ПОДІЯ БІР МАУНА

Того самого року, в місяці Сафар, до Медини прибув Абу Бара Амір ібн Малік, ватажок синів Аміра в області Наджд в Аравії. Він відвідав нашого Володаря Расула аль-акрама (саллаллаху алейхі ва саллям). Наш Володар Пророк розповів йому про іслам і порадив стати мусульманином. Абу Бара не став мусульманином, але сказав, що іслам — гарна й шляхетна релігія. Крім того, він попросив нашого Володаря Пророка послати туди кількох Асхабів аль-кірам, щоб іслам поширився в Наджді. Наш улюблений Пророк сказав: «Щодо тих, кого я послав би, то я не довіряю жителям Наджду!» Амір відповів: «Я візьму їх під свій захист. Тоді ніхто не зможе їм зашкодити».

Володар світів прийняв цю тверду обіцянку й спорядив делегацію з сімдесяти осіб з Асхабів ас-Суффа. Вони мали звичай читати Коран аль-карім уночі. Усі вони були хафізами (мусульманами, які вивчили Коран аль-карім напам’ять). Їх називали Асхаби аль-курра. Ось імена деяких із них: Амір ібн Фахр, Амр ібн Замрі, Атія ібн Абдуллах, Анас ібн Муавія, Хакам ібн Кайсан, Харіс ібн Самма, Кааб ібн Зайд, Малік ібн Сабіт, Мунзір ібн Амр, Рафі ібн Мазіль, Саїд ібн Хузам, Салім ібн Мільхан, Сухайль ібн Амір, Туфайль ібн Асад і Урва ібн Сальт (радіяллаху таала анхум). За велінням Расулюллаха вони вирушили під проводом Хазрат Мунзіра ібн Амра. Расулюллах також звелів написати по листу кожному з ватажків Бану Амр і Бану Наджд і надіслав їх.

Абу Бара, який хотів, щоб його плем’я удостоїлося ісламу, вирушив раніше за Асхабів ас-Суффа й прибув до свого племені. Він розповів, що взяв делегацію під свій захист, і наказав, щоб ніхто не заподіяв їм лиха. Усі, крім його племінника Аміра ібн Туфайля, погодилися не чіпати їх. Амір озброїв людей із трьох племен, став на чолі їх і оточив Асхабів аль-кірам, які прибули до Бір Мауни. Сахаби, оточені з усіх боків, схопилися за мечі й усі як один героїчно билися до останньої краплі крові. Усі, крім двох, випили напій шахідства. Хазрат Амра ібн Умайю взяли в полон. Хазрат Кааба ібн Зайда залишили, бо подумали, що він мертвий.

Останніми словами цих благословенних Асхабів, які стали шахідами, були: «О наш Господи! Немає нікого, окрім Тебе, хто міг би тепер сповістити Расулюллаха про наш стан. Передай Йому наш салям!» Тієї миті Джабраїл алейхіссалям у глибокій скорботі прийшов до нашого Володаря Пророка, передав їхній салям і сказав: «Вони прийшли до Аллаха таала. Аллах таала вдоволений ними, і вони вдоволені Аллахом таала».

Після того як наш улюблений Пророк відповів: «Ва алейхімуссалям», — Він у великій скорботі звернувся до Своїх Асхабів аль-кірам і розповів їм, що сталося, такими словами: «Ваші брати зустрілися з багатобожниками. Багатобожники порубали їх і пронизали своїми списами…»

«Вони (шахіди Бір Мауни) прийшли до Аллаха таала. Аллах таала вдоволений ними, і вони вдоволені Аллахом таала» Хадис шаріф

Подія Бір Мауна

Твоя душа — цятка нуру Аллаха таала, о Расулюллах,
Твоя краса множить захват і відкриває серця, о Расулюллах,
Усі мусульмани знають, що поява Твоєї сутності, знак милосердя,
Розвіяла весь морок невіри, о Расулюллах.
Ти — трояндовий кущ у трояндовому саду пророцтва,
Проте Ти — останній паросток, який виростив Аллах, о Расулюллах,
Яви щедрість, о Ти, найшляхетніший знак Мавлі,
Щедрота Твоєї ласки — ліки від страждань Наджіба, о Расулюллах.
СУЛТАН АХМЕД III (НАДЖІБ)

У цій події, коли Хазрат Амір ібн Фухайра бився з ворогом, чоловік на ім’я Джаббар устромив йому спис у спину. Тієї миті Хазрат Амір вигукнув: «Клянуся Аллахом, я здобув Джаннат!» Потім його тіло піднеслося до неба просто на очах у Джаббара та інших багатобожників. Усі були вражені цим, але з-поміж них мусульманином став тільки Джаббар, який його вбив.

Наш Володар Пророк глибоко засмутився через події Раджі та Бір Мауни. Протягом місяця Він після кожного намазу просив лиха на ті племена, які стояли за цими болісними подіями. Аллах таала прийняв молитву Свого Расула. Він наслав на ці племена страшну посуху й голод. Згодом сімсот із них померли від заразної хвороби.1

Ти — лікар світів, а я тяжко хворий серцем,
Я приніс Тобі своє серце з надією на зцілення.
Гора гріхів на моїй спині, від страху обличчя моє бліде, мов солома,
Та я сповнений надії: я приніс сюди свої гріхи, щоб їх було стерто.
О Повелителю світів! Я люблю Тебе й захоплююся Тобою;
Я плачу вдень і вночі від розлуки з Тобою.
Твоє велике милосердя — жива вода, а я спраглий;
Якщо не дістану ані краплі його, помру й віддам душу.
Хвалити Його за Його вдачу — марна праця,
Описати Його словами — ще важче.
Він такий прощаючий, шляхетний і щедрий: перли родяться з води,
Самоцвіт — із каменю, троянда — з терну.
Коли сонце сипле світло, то це від Його нуру,
Краплина роси на троянді — від Його трояндового обличчя.
Змалювати Його — вище за це,
Та якщо скажу більше, чужі це заперечать.
Можна вмістити весь світ у порошинці,
Описати Його словами для мене ще важче.
Мавляна Халід аль-Багдаді

«Клянуся Аллахом, я здобув Джаннат!» Амір ібн Фухайра (радіяллаху анх)

Газва Бану Надір