МАЛА ГАЗВА БАДР
Цю газву називають також Бадр аль-Мауїд і Бадр ас-Сугра. Коли Абу Суф’ян, полишаючи Ухуд, сказав: «Наступного року знову зійдімося в бою при Бадрі», — Хазрат Умар (радіяллаху анх), за знаком Хабіба аль-акрам (саллаллаху алейхі ва саллям), відповів: «Хай буде так». Абу Суф’ян збирав воїнів і підбурював курайшитів до війни. Але в серці він цього не хотів. Проте він ішов на чолі людей, щоб не казали, ніби він не дотримав свого слова. Тим часом до Мекки прибув Наїм ібн Масуд Ашджаї. Він розповів, що воїни ісламу готові до бою, і змалював їхню силу та велич. Абу Суф’ян сказав: «Якщо ти поїдеш до Медини й відвернеш Мухаммада та Його Асхабів від виходу на війну, я дам тобі двадцять трирічних верблюдів. Сухайль ібн Амр поручиться за мою обіцянку». Наїм погодився. Він прибув до Медини й розповів, що військо невіруючих численне. Дехто з Асхабів завагався. Але Хазрат Абу Бакр і Умар (радіяллаху анхума) прийшли до Нього й запропонували виступити з Медини. Наш Володар Расулюллах зрадів. Він сказав: «Клянуся Аллахом, у Чиїй владі моє єство, я неодмінно вийду на війну». Він залишив Абдуллаха ібн Раваху Своїм намісником у Медині, а стяг віддав Хазрат Алі.
Тим часом мекканські багатобожники з двома тисячами воїнів під проводом Абу Суф’яна вирушили до Бадру, щоб не дати ісламові поширитися. Володар світів разом зі Своїми тисячею п’ятьмастами відважних Асхабів прибув до Бадру раніше за них. Коли багатобожники дізналися, що муджахіди прибули до Бадру раніше, страх охопив їхні серця. Вони дійшли тільки до Марруззахрана. Вони не наважилися зійтися з відважними воїнами ісламу. Зі страхом у серці, прикрившись голодом того року, вони повернулися до Мекки. Жителі Мекки глузували з них і висміювали їх.
Мусульмани мали тільки двоє коней. Зате товарів для торгівлі мали багато. У Бадрі вони продали їх за великі гроші. Це було в середині місяця Зуль-каада. Вони добре заробили. Наш Володар Расул аль-акрам разом зі Своїми славними Асхабами чекав на багатобожників у Бадрі вісім днів. Потім вони з радістю й честю повернулися до Медини.
Газва Зат ар-Рика
Ця газва відбулася в місяці Мухаррам. Чоловік, який прийшов до Медини продавати овець, повідомив мусульманам, що Бану Анмар і Бану Салама збирають воїнів, щоб напасти на них. Ця звістка дійшла до Пророка (саллаллаху алейхі ва саллям). У ніч на неділю, десятого дня того місяця, залишивши намісником Хазрат Усмана, вони вийшли з Медини з загоном у чотириста, а за іншим переказом — сімсот чоловік. Вони дісталися місця, де були багатобожники. Але знайшли там тільки жінок. Чоловіки багатобожників утекли в гори. Оскільки багатобожники могли влаштувати засідку й напасти, ту місцевість було сплюндровано, а довколишні племена багатобожників залякано й упокорено.1 Після цього походу, що тривав п’ятнадцять днів, вони повернулися до Медини.
«Клянуся Аллахом, у Чиїй владі моє єство, я неодмінно вийду на війну» Хадис шаріф
Газва Мурайсі
Газва Думат аль-Джандаль
Наш Володар Расулюллах вирушив у похід із тисячним військом проти племен, що жили в Думат аль-Джандалі. Ці племена кривдили подорожніх на дорозі до Дамаска й загрожували Медині. Це було в понеділок наприкінці місяця Рабі аль-авваль. Намісником у Медині Він залишив Сібу ібн Уртуфу. Ворожі племена, дізнавшись, що ісламське військо в дорозі, розбіглися. Пробувши кілька днів у Думат аль-Джандалі, вони близько двадцятого Рабі аль-ахіра повернулися до Медини.2
Газва Мурайсі
Цю газву називають також газвою Бану Мусталак. Мурайсі — це назва криниць племені Хузаа в Кудайді та укріплення, збудованого для їхнього захисту. Це місце було також передовою заставою племені Бану Хузаа.
У п’ятому році після Хіджри Харіс ібн Абі Дірар, ватажок синів Мусталака, зібрав багато людей, щоб воювати з нашим Володарем Пророком. Він хотів озброїти їх і рушити на Медину. Коли ця звістка дійшла до нашого улюбленого Пророка, проти синів Мусталака негайно виступив загін із семисот чоловік. Ставку розбили біля криниці Мурайсі. Спершу синів Мусталака закликали до ісламу. Вони не прийняли його й почали бій, пускаючи стріли. Асхаби аль-кірам виконали наказ нашого Володаря Расулюллаха: «Нападіть на них усі разом і раптово», — і вбили десятьох із синів Мусталака. Ватажок племені втік і врятував своє життя, але його дочка Барра й шістсот людей з його племені потрапили в полон. Здобич поділили. Барра прийшла до нашого Володаря Пророка й сказала: «Я домовилася з господарем, якому дісталася при поділі, що отримаю свободу за дев’ять золотих монет. Допоможи мені!» Наш Володар Пророк змилувався над нею, сповнив її бажання й викупив її. Потім Він звільнив її й дарував їй свободу. Коли наш улюблений Пророк проповідував їй іслам, вона стала мусульманкою. Володар світів, дуже зрадівши, що вона стала мусульманкою, як нагороду вшанував її, взявши за дружину. Побачивши це, усі Асхаби аль-кірам сказали: «Нам соромно тримати за слуг родичів дружини Расулюллаха, нашої матері», — і звільнили своїх полонених. Цей шлюб приніс свободу сотням полонених.
Наш улюблений Пророк змінив ім’я Своєї благословенної дружини з Барри на Джувайрію. Про нашу матір Хазрат Джувайрію наша мати Хазрат Аїша казала: «Я ніколи не бачила жінки, яка приносила б більше добра й була б багатшою на бараку, ніж Джувайрія».3
Коли ісламське військо з перемогою вирушило назад до осяяної Медини, довколишні племена багатобожників злякалися й зрозуміли, як небезпечно було б наважитися напасти на мусульман.
Деякі важливі події п’ятого року після Хіджри
Дорогою назад із газви Мусталак знявся дуже сильний вітер. Асхаби подумали, що ворог прийшов до Медини й хоче пограбувати місто. Расулюллах сказав: «Не бійтеся. Медина — безпечне місце; на кожному розі міста стоять ангели-охоронці. Але сьогодні помер один мунафік. Це був Зайд ібн Фураа, друг Убая Салуля».
«Я ніколи не бачила жінки, яка приносила б більше добра й була б багатшою на бараку, ніж Джувайрія» Хазрат Аїша (радіяллаху анха)
Матері віруючих, Хазрат Аїша та Умм Салама, також були в цій газві. Мунафіки зводили наклеп на нашу матір Хазрат Аїшу. Дехто з мусульман теж дав себе ошукати цим наклепом. Зійшли аяти аль-каріма, наклеп мунафіків було викрито, а Хазрат Аїшу вихвалено.4 Расулюллах сказав: «Радісна звістка тобі, о Аїшо! Хакк таала очистив тебе. Він засвідчив твою чистоту». Пророк алейхіссалям зібрав Асхабів у мечеті. Він виголосив хутбу й прочитав зіслані аяти аль-джаліля. Завдяки благодаті цих аятів аль-каріма сумнів зник із сердець мумінів. Ті, хто наважився на цей наклеп, зазнали покарання. Дорогою назад із цієї газви було зіслано аят про таяммум.5
Намисто Хазрат Аїші знову загубилося — у місці, що зветься Сальсала. Воно лежало неподалік Медини. Вони чекали там, поки намисто знайдеться. На тому місці не було води, і Асхаби теж не мали з собою води. Расулюллах алейхіссалям спав, поклавши голову на коліна Аїші ас-Сіддіки. Асхаби аль-кірам розповіли Хазрат Абу Бакрові про нестачу води. Він пішов до Расулюллаха, і Расулюллах алейхіссалям прокинувся. Аллах таала зіслав аят про таяммум. Асхаби здійснили таяммум і виконали ранковий намаз. Потім посадили Аїшу радіяллаху анха на верблюда. Коли верблюд підвівся, намисто знайшлося.
Ти нині — світло всесвіту й улюбленець Аллаха,
Не розлучай ні на мить закоханих у Тебе зі Своїми дверима.
Хай благословенне ім’я Твоє ні на мить не покидає мого язика,
Воно — ліки для мого зраненого серця, душа знаходить у ньому радість.
Сподіваюся, що кожне з Твоїх імен заступиться за мене по-своєму:
Ахмад і Махмуд, Абуль-Касим Мухаммад Мустафа.
Коли вже про Нього сказано «Ваш-Шамс» і «Вад-Духа»,
Що ж із того, як порівняю Його лик і чоло із сонцем і місяцем?
Кануні Султан Сулейман (Мухіббі)