Маджа та Абу Давуд, сказано: «Читайте мені багато салаватів по п’ятницях! Про них мені сповіщають». Коли Його запитали: «Чи сповіщатимуть Тобі про них і після Твоєї смерті?» — Він сказав: «Земля не дає тілам пророків зотліти. Коли мумін читає мені салават, ангел сповіщає мене про це й каже: „Такий-то, син такого-то, з Твоєї умми передав Тобі салям і помолився за Тебе“».

Як наш Володар Расулюллах за життя був для Своїх Асхабів милістю й великим благом від Аллаха таала, так і після Своєї смерті Він — велике благо для всієї Своєї умми. Він — причина всякого добра. У хадисі шаріф, який переказав Бакір ібн Абдуллах Музані, Расул аль-акрам сказав: «Моє життя — на благо вам. Ви розповідаєте мені, а я розповідаю вам. І моя смерть буде вам на благо після того, як я помру. Ваші діла показуватимуть мені. Коли я бачитиму ваші добрі діла, я славитиму Аллаха таала. А коли бачитиму ваші погані діла, проситиму для вас прощення й помилування».7

Хазрат Кусам ібн Аббас удостоївся честі служити під час поховання нашого Володаря Расулюллаха. Коли роботу в могилі закінчили, він вийшов із неї останнім. Він сказав: «Я — останній, хто бачив благословенне обличчя Расулюллаха. Його благословенні уста рухалися в могилі. Я схилився над Ним і прислухався. Він казав: „О мій Господи! Моя умма!.. О мій Господи! Моя умма!..“»8

Бачити нашого Володаря Расулюллаха

Чи можна бачити нашого Володаря Расулюллаха уві сні або наяву? І якщо Його можна бачити, то чи бачать Його Самого, чи образ, схожий на Нього? Наші улеми (учені) давали на ці запитання різні відповіді. Одностайно встановивши, що Він живий у Своїй могилі, більшість із них сказали, що бачать саме Його. Це випливає й із хадисів шаріф. У хадисі шаріф сказано: «Хто бачить мене уві сні, той ніби бачив мене наяву».9 Тому Імам ан-Нававі сказав: «Бачити Його уві сні — означає справді бачити Його Самого». Адже в хадисі шаріф сказано: «Хто бачив мене уві сні, той бачив мене насправді, бо шайтан не може прибрати мого вигляду».10

«Хто бачить мене уві сні, той ніби бачив мене наяву» Хадис шаріф

Ібрахім Лакані написав: «Улеми хадису одностайно сповістили, що Расулюллаха можна бачити і наяву, і уві сні. Для обох станів можна навести багато прикладів. Розповімо про деякі з них:

Хазрат Муїнуддін Чішті в кожному місті, куди приходив, відвідував кладовища й залишався там певний час. Коли його впізнавали в тій місцевості, він більше не затримувався, а тихо вирушав далі, нікого не попередивши. Одна з таких подорожей привела його до Мекки. Він прибув до Мекки аль-Мукаррами й відвідав Каабу аль-Муаззаму. Деякий час він пробув у Мецці, а тоді вирушив до Медини аль-Мунаввари. Одного дня, коли він відвідував благословенну могилу нашого Пророка, з могили почувся голос, який сказав: «Покличте Муїнуддіна!» Тоді доглядач гробниці гукнув: «Муїнуддіне!» З кількох місць почулися голоси: «Так!» — і люди запитали: «Якого Муїнуддіна ти шукаєш? Тут багато чоловіків на ім’я Муїнуддін». Тоді доглядач гробниці повернувся й став біля дверей Рауди аль-Мутаххари. Двічі він почув голос, що казав: «Поклич Муїнуддіна Чішті!» Виконуючи це веління, доглядач гробниці гукнув до зібраних: «Кличуть Муїнуддіна Чішті!»

Почувши це, Хазрат Муїнуддін Чішті прийшов у зовсім інший стан. Плачучи, проливаючи потоки сліз і читаючи салавати, він наблизився до могили нашого улюбленого Пророка й шанобливо став. Тієї ж миті він почув голос, що сказав: «О Кутб аль-машаїх! Увійди!»

Наш Пророк сказав: «Ти — той, хто служить моїй релігії. Тобі треба вирушити до Індії. Іди до Індії. Там є місто, що зветься Аджмер. Там є один із моїх нащадків (онуків) на ім’я Сеїд Хусейн. Він пішов туди, щоб вести джихад і газву. Тепер він став шахідом. Аджмер ось-ось потрапить до рук невіруючих. Завдяки тому, що ти підеш туди, і завдяки благодаті цього іслам пошириться, а невіруючі стануть зневаженими, безсилими й безпорадними». Потім Він дав йому гранат і сказав: «Уважно подивися на цей гранат, побач і зрозумій, куди тобі йти». Хазрат Муїнуддін Чішті взяв гранат, який дав йому наш Володар Пророк, подивився на нього, як йому було звелено, і побачив усю землю між сходом і заходом. Хазрат Ахмад Ріфаї вирушив у хадж. Дорогою назад, відвідуючи благословенну могилу нашого Володаря Расула аль-акрама в Медині аль-Мунавварі, він прочитав вірш такого змісту:

Я був далеко; щоб цілувати Твою землю, мій Володарю,
сам не міг прийти, тож посилав замість себе свою душу.
Тепер мені даровано благо відвідати Тебе.
Дай мені Свою благословенну руку, хай мої уста її поцілують, о Хабіб!

Щойно вірш скінчився, з могили нашого улюбленого Пророка з’явилася Його благословенна рука. Тоді Сеїд Ахмад Ріфаї з найбільшою шанобою й повагою поцілував благословенну руку нашого Володаря Пророка. Усі присутні з подивом бачили те, що сталося. Поцілувавши благословенну руку нашого Володаря Пророка, він ліг на порозі Рауди аль-Мутаххари. Плачучи, він благав усіх, хто там був: «Ідіть, ступаючи по мені!» Ученим довелося виходити крізь інші двері. Це широко відомий карамат, який переказують з уст в уста аж донині. Добре відомо, що Хазрат Ібн Абідін був побожним ученим, і про нього є багато караматів та переказів.

Він бачив нашого Володаря Расулюллаха на власні очі, коли читав тахіят (дуа, що починається словами «ат-тахіяту ліллахі…» і яку читають сидячи під час намазу) у п’ять щоденних намазів. Якщо він не міг побачити нашого Пророка, то здійснював той намаз заново. Один із найбільших учених ісламу, Імам ар-Раббані Ахмад Фарукі Сарханді, який був муджаддидом (зміцнювачем і оновлювачем ісламу) другого тисячоліття, сказав: «В останні дні Рамадану мені відкрився надзвичайно прекрасний стан. Я лежав на своєму ліжку. Очі мої були заплющені. І ось я відчув, що хтось підійшов і сів на моє ліжко. І кого ж я побачив! Це був сеїд і Володар перших і останніх. Я одразу підвівся. Він сказав: „Я прийшов написати тобі іджазат (дозвіл). Я ніколи нікому іншому не писав такого іджазату“. Я побачив, що в тексті цього іджазату були записані великі милості, які стосувалися цього світу, а на звороті — багато благ, які стосувалися іншого світу».

Хазрат Абдулкадір аль-Гейлані у своїй книзі Гунья розповідає зі слів Хазрат Ібрахіма Тамімі: Хідр алейхіссалям сказав мені: «Якщо хочеш побачити Расулюллаха уві сні, то після вечірнього намазу встань і, ні з ким не розмовляючи до нічного намазу, здійсни намаз аввабін. Після кожних двох ракаатів віддавай салям.

У кожному ракааті читай один раз Хамд, тобто суру аль-Фатіха, і сім разів суру аль-Іхляс. Здійснивши нічний намаз із джамаатом, іди додому й здійсни намаз вітр. Коли лягатимеш спати, здійсни намаз у два ракаати й у кожному ракааті сім разів прочитай Хамд і суру аль-Іхляс. Після намазу вклонися до землі в саджді й сім разів попроси в Аллаха таала прощення (тобто зроби істигфар), а також сім разів скажи: „Субханаллахі вальхамду ліллахі ва ля іляха іллаллаху валлаху акбар ва ля хауля ва ля куввата ілля білляхіль-аліййіль-азім“. Потім підніми голову із саджди, сядь, здійми руки й скажи: „Я Хайю, я Каюм, я Заль-джаляли валь-ікрам, я Іляхаль-авваліна валь-ахірін ва я Рахманад-дунья валь-ахірати ва Рахімахума, я Раббі, я Раббі, я Раббі, я Аллах, я Аллах, я Аллах“.

Потім підведися й прочитай ту саму дуа. Тоді вклонися до землі в саджді й знову прочитай ту саму дуа. Після цього підніми голову із саджди, обернися до кібли (Кааби), ляж, як тобі зручно, і спи. Доки тебе не здолає сон, промовляй салавати аш-шаріфа нашому Володареві Пророку».

Я сказав: «Мені хотілося б, щоб ти сказав, від кого навчився цієї молитви». Хазрат Хідр сказав: «Хіба ти мені не віриш?» Я сказав: «Клянуся Аллахом таала, Який послав Мухаммада алейхіссалям як істинного Пророка, я тобі вірю!»

Хідр алейхіссалям сказав: «Я був присутній на тому зібранні, де Расулюллах навчав цієї дуа й радив її. Я навчився цієї дуа від тієї людини, якій Він її передав». Тоді я зробив усе, що сказав Хідр алейхіссалям. У ліжку я почав читати салавати аш-шаріфа нашому Володареві Пророку. Від радості, що побачу нашого Володаря Пророка, сон мене покинув, і я не міг заснути до ранку.

«Улеми хадису одностайно сповістили, що Расулюллаха можна бачити і наяву, і уві сні» Ібрахім Лакані (рахматуллахі алейх)

Я здійснив ранковий намаз і сидів, доки сонце не піднялося. Я здійснив намаз, відомий як Духа. Я сказав собі: «Якщо доживу до вечора, зроблю те саме, що й минулої ночі». І тієї ж миті заснув. Уві сні прийшли ангели й повели мене до Джаннату. Там я побачив павільйони й палаци з рубіну, смарагду та перлів, а також ріки з меду, молока й напоїв Джаннату. Я запитав ангелів, які привели мене до Джаннату: «Для кого цей павільйон?» Вони відповіли: «Для тих, хто робить те діло, яке зробив ти». Вони не випустили мене з Джаннату, доки не дали мені покуштувати їжі Джаннату й напитися напоїв Джаннату. Потім вони вивели мене з Джаннату й повернули туди, де я був.

Тоді до мене прийшов наш Володар Расулюллах разом із сімдесятьма пророками та сімдесятьма рядами ангелів (відстань між кожними двома рядами була така, як між сходом і заходом), привітав мене й узяв за руку. Тоді я сказав: «О Расулюллах! Хідр алейхіссалям сказав мені, що чув цей хадис від Тебе». Наш Володар Пророк сказав: «Хідр сказав правду, те, що він розповів, — правда. Він найученіший із тих, хто на землі. Він — проводир абдалів (форма множини від назви однієї групи авлія). Він — один із воїнів Аллаха на землі».

Тоді я запитав: «О Расулюллах! Чи буде тому, хто робить це діло, ще якась винагорода, крім тієї, яку я бачу тут?» Він сказав: «Яка винагорода може бути більшою за те, що ти бачив і що тобі даровано? Ти бачив своє місце й свій ступінь у Джаннаті. Ти їв плоди Джаннату й пив напої Джаннату. Ти бачив ангелів і пророків разом зі мною. Ти бачив гурій».

Я сказав: «О Расулюллах! Чи отримає те, що даровано мені, той, хто зробить те саме, що й я, але не побачить уві сні того, що бачив я?» Він сказав: «Клянуся Аллахом таала, Який послав мене як істинного Пророка, великі гріхи тієї людини будуть прощені. Гнів Аллаха таала на ту людину буде знято. Клянуся Аллахом таала, Який послав мене як істинного Пророка, той, хто зробить це діло, отримає те, що дано тобі, навіть якщо не побачить уві сні того, що бачив ти. Голос із неба проголосить, що Аллах таала простив того, хто зробив це діло, і всю умму Мухаммада (алейхіссалям) від сходу до заходу».

Я запитав: «О Расулюллах! Чи отримає й та людина таке щастя, яке отримав я, коли побачив Твоє обличчя і Джаннат?» Він відповів: «Так, усе це буде дано йому».

Коли я запитав: «О Расулюллах! Чи правильно навчати цієї молитви всіх мумінів, чоловіків і жінок, і розповідати їм про винагороду за неї?» — Він сказав: «Клянуся Аллахом таала, Який послав мене як істинного Пророка, цього діла не робитиме ніхто, крім тих, кого Аллах таала створив щасливими». Хто бачить уві сні нашого Пророка Мухаммада алейхіссалям у Його справжньому вигляді, той, безперечно, бачив Його. Бо шайтан не може прибрати вигляду нашого Пророка. Але шайтан може з’явитися в іншому вигляді. Тому, хто не знає Расулюллаха, нелегко це розрізнити. Деякі учені сказали: «Бачити нашого Пророка уві сні в іншому вигляді — це все одно бачити Його. Але це ознака вади в релігії того, хто бачить сон. Кожен, хто бачить уві сні нашого Пророка Мухаммада алейхіссалям у Його справжньому вигляді й помирає муміном, потрапить до Джаннату».

Абу Хурайра переказав такий хадис шаріф нашого Пророка: «Хто в ніч на п’ятницю здійснить намаз у два ракаати, у кожному ракааті прочитавши один раз суру аль-Фатіха й аят аль-Курсі та п’ятнадцять разів суру аль-Іхляс, а після намазу тисячу разів скаже: „Аллахумма саллі аля Мухаммадін набіййіль-уммійї“, той побачить мене уві сні, перш ніж настане наступна п’ятниця. Усі попередні й наступні гріхи цієї людини будуть прощені. Джаннат — для тих, хто бачить мене».

Відвідування благословенної могили нашого Володаря Пророка

Наш Володар Фахр аль-каїнат сказав: «Хто відвідає мене після моєї смерті, той ніби відвідав мене за мого життя». У хадисі шаріф, наведеному в книзі «Мірат аль-Медина», наш Пророк сказав: «Моє заступництво стало ваджибом (обов’язковим) для того, хто відвідує мою могилу». Цей хадис шаріф переказали Ібн Хузайма, Баззар, Даракутні й Табарані (рахімахумуллах). В іншому, який переказав Баззар, сказано: «Моє заступництво стало халялем для того, хто відвідує мою могилу». Хадис шаріф, наведений у Муслімі аш-Шаріф та в книзі Абу Бакра ібн Маккарі Муджам, каже: «Якщо хтось прийде відвідати мене без жодного іншого наміру, крім як відвідати мене, він заслужив, щоб я заступився за нього в День Кіямату». Цей хадис шаріф сповіщає, що Расулюллах (саллаллаху алейхі ва саллям) заступиться за тих, хто приходить до Медини, щоб відвідати Його.

Остерігайся неповаги, тут місце Улюбленого Аллаха,
сюди звернений божественний погляд; це макам аль-Мустафа!
Молодик на небі — засмучений шанувальник Його Брами Салям,
від нуру її світильника сходять Близнята.
Саме тут спочиває улюблений Джанаба аль-Хакка,
вища за Арш Джанаба аль-Кібрія її ціна.
Від сяйва цієї землі зникла темрява небуття,
усе суще розплющило очі від сліпоти, мов від цілющої мазі.
Дотримуючись шаноби, Набі, входь у цю обитель,
сюди ангели приходять на відвідини; тут місце, яке цілують пророки!
Набі

Інший хадис шаріф, який переказав Даракутні, звучить так: «Хто здійснить хадж, але не відвідає мене, той завдав мені болю». Те, що Расулюллах (саллаллаху алейхі ва саллям) хотів, щоб мусульмани відвідували Його, було для того, щоб Його умма й у такий спосіб отримувала саваб. Саме з цієї причини наші учені фікху, виконавши обов’язок хаджу, приходили до Медини й здійснювали намаз у Масджид аш-Шаріф. Потім вони відвідували й отримували благодать, бачачи Рауду аль-Мутаххару, Мінбар аль-Мунір і Кабр аш-Шаріф (благословенну могилу Расулюллаха), який вищий за Арш аль-аля; місця, де Пророк сидів, ходив і спирався; стовп, на який Він спирався, коли сходило одкровення; а також місця, якими ходили Асхаби аль-кірам і табіїни (радіяллаху таала анхум аджмаїн), — ті, що працювали, коли мечеть будували й лагодили, або удостоїлися честі пожертвувати на неї своє майно й гроші. Учені й сулаха (праведні люди), що прийшли після них, теж приходили до Медини після хаджу й робили так, як робили наші улеми фікху. Саме з цієї причини хаджі й сьогодні, як і вчора, відвідують Медину аль-Мунаввару.

«Якщо хтось прийде відвідати мене без жодного іншого наміру, крім як відвідати мене, він заслужив, щоб я заступився за нього в День Кіямату» Хадис шаріф

Абу Ханіфа (рахімахуллаху таала), сонце серед улемів ісламу, сказав: «Відвідування Кабр ас-саадат (благословенної могили нашого Пророка), одного з найцінніших мустахабів (дій, які любить Аллах таала), — це ібадат (поклоніння) такого ступеня, що майже дорівнює ваджибу (дії, яка майже така ж обов’язкова, як фард, і тому її не можна пропускати)». Той, хто відвідує Кабр аш-Шаріф нашого Володаря Расулюллаха, має багато разів промовляти салавати аш-шаріфа. У хадисі шаріф сказано, що ці салавати й салями доходять до нашого Пророка. Відвідувати нашого улюбленого Пророка належить так:

Побачивши здалеку місто Медину аль-Мунаввару, промовляють салят і салям. Потім кажуть: «Аллахумма хаза хараму Набіййіка фаджальху вікаятан лі мінан-нар ва аманан міналь-азаб ва суїль-хісаб». Якщо можливо, перед тим як увійти до міста чи мечеті, роблять гусль (повне ритуальне омовення). Наносять приємні пахощі. Вдягають новий, чистий одяг. Бо ці дії виражають шану й повагу. До Медини аль-Мунаввари входять смиренно, з гідністю й спокоєм. Сказавши «Бісміллахі ва аля міллаті Расуліллах», читають вісімдесятий аят аль-каріма сури аль-Ісра. Одразу після цього кажуть: «Аллахумма саллі аля Мухаммадін ва аля алі Мухаммад. Вагфір лі зунубі вафтах лі абваба рахматіка ва фадліка» — і входять до Масджид ан-Набаві. Потім біля мінбара нашого Володаря Расулюллаха здійснюють намаз тахіят аль-масджид у два ракаати так, щоб стовп мінбара був біля правого плеча. Наш улюблений Пророк здійснював тут намаз. Це місце між могилою нашого Володаря Пророка та Його мінбаром. У хадисі шаріф сказано: «Між моєю могилою і моїм мінбаром — сад із садів Джаннату. Мій мінбар стоїть на моєму хаузі (водоймі)».11 Тоді вклоняються до землі в саджді вдячності за те, що Аллах таала дав змогу відвідати благословенну могилу Расулюллаха.

Після молитви підводяться й приходять до Худжри ас-саадат, до Кабр аш-Шаріф нашого Володаря Пророка. Обернувшись обличчям до благословенного обличчя Расулюллаха, а спиною до кібли, шанобливо стоять приблизно за два метри від благословенної могили. Ближче не підходять. Треба перебувати в хушу (глибокому й смиренному благоговінні) та худу (повній відданості) й поводитися шанобливо, наче Він живий і ти стоїш у Його високій присутності, як звелів Аллах таала в Корані аль-карім. Увесь час треба зберігати спокій і гідність. Не класти рук на стіни Кабр аш-Шаріф, а шанобливо триматися на відстані — це більше відповідає повазі. Стояти там треба так, ніби стоїш у намазі. Треба уявити собі благословенний і прекрасний образ нашого Володаря Расулюллаха й думати про те, що Расулюллах знає тебе, чує твої слова, салям і молитви, відповідає й каже «амін». Адже наш Володар Расулюллах сказав: «Коли хтось промовляє мені салят біля моєї могили, я чую це». І ще в хадисі шаріф сказано, що біля Кабр аш-Шаріф нашого Володаря Расулюллаха поставлено ангела, якому доручено доносити до Нього салями тих із Його умми, хто шле салям. Тоді треба сказати: «Ассаляму алейка я сайїді я Расулаллах! Ассаляму алейка я Набіяллах! Ассаляму алейка я Сафіяллах! Ассаляму алейка я Хабібаллах! Ассаляму алейка я Набіяр-рахмати! Ассаляму алейка я Шафіаль-умматі! Ассаляму алейка я Сайїдаль-мурсалін! Ассаляму алейка я Хатаман-набіїн!»

Нехай Аллах таала дарує Тобі найвищу нагороду й відплату. Я свідчу, що Ти виконав Свою місію Пророка. Ти сповна віддав довірене Тобі. Ти дав Своїй уммі пораду. Ти вів джихад на шляху Аллаха таала, доки до Тебе не прийшла смерть. Нехай Аллах таала посилає Тобі салят і салям аж до Дня Кіямату. О Расулюллах! Ми прийшли до Тебе з далеких країв. Ми прийшли, щоб відвідати Твій Кабр аш-Шаріф, щоб віддати те, що винні Тобі, щоб побачити на самому місці те, що Ти здійснив, щоб отримати благодать, відвідавши Тебе, і щоб попросити Тебе бути нашим заступником перед Аллахом таала. Бо наші провини зігнули наші спини. Наші гріхи обтяжують наші плечі. О Расулюллах! Ти і той, хто заступається, і той, чиє заступництво приймають. Тобі обіцяно макам аль-Махмуд. І Аллах таала сповіщає в Корані аль-карім (у шістдесят четвертому аяті аль-каріма сури ан-Ніса) за змістом: «Ми посилали кожного пророка лише для того, щоб, з веління Аллаха таала, йому корилися (люди, до яких його послано). Якби вони, вчинивши несправедливість щодо своїх нафсів (зашкодивши самим собі), прийшли до Тебе й попросили в Аллаха таала прощення, а Мій Расул теж попросив би прощення для них, вони неодмінно знайшли б Аллаха таала Тим, Хто приймає покаяння і Милосердним». Ми прийшли до Твоєї високої присутності. Але ми вчинили несправедливість щодо своїх нафсів. Ми прагнемо, щоб наші гріхи були прощені. О Расулюллах! Заступися за нас перед Аллахом таала. О Расулюллах! Попроси Аллаха таала, щоб Він забрав наші душі, коли ми будемо на Твоїй сунні, щоб у День Кіямату дав нам бути серед тих, хто прийде на місце махшару разом із Тобою, і щоб дав нам прийти до Твого хаузу й напитися з нього. О Расулюллах! Ми просимо Твого заступництва». Потім читають десятий аят аль-каріма сури аль-Хашр за змістом: «…О наш Господи! Прости нам і нашим братам, які відійшли перед нами з іманом! Не дай, щоб у наших серцях була злоба на тих, хто має іман! О наш Господи! Воістину, Ти сповнений співчуття й милосердя!»

Потім передають привітання від тих, хто їх надіслав, і кажуть: «Ассаляму алейка я Расулаллах! Ця людина бажає, щоб Ти був її заступником перед Аллахом таала. Заступися за неї та за всіх мусульман», — і промовляють салавати стільки разів, скільки хочуть.

Потім пересуваються на пів метра праворуч, на рівень благословенної голови Хазрат Абу Бакра, і вітають Хазрат Абу Бакра ас-Сіддіка такими словами: «Ассаляму алейка я халіфата Расуліллах! Ассаляму алейка я рафікаху філь-гар! Ассаляму алейка я амінаху аляль-асрар! Нехай Аллах таала дарує тобі, імамові цієї умми, найвищу нагороду й відплату. Ти був халіфом Расулюллаха в найпрекрасніший спосіб і найкраще дотримувався Його піднесеної сунни. Ти воював із муртадами (віровідступниками) і з тими, хто зійшов із правильного шляху. Ти завжди говорив правду. Аж до смерті ти був помічником тим, хто йшов правильним шляхом. Нехай салям, милість і благословення Аллаха таала будуть з тобою! О мій Аллаху! Забери наші душі з Твоєю милістю, коли в наших серцях буде любов до нього. Не зроби марними наші відвідини його!»

«Між моєю могилою і моїм мінбаром — сад із садів Джаннату. Мій мінбар стоїть на моєму хаузі (водоймі)» Хадис шаріф

Потім знову пересуваються на пів метра праворуч, на рівень могили Хазрат Умара, і вітають Хазрат Умара такими словами: «Ассаляму алейка я Аміраль-мумінін! Ассаляму алейка я Музхіраль-іслам! Ассаляму алейка я Муксіраль-аснам! Нехай Аллах таала дарує тобі найвищу нагороду й відплату. І за свого життя, і по смерті ти допомагав ісламу й мусульманам. Ти дбав про сиріт. Ти був добрим до своїх родичів. Для мусульман ти був провідником, яким вони були вдоволені, який і сам ішов правильним шляхом, і вів людей правильним шляхом. Ти впорядковував їхні справи. Ти зробив їхніх бідних багатими й перев’язував їхні рани. Нехай салям, милість і благословення Аллаха таала будуть з тобою!»

Потім обертаються до Хазрат Абу Бакра й Хазрат Умара й кажуть: «Ассаляму алейкума я даджіая Расуліллах ва рафікайхі ва вазірайхі ва мушірайхі валь-муавінайні ляху аляль-кіямі фід-діні валь-каїмайні баадаху бі-масаліхіль-муслімін! Нехай Аллах таала дасть вам найпрекраснішу нагороду. Ми робимо вас нашою васілою перед Расулюллахом, щоб ви попросили Аллаха таала дарувати нам заступництво Расулюллаха, прийняти наші старання, дати нам померти в релігії ісламу й воскресити нас у релігії ісламу, а в День Кіямату дати нам постати серед тих, хто близький до Расулюллаха».

Потім моляться за себе, за своїх батьків, за тих, хто просив їхніх молитов, і за всіх мусульман. Після цього стають обличчям до благословенного обличчя нашого Володаря Расулюллаха й кажуть: «О мій Аллаху! Ти кажеш (за змістом): „Ми посилали кожного пророка лише для того, щоб, з веління Аллаха таала, йому корилися (люди, до яких його послано). Якби вони, вчинивши несправедливість щодо своїх нафсів (зашкодивши самим собі), прийшли до Тебе й попросили в Аллаха таала прощення, а Мій Расул теж попросив би прощення для них, вони неодмінно знайшли б Аллаха таала Тим, Хто приймає покаяння і Милосердним“.12 О мій Господи! Ідучи за Твоїм піднесеним словом і коряючись Твоєму велінню, ми просимо, щоб Твій улюблений Пророк заступився за нас перед Тобою». Після цього читають ту молитву, яку читали раніше, а саме десятий аят аль-каріма сури аль-Хашр (за змістом):

«…О наш Господи! Прости нам і нашим братам, які відійшли перед нами з іманом! Не дай, щоб у наших серцях була злоба на тих, хто має іман! О наш Господи! Воістину, Ти сповнений співчуття й милосердя!» Потім читають аяти аль-каріма «Раббанагфір ляна ва лі-абаїна ва лі-уммахатіна ва лі-іхваніналь-лязіна сабакуна біль-імані», «Раббана атіна…» і «Субхана раббіка…» — і завершують відвідини Худжри ас-саадат. Потім приходять до Рауди аль-Мутаххари, що лежить між могилою і мінбаром Расулюллаха. Це квадратна ділянка. Тут здійснюють намаз, скільки хочуть, і моляться. Промовляють тасбіх, славлять Аллаха таала й дякують Йому. Потім підходять до мінбара й, маючи намір отримати частку благодаті Расулюллаха, кладуть руку на те місце, куди наш Володар Пророк клав Свою благословенну руку, коли виголошував хутбу. Тут здійснюють намаз у два ракаати. Просять в Аллаха таала того, чого бажають. Шукають притулку в милості Аллаха таала від Його гніву. Потім підходять до стовпа, поставленого там, де колись стояв стовп Ханнана. Ханнана — це той стовп, що стогнав, бо наш Володар Расулюллах покинув його, перейшовши до мінбара, щоб виголошувати хутбу, і що заспокоївся, коли Расулюллах зійшов і обійняв його. Потім підходять до стовпа, до якого Хазрат Абу Лубаба прив’язав себе й зробив таубу (покаялся). Тут здійснюють намаз у два ракаати й роблять таубу та істигфар перед Аллахом таала. Моляться, як бажають.

Перебуваючи тут, ночі слід присвячувати читанню Корану аль-карім, зікру Аллаха таала, таємним і відкритим молитвам біля мінбара й могили, а також рабіті (тому, щоб прив’язати своє серце до серця одного з авлія). Мустахаб (дія, яку любить Аллах таала) — після відвідин благословенної могили нашого Володаря Расулюллаха піти й відвідати кладовище Бакі. Потім відвідують інші могили, особливо могилу Хазрат Хамзи, який є Сеїд аш-шухада (володар шахідів). На Бакі відвідують також могили Хазрат Аббаса, Хасана ібн Алі, Зайн аль-Абідіна, його сина Мухаммада Бакіра та його сина Джафара ас-Садіка, Аміра аль-мумінін Хазрат Усмана, сина нашого Володаря Расулюллаха Ібрахіма, благословенних дружин нашого Володаря Расулюллаха, що там поховані, Його тітки Сафії та багатьох інших великих людей із сахабів і табіїнів (радіяллаху анхум аджмаїн). Здійснюють намаз у мечеті Фатіми на Бакі. Мустахаб — відвідувати шахідів Ухуду по четвергах. Там кажуть: «Салямун алейкум біма сабартум. Фаніма укбаддар. Салямун алейкум я ахля дариль-каумиль-мумінін ва інна іншааллаху ан карібін бікум ляхікун». Потім читають аят аль-Курсі й суру аль-Іхляс. Ті, хто відвідує Худжру ас-саадат, мають бути дуже пильними й не мати в серці мирських думок. Вони мають думати про благословенний нур Мухаммада алейхіссалям і про Його високий ступінь. Молитов, які підносять із думками про мирські справи, про зустрічі з високопоставленими людьми задля вигоди чи про торгівлю, Аллах таала не приймає, і ті люди не досягають того, чого бажають. Відвідувати Худжру ас-саадат — почесний ібадат. Є побоювання, що ті, хто в це не вірить, можуть вийти з ісламу. Бо тоді вони стають проти Аллаха таала, Його Расула й усіх мусульман. Хоча кілька малікітських учених сказали, що відвідувати Расулюллаха — ваджиб, одностайно сповіщено, що це мустахаб.

«О наш Господи! Прости нам і нашим братам, які відійшли перед нами з іманом! Не дай, щоб у наших серцях була злоба на тих, хто має іман! О наш Господи! Воістину, Ти сповнений співчуття й милосердя!» Хашр: 10

АС-СУБХУ БАДА
Ассубху бада мін тальатіхі.
Валлайлу даджа мін вафратіхі.
Фака р-русуля фазлян ва уля.
Ахда с-субуля лі далялятіхі.
Ранок узяв свій нур від Його обличчя.
Ніч узяла свою темряву від Його чорного волосся.
Своєю чеснотою й величчю Він перевершує всіх Расулів.
Ті, хто знайшов настанову, знайшли шлях завдяки Його проводу.
Канзуль-карамі мауляннаамі.
Хаділь-умамі лі шаріатіхі.
Азкан-насабі аляль-хасабі.
Куллуль-арабі фі хідматіхі.
Він — скарбниця щедрості, Той, Хто роздавав із цього скарбу.
Він привів народи до Своєї релігії та до настанови.
Його рід — найчистіший, Його честь — найвища.
Усі араби — у Нього на службі.
Сааташ-шаджару натакаль-хаджару.
Шуккаль-камару бі ішаратіхі.
Джибрілу ата лайлята асра.
Вар-Раббу даа лі хадратіхі.
Дерева бігли, каміння заговорило в Його присутності,
з Його знаку місяць розколовся надвоє.
У ніч Ісри до Нього прийшов Джабраїл,
і Його Господь запросив Його до Своєї присутності.
Налаш-шарафа валлаху афа.
Амма саляфа мін умматіхі.
Фа Мухаммадуна хува Сайїдуна.
Фаль-іззу ляна бі іджабатіхі.
Він досяг високих ступенів,
Аллах простив Його умму.
Наш Мухаммад — Він наш Володар,
честь — наша, бо ми прийняли Його.
Абдуллах ібн Раваха (радіяллаху анх)