ОСНОВНІ ЗАСАДИ ІМАНУ (ВІРИ)

1- Вірити в існування та Єдиність Аллаха таала

(Аманту біллахі) означає: «Я вірю в існування Аллаха таала і в Його Єдиність. Я підтверджую цю істину своїм серцем і визнаю її своїм язиком». Аллах таала існує, і Він Єдиний. У Нього немає ні співучасника, ні подібного. Тобто ніхто ні в чому не є Його співучасником — ні в Його атрибутах, ні в Його Особі. Так само як особи й атрибути всіх створінь не схожі на Особу й атрибути Того, Хто їх створив, так і Особа й атрибути Творця не схожі на особу й атрибути жодного з Його створінь. Лише Аллах таала — Творець кожного органа й кожної клітини всіх створінь, і Він створює їх із небуття. Ніхто не може пізнати сутності Особи Аллаха таала. Він піднесений над усім, що може спасти на думку чи постати в уяві. Не дозволено намагатися уявити Його Особу. Але ми маємо вивчити напам’ять Його атрибути й імена, сповіщені в Корані аль-карім, і через них підтверджувати й визнавати Його божественність. Усі Його атрибути й Його Імена — азалі (безпочаткові) й вічні. Він не є ні матерією, ні тілом, ні станом. У Нього немає ні подібного, ні співучасника, ні супротивника. Він не такий, як речі, що їх ми знаємо чи можемо собі уявити. Яким Він є, неможливо ні збагнути, ні уявити. Коли ми кажемо «Він», ніщо з того, що спадає нам на думку чи що ми можемо уявити, не є Ним. Аллах таала існує, і Він Єдиний. Немає іншого бога, гідного поклоніння, крім Нього. Аллах таала не прив’язаний ні до часу, ні до місця, ні до напрямку. Він не перебуває ні в якому місці й ні в якому напрямку. Це Він створив час, місце й напрямок. Невігласи думають, що Він — над Аршем або вгорі на небі. Це Він створив Арш і те, що над ним і під ним. Те, що створене пізніше, не може бути місцем для Того, Хто є азалі (кадім, безпочатковий і вічний). Оскільки Його Особа не перебуває ні в якому місці, Він піднесений і над відомими шістьма напрямками. Він ні вгорі, ні внизу, ні спереду, ні позаду, ні праворуч, ні ліворуч. Він ні всередині цього всесвіту, ні поза ним. Бути всередині чи поза чимось можна уявити лише щодо двох створених речей.

Не можна казати, що Аллах таала — всюди. Оскільки Аллах таала піднесений над тим, щоб мати місце, казати, що Він усюди, — те саме, що приписувати Йому місце. Той, Хто створив кожне місце, тобто все, — це Аллах таала. Створене не може бути місцем Творця. Тому замість того, щоб казати, що Він усюди, слід казати: «Аллах таала піднесений над тим, щоб мати місце». Ось чому не кажуть, що Аллах усюди. Кажуть: «Аллах таала присутній і бачить у всі часи й у всіх місцях».

«Кожен мусульманин мусить насамперед навчити своїх дітей Аманту напам’ять і ґрунтовно пояснити їм її значення» Хусейн ібн Саїд (рахматуллахі алейх)

Хазрат Сеїд Абдулхакім Арвасі сказав:

«Оскільки Аллах таала не прив’язаний ні до часу, ні до місця, казати, що Він присутній і бачить, — це образний вислів. Він означає, що Він присутній і бачить поза часом і місцем. Так само як усі атрибути Аллаха таала — поза часом і місцем, так і Його присутність і Його бачення — поза часом і місцем». Всесвіт створено на рівні уявного. Те, що всесвіт на рівні уявного постійно постає існуючим, відбувається силою Аллаха. Він — Творець, Власник і абсолютний Владика всіх створінь. Треба вірити й визнавати, що немає нікого, хто міг би владарювати над Ним, наказувати Йому чи бути вищим за Нього. Будь-яка вищість і будь-який досконалий атрибут належать лише Йому. У Ньому немає жодної вади й жодного недосконалого атрибута. Він може робити все, що забажає. Те, що Він робить, Він робить не для того, щоб принести користь Собі чи іншим. Він нічого не робить заради того, щоб щось отримати натомість. Проте в усьому, що Він робить, є мудрість (хікмат), користь, ласка й добро. Аллах таала не зобов’язаний давати Своїм створінням те, що добре й корисне, і не зобов’язаний ні винагороджувати одних, ні карати інших. Якби Він помістив усіх грішників у Джаннат (Рай), це личило б Його ласці й доброті. А якби Він кинув у Джаханнам (пекло) усіх, хто кориться Йому й поклоняється Йому, це не суперечило б Його справедливості. Проте Він забажав і сповістив, що введе мусульман, тих, хто поклоняється Йому, у Джаннат і дасть їм нескінченні блага й добро, а невіруючих каратиме вічно в Джаханнамі. Він не відступає від Свого слова. Якби всі живі істоти увірували в Нього й корилися Йому, це жодним чином не принесло б Йому користі; а якби всі істоти стали невіруючими, непокірними й зарозумілими й повстали проти Нього, це жодним чином не зашкодило б Йому. Якщо Він забажає, Він прощає людину, яка вчинила будь-який великий гріх і померла без каяття, якщо тільки це не ширк (багатобожжя) чи куфр (невіра). Якщо Він забажає, Він карає її за малий гріх. Він сповістив, що ніколи не простить тих, хто помирає невіруючим і віровідступником, і що каратиме їх вічно.

Тих мусульман, які поклоняються Йому, але чия віра (ітікад) не відповідає вірі Ахль ас-Сунни і які помирають без каяття, Він каратиме в Джаханнамі; проте такі мусульмани, що йдуть за бідаатом, не залишаться в Джаханнамі навіки.

Бачити Аллаха таала очима в цьому світі можливо (джаїз), але ніхто ніколи цього не робив. У День Кіямату на махшарі Його побачать невіруючі й грішні мусульмани в Його Гніві й Величі, а побожні мусульмани — у Його Доброті й Красі. Муміни бачитимуть Його в Джаннаті з атрибутом Краси (джамаль). Бачитимуть Його також ангели й жінки. Невіруючі будуть цього позбавлені.

Плин часу, день чи ніч, не можна пов’язувати з Аллахом таала. Оскільки в Ньому не може статися жодної зміни ні в чому, не можна також сказати, що Він був таким у минулому чи буде таким у майбутньому. Він ні в що не проникає (хулюль). Тобто Він ні з чим не поєднується. У Нього немає ні протилежності, ні відповідника, ні подібного, ні співучасника, ні помічника, ні захисника.

У Нього немає ні батька, ні матері, ні сина, ні дочки, ні дружини. Він завжди присутній, охоплює все й бачить усе. Він ближчий до кожного, ніж яремна вена. Але Його охоплення, Його присутність, Його маїйя (перебування разом) і Його близькість не такі, як ми розуміємо з цих слів. Його близькості не можна збагнути ні знанням улемів (учених), ні розумом науковців, ні кашфом і шухудом (натхненнями, одкровеннями) авлія (улюблених рабів Аллаха таала). Людський розум не може осягнути їхньої внутрішньої сутності. Аллах таала Єдиний у Своїй Особі й у Своїх Атрибутах. Ні в Його Особі, ні в Його Атрибутах не відбувається жодної зміни чи переміни.

Імена Аллаха таала безмежні. Широко відомо, що в Нього тисяча й одне Ім’я; тобто Він сповістив людям тисячу й одне зі Своїх Імен. У релігії Мухаммада алейхіссалям сповіщено дев’яносто дев’ять із них. Їх називають «Асма аль-хусна».

Заті та субуті атрибути (властивості) Аллаха таала

Аллах таала має шість атрибутів, які називають Сіфат аз-затійя:

1- Аль-Вуджуд: Аллах таала існує. Його існування безпочаткове. Він — Ваджиб аль-вуджуд; тобто Його існування необхідне. 2- Аль-Кідам: Існування Аллаха таала не має початку.

3- Аль-Бака: Існування Аллаха таала не має кінця. Він ніколи не перестає існувати. Так само як неможливо, щоб Він мав співучасника, неможливе й небуття для Його Зату (Особи, Сутності) та Атрибутів.

4- Аль-Вахданійят: Аллах таала не має ні співучасника, ні подібного ні в Своєму Заті, ні в Своїх Атрибутах, ні в Своїх Діях.

5- Аль-Мухалафатун-ліль-хавадіс: Його Зат і атрибути не схожі на зат і атрибути жодного з Його створінь.

6- Аль-Кіям бі-нафсіхі: Аллах таала існує Своїм Затом. Він не потребує жодного місця. Коли ще не було ні матерії, ні місця, Він існував, бо Він піднесений над будь-якою потребою. Яким Він був до того, як вивів цей всесвіт із небуття в буття, таким Він буде завжди, без кінця.

Аллах таала має вісім атрибутів, які називають Сіфат ас-субутійя:

1- Хаят: Аллах таала живий. Його життя не схоже на життя створінь. Його життя, гідне Його Зату й притаманне лише Йому, безпочаткове й безкінечне. 2- Ільм: Аллах таала знає все. Його знання не таке, як знання створінь. Якщо мураха повзе по чорному каменю в нічній темряві, Він бачить її і знає про неї. Він знає думки й наміри, які люди мають у своїх серцях. У Його знанні не відбувається жодної зміни. Воно безпочаткове й безкінечне.

3- Сам‘ (слух): Аллах таала чує. Він чує без жодного посередництва й без напрямку. Його слух не такий, як слух створінь. Цей Його Атрибут, як і всі Його інші Атрибути, безпочатковий і безкінечний. 4- Басар: Аллах таала бачить. Він бачить без знаряддя й без умов. Його зір — не очима. 5- Ірада: Аллах таала має волю. Він створює те, що забажає. Усе постає Його Волею. Немає сили, яка могла б перешкодити Його Волі.

6- Кудрат: Аллах таала всемогутній. Ніщо не важке для Нього.

7- Калям: Аллах таала має атрибут мовлення. Його Мовлення — не за допомогою знарядь, літер, звуків чи язика.

8- Таквін: Аллах таала — Творець. Немає іншого творця, крім Аллаха. Усе створене Ним. Ми не повинні називати творцем нікого, крім Аллаха таала. Він створив усі істоти з небуття. Лише Він створює рухи й спокій, думки, хвороби, зцілення, добрі й злі вчинки, користь і шкоду людей і тварин. Людина не може створити ні своїх рухів, ні думок, ні будь-чого іншого. Це завжди Він породжує й створює думки, дії, дослідження й відкриття людей. Уживати слово «творець» щодо будь-кого, крім Нього, — це невіглаські й хибні слова.

«Оскільки Аллах таала не прив’язаний ні до часу, ні до місця, казати, що Він присутній і бачить, — це образний вислів. Він означає, що Він присутній і бачить поза часом і місцем» Сеїд Абдулхакім Арвасі (рахматуллахі алейх)

Сіфат ас-субутійя Аллаха таала, як і Його сіфат аз-затійя, — кадім (безпочаткові). Ці атрибути так само невіддільні від Його Зату (Особи). Інакше кажучи, Його атрибути — ні те саме, що Його Зат, ні щось інше, ніж Його Зат. Ніхто й ніщо не може бути співучасником чи подібним у Його Атрибутах. Його заті-атрибути — це ті з атрибутів Аллаха таала, які належать виключно Його Особі. Цих Атрибутів немає в жодного створіння. Вони також не мають жодного зв’язку зі створеним. Його субуті-атрибути — це атрибути, які мають зв’язок зі створеним. За винятком атрибута творення, Він дав Своїм рабам частку з них в обмеженій, малій мірі. У цих Його Атрибутах також не може статися жодної зміни. Вони, як і заті-атрибути, — азалі (безпочаткові). Оскільки створіння були створені пізніше, зв’язок атрибутів із ними виник пізніше; він не безпочатковий. Ці Його Атрибути, тобто те, що Він живий, знає, чує, бачить, має могутність, волю й мовлення, аж ніяк не схожі на атрибути рабів. Подібні лише назви. Збагнути сутність Його Зату та Його Атрибутів неможливо.

Жодне створіння ніколи не може збагнути чи осягнути свого творця. Наш Володар Пророк сказав: «Розмірковуйте над створіннями Аллаха таала, але не розмірковуйте над Його Особою. Бо ви не можете виміряти Його величі й не здатні осягнути Його». В іншому хадисі шаріф сказано: «Аллах таала безмежно піднесений над усім, що спадає на думку».1

2- Вірити в ангелів

Ва Малаїкатіхі: Це означає «Я вірю в ангелів Аллаха таала». Ангели — це тіла, але вони лятіф (тонкі), тонші за речовину в газоподібному стані. Вони нурані (світлі). Вони живі. Вони мають розум (акль). Зла, яке є в людях, в ангелів немає. Вони можуть набувати будь-якої форми. Так само як гази стають рідкими й твердими й, ставши твердими, набувають форми, ангели можуть набувати прекрасних форм. Ангели — не душі, що відокремилися від тіл великих людей. Християни вірять, що ангели — це такі душі. Вони також не схожі на енергію чи силу. Деякі давні філософи так вважали.

Малак (ангел) означає посланець, вісник. Множина від слова малак — «маляїка». Ангели були створені раніше за всі інші живі істоти. Тому сповіщено, що вірити в ангелів треба раніше, ніж у книги; а книги йдуть раніше, ніж Пророки. І в Корані аль-карім те, у що треба вірити, згадано в такому порядку. Віра в ангелів має бути такою: ангели — раби Аллаха таала. Вони не Його співучасники й не Його дочки, як вірили невіруючі й ідолопоклонники. Аллах таала вдоволений усіма ангелами. Вони коряться Його велінням. Вони не чинять гріхів і не повстають проти велінь. Вони ні чоловічої, ні жіночої статі. Вони не одружуються. Вони не мають дітей. Вони мають життя; тобто вони живі.

«Розмірковуйте над створіннями Аллаха таала, але не розмірковуйте над Його Особою. Бо ви не можете виміряти Його величі й не здатні осягнути Його» Хадис шаріф

Коли Аллах таала сповістив, що створить людей, ангели запитали: «О наш Господи! Невже Ти створиш таких створінь, які чинитимуть нечестя на землі й проливатимуть кров?» Такі запитання ангелів, які називають залля, не змінюють того факту, що вони безгрішні й невинні. З усіх створінь ангелів найбільше. Ніхто, крім Аллаха таала, не знає їхньої кількості. На небесах немає порожнього місця, де б ангели не поклонялися. Кожне місце на небесах сповнене ангелів у руку (поясному поклоні в намазі) або в саджді (земному поклоні). На небесах, на землі, у траві, у зорях, у всьому живому й неживому, у кожній краплині дощу, у кожному листку на деревах, у кожному атомі й молекулі, у кожній реакції й русі — в усьому ангели мають свої обов’язки. Вони виконують веління Аллаха таала всюди. Вони — посередники між Аллахом таала і створіннями. Деякі з них — начальники над іншими ангелами. Деякі з них приносили звістки Пророкам людей. Деякі ангели приносять у серце людини добрі думки, які називають «ільхам» (натхнення).

Деякі інші не знають ні про людей, ні про всі інші створіння; вони забули себе в красі Аллаха таала. Кожен ангел має певне місце й не може його покинути. Ангели, які належать до Джаннату, перебувають у Джаннаті. Їхній старший — Рідван. Ангели Джаханнаму, забанії, виконують у Джаханнамі те, що їм велено. Вогонь Джаханнаму не шкодить їм, як море не шкодить рибі. Старших забаніїв — дев’ятнадцять. Їхній найвищий провідник — Малік. Чотирьох ангелів, які записують усі добрі й злі вчинки людини, — двоє приходять уночі, а двоє вдень, — називають Кіраман катібін або ангелами Хафаза.

Переказують також, що ангели Хафаза відрізняються від ангелів Кіраман катібін. Ангел із правого боку людини є старшим над ангелом із лівого боку й записує добрі вчинки. Той, що з лівого боку, записує злі вчинки. Є ангели, які каратимуть невіруючих і непокірних мусульман у їхніх могилах, і ангели, які ставитимуть запитання в могилах. Ангелів, що запитують, називають «Мункар і Накір». Тих, що запитуватимуть мумінів, називають також «Мубашшир і Башір». Ангели стоять один над одним за рангом. Найвищих ангелів — четверо. 1- Джабраїл алейхіссалям. Його обов’язком було приносити Пророкам одкровення й сповіщати веління й заборони. 2- Ісрафіл алейхіссалям. Він засурмить у ріг, що зветься Сур. Він засурмить у Сур двічі. За першим звуком помре все живе, крім Аллаха таала. За другим усі воскреснуть. 3- Мікаїл алейхіссалям. Його обов’язок — спричиняти дешевизну й дорожнечу, нестачу й достаток і приводити в рух усю матерію. 4- Азраїл алейхіссалям. Він забирає душі людей.

Ці четверо — Пророки всіх ангелів. Після цих чотирьох за рангом ідуть чотири класи ангелів: четверо ангелів Хамала аль-Арш, яких у Кіямат буде вісім; ангели Божественної близькості, яких називають Мукаррабін; провідники ангелів кари, яких називають Карубіюн; і ангели милосердя, яких називають Руханіюн. Усі вони — найвищі серед ангелів.

Вони вищі за всіх людей, крім Пророків. Сулаха (ті, хто побожний і сторониться гріха) й авлія серед мусульман вищі за звичайних ангелів. А звичайні ангели вищі за звичайних мусульман, тобто непокірних і грішних.

3- Вірити в Його книги

Ва Кутубіхі: Це означає «Я вірю в книги, зіслані Аллахом таала». Ці Книги Він зіслав одним Пророкам, звелівши ангелові Джабраїлу прочитати їх їм, іншим — написаними на скрижалях, а ще іншим — давши їм почути їх без ангела. Усі ці Книги — слово (Калям) Аллаха таала. Вони безпочаткові й безкінечні. Вони не створені. Це не слова, складені ангелами, і не власні слова Пророків. Усі Книги, зіслані Аллахом таала, правдиві й істинні. Нам повідомлено про сто чотири небесні книги. Із них широко відомо, що десять сухуф (множина від сахіфа — невелика книга) було зіслано Адамові алейхіссалям, п’ятдесят сухуф — Шісові (Шіту) алейхіссалям, тридцять сухуф — Ідрісові алейхіссалям і десять сухуф — Ібрахімові алейхіссалям; Таурат (первісну Тору) було зіслано Мусі алейхіссалям, Забур (Псалтир) — Давудові алейхіссалям, Інджил (Євангеліє) — Ісі алейхіссалям, а Коран аль-карім — Мухаммадові алейхіссалям. Коран аль-карім замінив усі книги й скасував чинність їхніх приписів. До кінця світу в Корані аль-карім ніколи не буде жодної помилки, жодного додатку, нічого забутого чи пропущеного. Усе знання про минуле й майбутнє є в Корані аль-карім. Тому він вищий і цінніший за всі Книги. Найбільша муджиза (чудо) Расулюллаха (саллаллаху алейхі ва саллям) — Коран аль-карім. Навіть якби всі люди й джини зібралися разом і спробували сказати щось рівноцінне найкоротшій сурі Корану аль-карім, вони не змогли б цього. Сьогодні всі люди зобов’язані йти за Кораном аль-карім. Сьогодні ніде немає справжнього Таурату чи Інджилу. Є спотворені Інджили. Ці книги згодом були спотворені, тобто змінені людьми. Навіть якби вони не були спотворені, вони не були б чинними; усі вони скасовані Аллахом таала.

Коран аль-карім сходив аят за аятом і був завершений протягом 23 років. Коран аль-карім чинний до Кіямату. Він захищений від того, щоб стати нечинним, і від того, щоб люди його змінили. Той, хто вірить, що в ньому є нестача чи надлишок, не вірить в Аллаха таала. В аятах аль-каріма сказано за змістом:

«Це Ми зіслали Коран, і, воістину, Ми його й оберігатимемо» (Хіджр: 9).

«Коран аль-карім — надзвичайно цінна, могутня (незрівнянна) книга. Неправда не може проникнути в неї ні спереду, ні ззаду. (Бо) її зіслав Аллах таала, Який є хакім (Наймудріший) і махмуд (найвищою мірою гідний хвали)» (Фуссилят: 41–42). Коран аль-карім розповідає про багато прихованих речей, які сталися в минулому й які стануться в майбутньому. Що більше його читаєш чи слухаєш, то більше прагнеш його читати чи слухати. Тіло може втомитися, але він ніколи не набридає. Незліченним досвідом встановлено, що читання його чи слухання розвіює журбу. Траплялося, що декого, хто чув, як його читають чи декламують, у серці охоплював жах і страх, а деякі люди навіть помирали від цього впливу. Серця багатьох запеклих ворогів ісламу м’якшали, коли вони слухали Коран аль-карім, і вони приходили до іману.

Коран аль-карім не змінився відтоді, як його було зіслано, і ніколи не зміниться. Коран аль-карім — слово Аллаха. Людям неможливо створити таку книгу. Не вдалося сказати нічого подібного навіть до одного-єдиного його аята. Протягом чотирнадцяти століть поети й літератори залишаються безсилими й зачудованими перед мовною формою і змістом Корану аль-карім. Після того як наш Пророк (саллаллаху алейхі ва саллям) ушанував той світ Своєю присутністю, Його перший халіф, Хазрат Абу Бакр (радіяллаху анх), звелів зібрати весь Коран аль-карім на папері. Так постала книга (рукопис), яку називають Мусхаф. Усі Асхаби Пророка одностайно засвідчили, що цей мусхаф — слово Аллаха таала. Третій халіф, Хазрат Усман (радіяллаху анх), згодом звелів переписати ще шість мусхафів і розіслав їх до деяких провінцій.

Ми мусимо читати Коран аль-карім у його первісному вигляді, арабською мовою. Текст, написаний іншими літерами, не можна називати Кораном аль-карім. Беручи його в руки, треба мати абдест (ритуальне омовення), сидіти обличчям до кібли й читати його уважно. Читати його слід повільно й із хушу (глибоким і смиренним благоговінням), дивлячись у мусхаф і вимовляючи кожен аят так, як належить, згідно з правилами таджвіду. Треба пам’ятати, що те, що читаєш, — слово Аллаха таала, і коритися велінням і заборонам Корану аль-карім.

4- Вірити в Пророків

Ва Русуліхі: Це означає: «Я вірю в Пророків Аллаха таала». Пророків було послано для того, щоб люди прийшли до шляху, яким Аллах таала вдоволений, і щоб показати їм правильний шлях. Це шляхетні, шановані особи, чия природа, вдача, знання й розум вищі, ніж у всіх інших людей їхнього часу, і які не мають жодної поганої риси вдачі й жодної негідної поведінки.

Пророки мали атрибут Ісмат, тобто ні до, ні після того, як їм було сповіщено про їхнє нубувват (пророцтво), вони не вчиняли жодного гріха, ні великого, ні малого. Від того часу, як їм було сповіщено про їхнє нубувват, і доки їхнє нубувват не стало відомим і поширеним, вони також не мали жодних вад, як-от сліпоти, глухоти чи чогось подібного. Пророка, який приніс нову релігію, називають Расул (посланець). Пророка, який не приніс нової релігії, але закликав людей міцно триматися попередньої релігії, називають Набі. Щодо передавання (таблігу) велінь і заклику людей до релігії Аллаха таала, між расулом і набі немає жодної різниці. Ми мусимо вірити, що всі Пророки без винятку були чесними й правдивими. Того, хто не вірить в одного з них, вважають таким, що не вірить у жодного з них.

Хоча вони мали багато ворогів і з них глузували й поводилися з ними жорстоко, Пророки не боялися ворогів і не вагалися передавати людям веління Аллаха таала. Аллах таала зміцнив Своїх Пророків муджизами, щоб показати, що вони чесні й правдиві. Ніхто не міг протистояти їхнім муджизам. Того, хто приймає Пророка й вірить у нього, називають уммою цього Пророка. У День Кіямату Пророки отримають дозвіл заступатися за тих зі своєї умми, хто має багато гріхів, і їхнє заступництво буде прийнято. Аллах таала дасть дозвіл заступатися також улемам (ученим), сулаха (побожним) і авлія (улюбленим Аллаха таала) з їхніх умм, і їхнє заступництво буде прийнято.

«Це Ми зіслали Коран, і, воістину, Ми його й оберігатимемо» Хіджр: 9

Пророки (алейхімуссалавату ваттаслімат) живі у своїх могилах життям, якого ми не знаємо; земля не дає тлінню торкнутися їхніх благословенних тіл. Тому в хадисі шаріф сказано: «Пророки здійснюють намаз у своїх могилах». Коли благословенні очі Пророків спали, око серця не спало. Усі Пророки були рівні у виконанні своїх пророчих обов’язків і в тому, що несли відзнаки нубуввату. Пророки (алейхімуссалавату ваттаслімат) — люди. Джини, ангели й жінки ніколи не можуть бути Пророками для людей. Джини й ангели ніколи не можуть досягти рангу Пророків. Пророки стоять один над одним за рангом і честю: наприклад, тим, що їхня умма численніша, що країни, до яких їх послано, більші, що їхнє знання й маріфат поширені на більшому просторі, що їхні чудеса численніші й тривкіші, і що для них є особливі блага й ласки. У всіх цих відношеннях Пророк останніх часів, Мухаммад алейхіссалям, вищий за всіх інших Пророків. Пророки, яких називають Улуль-азм, вищі за інших Пророків. Расули вищі за тих набі, які не є расулами. Адам алейхіссалям — Сафіюллах, чиста особа, створена обраною з ласки Аллаха таала. Нух алейхіссалям — Наджіюллах, той, хто завжди зайнятий Аллахом таала й досягає божественних файзів. Ібрахім алейхіссалям — Халілуллах, бо в Його серці не було любові до жодного створіння, а лише любов до Аллаха таала. Муса алейхіссалям — Калімуллах, бо Він розмовляв з Аллахом таала. Іса алейхіссалям — Рухуллах і Каліматуллах, бо Він не мав батька й народився від своєї матері лише через божественне Слово (Каліма аль-ілахійя) «Будь!» Крім того, Він проповідував слова Аллаха таала, сповнені мудрості, і доносив їх до вух людей.

Мухаммад алейхіссалям, Який є причиною того, що були створені всі створіння, і Який є найпіднесенішим, найшановнішим і найціннішим із синів Адама, — Хабібуллах (улюблений Аллаха таала). Є дуже багато ознак, які показують Його велич і вищість і те, що Він — Хабібуллах. Тому про Нього не можна казати таких слів, як «був переможений» чи «зазнав поразки». У Кіямат Він устане зі Своєї могили раніше за всіх інших.

Він прийде на махшар раніше за всіх інших. Він увійде до Джаннату раніше за всіх інших. Його прекрасну вдачу неможливо перелічити, і людських сил не досить, щоб її описати.

У День Кіямату всі Пророки шукатимуть тіні під Його знаменом. Аллах таала звелів кожному Пророкові: «Якщо ви доживете до того часу, коли Мухаммад алейхіссалям, Мій Хабіб, Якого Я обрав і люблю серед Моїх створінь, стане Пророком, увіруйте в Нього й допоможіть Йому!» І всі Пророки заповіли й звеліли те саме своїм уммам у своїй останній волі. Мухаммад алейхіссалям — «Хатам аль-анбія» (останній Пророк), тобто після Нього не прийде жоден Пророк.

Атрибути Пророків

Треба вірити, що кожен Пророк (алейхімуссалям) мав сім атрибутів:

1- Ісмат: Вони ніколи не чинять гріхів. Пророки не чинять жодного гріха, ні великого, ні малого, який був або буде харамом у будь-якій релігії.

«Пророки здійснюють намаз у своїх могилах» Хадис шаріф

2- Аманат [надійність]: Пророки — люди, надійні в усіх відношеннях. Вони ніколи не зраджують довіри.

3- Сідк: Пророки — люди, чесні в усіх своїх словах, учинках і в усій своїй поведінці. Вони ніколи не брешуть.

4- Фатанат: Пророки — надзвичайно розумні й мудрі люди. Жоден, хто мав такі вади, як сліпота чи глухота, не став Пророком. Усі Пророки — чоловіки. Жодна жінка не була Пророком. 5- Табліг: Пророки дізналися все, що вони сповіщали й пояснювали, через одкровення, яке приходило від Аллаха таала. Жодне з велінь чи заборон, які вони сповіщали, не походить від їхніх власних думок. Вони передали все, що їм було велено передати. 6- Адалят [справедливість]: Пророки ніколи не чинять несправедливості чи гноблення. Вони не відступають від справедливості ні заради кого. 7- Амнуль-азль: Їх не позбавляють пророцтва. Вони — Пророки і в цьому світі, і в ахіраті.

Кількість Пророків невідома. Широко відомо, що їх було понад сто двадцять чотири тисячі. З них 313 або 315 були Расулами. Між кожними двома Расулами минало в середньому близько тисячі років. Шість найвищих расулів серед них, яких називають Улуль-азм, — це: Адам, Нух, Ібрахім, Муса, Іса і Мухаммад Мустафа алейхімуссаляту вассалям. Широко відомі такі тридцять три Пророки: Адам, Ідріс, Шіс (або Шіт), Нух, Худ, Саліх, Ібрахім, Лут, Ісмаїл, Ісхак, Якуб, Юсуф, Айюб, Шуайб, Муса, Харун, Хідр, Юша ібн Нун, Ільяс, Альяса, Зуль-Кіфль, Шамун, Ішмоїл, Юнус ібн Мата, Давуд, Сулайман, Лукман, Закарія, Ях’я, Узайр, Іса ібн Мар’ям, Зуль-Карнайн і Мухаммад алейхімуссаляту вассалям.

У Корані аль-карім названо імена лише двадцяти восьми з них. Немає певності, чи були Зуль-Карнайн, Лукман, Узайр і Хідр Пророками чи ні. У тридцять шостому листі другого тому Мактубат аль-Масумійя написано, що є сильні перекази, які кажуть, що Хідр алейхіссалям був Пророком. А в сто вісімдесят другому листі написано: те, що Хідр алейхіссалям (час від часу) з’являється в людській подобі й навіть робить певні речі, не показує, що Він живий. Аллах таала дав Його душі, як і душам багатьох інших Пророків та авлія, дозвіл з’являтися в людській подобі. Те, що їх бачать, не доводить, що вони живі.

5- Вірити в ахірат (потойбічний світ)

Валь-яуміль-ахірі: Це означає: «Я вірю в день ахірату». Він починається з того дня, коли людина помирає, і триває до кінця Кіямату (Судного дня). Його називають «останнім днем», бо після нього не настає ніч, або тому, що він настає після цього світу. Не сповіщено, коли настане Кіямат. Але наш Пророк (саллаллаху алейхі ва саллям) розповів про багато його ознак:

Релігійне знання буде забуте. Гріх і зло поширяться.

Безбожні, аморальні й безчесні люди стануть правителями. Веління Аллаха таала не виконуватимуть. Харам чинитимуть усюди. Прийде Хазрат Махді; Іса алейхіссалям зійде з неба до Дамаска; з’явиться Даджжаль; народи, які називають Яджудж і Маджудж, сіятимуть хаос усюди; сонце зійде на заході. Будуть великі землетруси; з Ємену вийде вогонь; небеса й гори розколяться; сонце й місяць потьмяніють; моря зіллються, закиплять і висохнуть …2

Мусульманина, який чинить гріховні вчинки, називають фасиком. Фасики й усі невіруючі зазнаватимуть кари у своїх могилах. У це треба неодмінно вірити.

Те, що в могилі ставлять запитання, — істина. Коли померлого покладуть у могилу, він оживе невідомим нам життям і або перебуватиме в спокої, або зазнаватиме кари. Як ясно сказано в хадисах шаріф, до його могили прийдуть два ангели на ім’я Мункар і Накір у подобі двох незнайомих, страхітливих людей і ставитимуть йому запитання.3

Запитання в могилі, на думку одних учених, стосуватимуться деяких засад віри, а на думку інших — усіх засад віри. Тому ми маємо навчити своїх дітей напам’ять таких запитань і відповідей:

«Хто твій Господь? Хто твій Пророк? Яка твоя релігія? Яка (назва) твоєї священної книги? Де твоя кібла? Який твій мазхаб в імані й в амалі (ібадаті)?»

«Мій Господь — Аллах таала. Мій Пророк — Мухаммад алейхіссалям. Моя релігія — іслам. Моя священна книга — Коран аль-карім. Моя кібла — Кааба. Мій мазхаб в імані — Ахль ас-Сунна валь-джамаат, а мій мазхаб в ібадаті — мазхаб Імама аль-Азама Абу Ханіфи. Я мумін, я мусульманин, альхамдуліллях».

У Тазкірі аль-Куртубі написано, що той, хто не належить до Ахль ас-Сунни, не зможе відповісти правильно. Могили тих, хто дасть добрі відповіді, розширяться, і для них відчинять вікно до Джаннату. Щоранку й щовечора вони бачитимуть свої місця в Джаннаті, а ангели виявлятимуть їм доброту й приноситимуть їм добрі звістки. Того, хто не зможе відповісти правильно, битимуть залізними палицями так сильно, що його крики чутимуть усі створіння, крім людей і джинів. Його могила стане такою тісною, що стискатиме його, ніби його кістки мають увійти одна в одну. Для нього відчинять отвір до Джаханнаму. Щоранку й щовечора він бачитиме своє місце в Джаханнамі. Він зазнаватиме гірких мук у могилі аж до махшару.

Необхідно вірити, що після смерті людина воскресне. Коли м’ясо й кістки зотліють і обернуться на землю й газ, усе знову збереться докупи; душі ввійдуть у тіла, яким вони належать, і всі встануть зі своїх могил. Тому цей час називають Днем Кіямату (днем воскресіння). Усі живі істоти зберуться на махшарі (місці збору).

Книги вчинків полетять до своїх власників. Усе це звершить усемогутній Аллах таала, Творець землі, небес, зір і всіх частинок. Посланець Аллаха таала, наш Володар (саллаллаху алейхі ва саллям), розповів, що це станеться. Його слова, безсумнівно, завжди правдиві. Усе це, безсумнівно, станеться.

Книги вчинків праведних (саліх), добрих людей дадуть їм з правого боку, а книги вчинків грішних (фасик), злих людей дадуть їм зі спини або з лівого боку. Кожен учинок, добрий чи злий, великий чи малий, учинений потай чи відкрито, буде записаний у цій книзі. Навіть учинки, про які ангели Кіраман катібін не знають, буде виведено на світло завдяки тому, що свідчитимуть органи тіла, і тому, що Аллах таала, Який знає все, сповістить про них, і за кожен учинок буде запитано й зроблено розрахунок. На махшарі все приховане стане явним, якщо Аллах таала забажає. Ангелів запитають: «Що ви робили на землі й на небесах?» Пророків запитають: «Як ви передавали веління Аллаха таала Його рабам?» А всіх запитають: «Як ви йшли за Пророками й як ви виконували обов’язки, сповіщені вам? Як ви дотримувалися прав одне одного?» На махшарі ті, хто має іман і чиї вчинки й вдача прекрасні, отримають винагороду й ласку, а ті, хто має погану вдачу й хибні вчинки, зазнають тяжких кар.

«Салавати, які промовляють за мене, будуть для вас нуром на мосту Сірат» Хадис шаріф

Аллах таала у Своїй справедливості каратиме деяких мусульман і за малі гріхи, а у Своїй милості й доброті простить усі великі й малі гріхи тим мумінам, яким Він забажає. За винятком невіри (куфру) й багатобожжя (ширку), Він простить будь-який гріх, якщо забажає, і покарає за малий гріх, якщо забажає. Він сповіщає, що ніколи не простить тих, хто помер мушриком або невіруючим. Невіруючі, з небесною книгою чи без неї, тобто ті, хто не вірить, що Мухаммад алейхіссалям — Пророк для всіх людей, і хто не приймає бодай одного з приписів (велінь і заборон), сповіщених Ним, безсумнівно, будуть поміщені в Джаханнам і каратимуться вічно, якщо помруть у такому стані.

У День Кіямату буде Мізан (терези), не схожий на ті, що ми знаємо, щоб зважувати вчинки й поведінку. Він такий великий, що одна з його шальок може вмістити землю й небо. Шалька для добрих учинків світла й стоїть праворуч від Аршу, з того боку, де Джаннат, а шалька для гріхів темна й стоїть ліворуч від Аршу, з того боку, де Джаханнам. Учинки, слова, думки й погляди з цього світу набудуть там форми — добрі вчинки світлих, а зло темних і огидних обрисів — і будуть зважені на цих терезах, не схожих на земні терези. Сказано, що шалька з найважчим вантажем підніметься вгору, а шалька з найлегшим опуститься вниз. На думку деяких учених, будуть різні терези.

Є міст, що зветься Сірат, який за велінням Аллаха таала буде зведено над Джаханнамом. Усім буде велено перейти цей міст. Того дня всі Пророки благатимуть: «О мій Господи! Даруй порятунок!» Ті, кому належить іти до Джаннату, легко перейдуть міст і дійдуть до Джаннату. Деякі з них перейдуть, як блискавка, деякі — як вітер, а деякі — як кінь, що мчить чвалом. Міст Сірат тонший за волосину й гостріший за меч. Дотримуватися ісламу в цьому світі — так само; прагнути повністю дотримуватися ісламу — це наче переходити Сірат. Ті, хто тут терпить труднощі боротьби зі своїм нафсом, там перейдуть Сірат легко й без зусиль. Тому Аллах таала назвав правильний шлях, який показав іслам, «Сірат аль-мустакім». Ця схожість назв показує, що триматися шляху ісламу — це наче переходити Сірат. Ті, хто заслуговує на Джаханнам, упадуть із Сірату в Джаханнам. Вірити в міст Сірат — фард, бо міст Сірат установлено Нассом (Кораном аль-карім і хадисами шаріф). У Корані аль-карім сказано за змістом: «Ведіть їх до Сірату Джаханнаму й затримайте їх! Бо вони будуть спитані. (Зупиніть їх на місці розрахунку! З них буде зроблено розрахунок; їх запитають про те, у що вони вірили і що робили.)» [Саффат: 23, 24]

У книзі Нухбат уль-ляалі написано: Сірат — це міст над Джаханнамом. В аяті аль-каріма сказано за змістом: «Немає жодного з вас, хто не прийде туди» [Мар’ям: 71]. Учені Ахль ас-Сунни тлумачили аят аль-каріма «Ви прийдете туди» як прихід на Сірат. [Birgivî Vasiyetnâmesi] У хадисах шаріф сказано:

«Над Джаханнамом буде зведено міст Сірат. Я — перший Пророк, який перейде його зі своєю уммою» [Бухарі]. «Той, хто дуже любить мій Ахль аль-Байт і моїх Асхабів, не посковзнеться, коли переходитиме міст Сірат» [Дайлямі].

«У День Кіямату я стою на початку мосту Сірат і чекаю, поки моя умма перейде. Аллах таала каже: „Проси, чого бажаєш, заступайся за кого хочеш; твоє заступництво буде прийнято“. Після заступництва за мою умму я продовжую благати. Я не встаю зі свого місця, доки мій Господь не скаже: „Введи в Джаннат кожного зі своєї умми, хто бодай раз щиро сказав Ля іляха іллаллах і помер з іманом“» [Імам Ахмад].

«Перехід через міст Сірат залежить від нуру кожного. Одні переходять за мить, інші — як блискавка, ще інші — як падуча зоря, а інші — як кінь, що мчить чвалом. Той, у кого дуже мало нуру, повзе обличчям донизу. Його руки й ноги ковзають, і він знову чіпляється. Зрештою він перебирається, повзучи» [Табарані]. «Жоден з ахль аль-бідаат не зможе перейти Сірат; вони впадуть у Джаханнам» [Ібн Асакір].

«Багато людей, які не знають, що перейшли Сірат, скажуть ангелам: „Де ж поділися Сірат і Джаханнам? Хіба ми їх перейшли?“ Ангели відповідатимуть: „Ви перейшли Сірат, що над Джаханнамом. Але вогонь Джаханнаму відступив перед вашим нуром і був прихований“» [Джамі ас-сагір].

«Сірат тонший за волосину й гостріший за меч. Ангели намагаються врятувати мумінів. Джабраїл (алейхіссалям) тримає мене за стан. А я благаю: „О мій Господи! Даруй моїй уммі порятунок, урятуй їх!“ Того дня багато хто спотикається й падає» [Байхакі].

Деякі з умми нашого Володаря Пророка, вставши з могили, підуть просто до Джаннату. Ангели скажуть їм: — Чи з вас робили розрахунок? — Ні, з нас не робили жодного розрахунку. — Чи ви перейшли міст Сірат? — Ні, ми не бачили жодного Сірату. — Чи ви бачили Джаханнам? — Ні, ми не бачили й Джаханнаму. — Який же вчинок ви робили, що прийшли просто до Джаннату без розрахунку й не проходячи через Сірат? — Ми мали дві риси. Завдяки ним ми отримали це благо. Ми соромилися перед Аллахом і не грішили, навіть коли були на самоті. Друга — те, що ми були вдоволені тим невеликим уділом, який давав нам Аллах.

«У Джаннаті є блага, яких ніхто не бачив, про які ніхто не чув і яких ніхто навіть не може уявити» Хадис шаріф

Ангели скажуть: «Ці блага — ваше право». [Ібн Хіббан] Коли згадують міст Сірат, не слід думати, що він такий, як ті мости, які ми знаємо. Ми ж кажемо: «Щоб перейти до наступного класу, треба пройти міст іспиту». Але іспит не має нічого, що було б схоже на міст. Так само міст Сірат аж ніяк не схожий ні на відомі мости, ні на міст іспиту.4

Є водойма, що зветься Хауд аль-Каусар і призначена для нашого Володаря Мухаммада Мустафи (саллаллаху алейхі ва саллям). Вона завбільшки з місяць дороги. Вода в ній біліша за молоко, а пахощі приємніші за мускус. Чаш довкола неї більше, ніж зір. Той, хто нап’ється з неї один раз, ніколи більше не відчуватиме спраги, навіть якщо опиниться в Джаханнамі. Шафаат (заступництво) — істина. Пророки, авлія, праведники, ангели й ті, кому Аллах таала дав дозвіл, заступатимуться, щоб малі й великі гріхи тих мумінів, які померли без каяття, були прощені, і їхнє заступництво буде прийнято.

Джаннат і Джаханнам існують уже тепер. Джаннат — над сімома небесами. Джаханнам — нижче за все. Є вісім Джаннатів і сім Джаханнамів. Джаннат більший за землю, сонце й небеса, і Джаханнам теж більший за сонце. «Цей світ — в’язниця для муміна» [Муслім]. «Цей світ — наче Джаннат порівняно з утробою матері, але наче смітник порівняно з Джаннатом» [Ma‘rifetnâme]. Хіба можна порівнювати смітник із Джаннатом? Так само як дитина в утробі матері не може знати, що вона прийде у світ і переживе різні події, так і мумін, якому належить іти до Джаннату, не може знати благ, які він там отримає.

У хадисах шаріф сказано: «У Джаннаті є блага, яких ніхто не бачив, про які ніхто не чув і яких ніхто навіть не може уявити» [Муслім]. «Між благами Джаннату й благами цього світу схожі лише назви» [Байхакі].

Той, хто вірить у безмежну могутність Аллаха таала, мусить вірити в усе, що Він сповістив. Джанаб аль-Хакк сповіщає, що в Джаннаті не буде жодної муки і що мешканці Джаннату отримають усі блага, яких забажають.

Порівняно з благами Джаннату блага цього світу не є навіть їхньою тінню чи їхнім зображенням. Так само як зображення дерева — не те саме, що саме дерево, так і з благами цього світу поряд із благами Джаннату. Як Аллах таала створив блага, що належать цьому світові, з небуття, так і в ахіраті Він створить із небуття блага, яких ніхто не може ні помислити, ні уявити. Ніщо не важке для Аллаха таала. У Джаннаті немає ні смутку, ні муки. Зміст деяких аятів аль-каріма: «Для тих, хто чинить добро, — найкраща винагорода й навіть більше (споглядання Аллаха таала). Ні чорнота (пляма), ні приниження не вкриють їхніх облич. Вони — мешканці Джаннату, і там вони перебуватимуть вічно» [Юнус: 26]. «Ті, хто вірує й чинить добрі діла, матимуть Джаннат Фірдаус своєю оселею. Там вони перебуватимуть вічно й ніколи не захочуть звідти переселитися» [Кахф: 107–108]. «Куди б ти не глянув у Джаннаті, ти побачиш щедрість благ і велике царство (владу, великі ласки)» [Інсан: 20].

У хадисах шаріф сказано: «Аллах таала сказав: „Я приготував для праведних те, чого жодне око не бачило, жодне вухо не чуло і чого людина навіть не може уявити“» [Бухарі]. «Той, хто ввійде до Джаннату, не помре; він житиме вічно. Він завжди щасливий, ніколи не сумує й ніколи не впадає у відчай; його одяг не зношується, а його молодість не минає» [Ібн Абід-Дунья]. «Мешканці Джаннату ніколи не хворіють і не старіють, ніколи не сумують і завжди радісні» [Муслім]. «Якщо той, хто ввійшов до Джаннату, скаже: „Я хочу поїхати верхи на коні“, — він поїде; якщо скаже: „Я хочу полетіти“, — він полетить» [Тірмізі]. «Тому, хто перебуває на найнижчому щаблі Джаннату, скажуть: „Проси, чого хочеш“. І він проситиме все, що спаде йому на думку. Тоді йому скажуть: „Ти отримаєш удвічі більше від усього, чого просиш“» [Муслім]. «У Джаннаті всім буде по 33 роки» [Тірмізі, Куртубі, Нававі].

6- Вірити в кадар

Ва біль-кадарі хайріхі ва шарріхі міналлахі таала: Це означає: Я вірю в кадар і в те, що добро (хайр) і зло (шарр) — від Аллаха таала. Добро й зло, користь і шкода, здобуток і втрата, що спіткають людей, — усе це відбувається за приреченням Аллаха таала.

Вічну волю Аллаха таала про те, щоб щось існувало, називають кадаром (приреченням). Здійснення кадару, тобто те, що забажане постає, називають када. Слова када й кадар уживають також одне замість одного. Усе, що має статися від безпочаткової вічності до безкінечної вічності, — речі, їхні властивості, рухи й події — Він створює відповідно до того, що Він знав в азалі. Усі добрі й злі вчинки людей, те, що вони стають мусульманами чи невіруючими, усі їхні дії, добровільні й недобровільні, створює Аллах таала. Лише Він — Той, Хто творить і діє. Усе, що відбувається, Він створює через сабаб (причину, засіб, посередника). Він створює все через певні засоби. Пророки (алейхімуссалям), які перебували на найвищому щаблі знання й науки й бачили дійсність повністю, і улеми ісламу, які йшли їхніми слідами й досягли крапель з їхнього моря знання, сповістили, що речі, які сьогодні вважають тим, що палить чи будує, — це безсилі, жалюгідні посередники й створіння, причини, які справжній Творець поставив між Собою і створеним. Палить лише Аллах таала.

Він може палити й без вогню, але Його звичай — палити вогнем. Якщо Він не хоче палити, ніщо не горить навіть посеред вогню. Він не дав Ібрахімові алейхіссалям згоріти у вогні. Він порушив Свій звичай, бо дуже Його любив. Якби Аллах таала забажав, Він міг би створити все без засобів, палити без вогню й насичувати нас без того, щоб ми їли. Але з доброти до Своїх рабів Він пов’язав створення всього з причиною. Він забажав створювати певні речі через певних посередників. Він приховав Свої діла за посередниками. Він приховав Свою могутність за посередниками. Той, хто хоче, щоб Він щось створив, тримається причини цього й так досягає його. Той, хто хоче запалити лампу, користується сірниками; той, хто хоче вичавити олію з оливок, користується пресом; той, у кого болить голова, приймає аспірин; той, хто хоче потрапити до Джаннату й здобути нескінченні блага, іде за ісламом; той, хто стріляє в себе з пістолета чи п’є отруту, помирає; той, хто п’є воду, коли спітнів, захворює; той, хто чинить гріхи й втрачає свій іман, потрапляє до Джаханнаму. Хоч би до якого посередника вдалася людина, вона досягає того, засобом до чого зроблено цього посередника. Той, хто читає книги мусульман, пізнає іслам, полюбляє його й стає мусульманином. Той, хто живе серед безбожників і слухає те, що вони кажуть, стає неуком у релігії. Більшість тих, хто не знає релігії, лишаються без іману. Коли людина сідає в транспорт, вона прибуває туди, куди цей транспорт іде. Якби Аллах таала не створював Своїх діл через посередників, ніхто ні в кому не мав би потреби. Усі просили б усього безпосередньо в Аллаха таала й ні до чого не вдавалися б. Тоді між людьми не було б таких зв’язків, як начальник і службовець, робітник і ремісник, учень і вчитель тощо, і лад цього й того світу було б порушено; не було б жодної різниці між гарним і потворним, добрим і злим, слухняним і непокірним.

«Клянуся Джанабом аль-Хакком, Який дав нафсу добро й зло: той, хто очищає свій нафс від куфру й непокори, врятований. А той, хто лишає свій нафс у них, зазнав втрати» Шамс: 7–10

ПОДИВІМОСЬ, ЩО ЗРОБИТЬ МАВЛЯ

Хакк обертає зло на добро,
Усе, що Він робить, — досконале,
Не думай, що робить хтось інший,
Усе одне одному пасує,
Мудрі все це прозрівають,
Усе, що Він робить, — у гармонії,
Подивімось, що зробить Мавля,
Подивімось, що зробить Мавля,
Що б Він не зробив — прекрасне.
Що б Він не зробив — прекрасне.
Поклади свою надію на Хакка,
Прожени журбу зі свого серця,
Довір Йому все й знайди спокій,
Знайди мир у свого Господа,
Будь терплячим і вдоволеним,
Довір Йому всі справи,
Подивімось, що зробить Мавля,
Подивімось, що зробить Мавля,
Що б Він не зробив — прекрасне.
Що б Він не зробив — прекрасне.
Прив’яжи своє серце до Нього,
Не вважай справедливість кривдою,
Відклади свої власні задуми,
Скорися, не гори у вогні,
Збагни Його приречення,
Будь терплячим, не втомлюйся,
Подивімось, що зробить Мавля,
Подивімось, що зробить Мавля,
Що б Він не зробив — прекрасне.
Що б Він не зробив — прекрасне.
Він — Халляк і Рахім,
Не кажи: «Чому це так?»
Він — Раззак і Карім,
Так має бути якийсь час,
Він — Фааль і Хакім,
Дивись на кінець і будь терплячим,
Подивімось, що зробить Мавля,
Подивімось, що зробить Мавля,
Що б Він не зробив — прекрасне.
Що б Він не зробив — прекрасне.
Пізнай Того, Хто сповнює всі потреби,
Ні на кого не дивись зверхньо,
До Нього звертай свою молитву,
Нікому не шкодь, не розбивай сердець,
Відпусти всі свої бажання,
Не стань на захист свого нафсу,
Подивімось, що зробить Мавля,
Подивімось, що зробить Мавля,
Що б Він не зробив — прекрасне.
Що б Він не зробив — прекрасне.
Не чіпляйся ні за яку справу,
Там, де ти безпорадний,
Як сталося — не опирайся,
Раптом Він відкриє ту завісу,
Це від Хакка — не відкидай,
Він зцілить той біль,
Подивімось, що зробить Мавля,
Подивімось, що зробить Мавля,
Що б Він не зробив — прекрасне.
Що б Він не зробив — прекрасне.
Усе — від Хакка,
Згадуй Його щомиті,
Журба й тривога марні,
Відклади власну хитромудрість,
Він чинить Свій хікмат,
Стань захопленим шанувальником Хакка й кажи:
«Подивімось, що зробить Мавля,
Подивімось, що зробить Мавля,
Що б Він не зробив — прекрасне.
Що б Він не зробив — прекрасне».
Ібрахім Хаккі Ерзурумі

Аллах таала дав Своїм рабам іраду (волю) і зробив цю їхню волю й бажання засобом для того, щоб Він створював їхні дії. Коли хтось із Його рабів бажає щось зробити, Аллах таала створює цю дію, якщо й Він цього бажає. Якщо раб цього не бажає, то й Аллах таала цього не бажає, і Він цього не створює.

Добровільні дії людей постають завдяки двом речам. По-перше, вони відбуваються волею і спроможністю раба. Тому дії раба, тобто те, що органи тіла виконують задумане, називають кесб (набуття); кесб — це атрибут людини. По-друге, вони відбуваються тим, що Аллах таала їх створює, дає їм буття. Веління й заборони Аллаха таала, те, що Він дає саваб і карає, — усе це тому, що людина має кесб. Аллах таала знає все в минулому й майбутньому Своїм безпочатковим знанням. Наприклад, Він знає, чи залишиться невіруючий невіруючим навіки. Він знає, як станеться все, що має статися. Усі тварини, рослини й неживі речі, тверді речовини, рідини, гази, зорі, молекули, атоми, електрони, електромагнітні хвилі, коротко кажучи, рухи кожної окремої істоти, фізичні явища, хімічні реакції, ядерні реакції, обмін енергії, фізіологічні процеси в живих істотах, існування чи неіснування всіх речей, добрі й злі вчинки рабів і те, що вони отримують за них відплату в цьому світі й в ахіраті, — усе було в азалі в Знанні Аллаха таала. Він знав усе це в азалі. У календарях обчислюють і записують, коли сонце сходить і заходить протягом року. Сонце сходить і заходить у той час, який указано в календарі. Але сонце сходить і заходить у відомий час не тому, що так записано в календарі. Те, що це записано в календарі, ніяк не впливає на те, що сонце сходить і заходить. Так само Аллах таала, оскільки знає, що спіткає людей, записав це на Лаух аль-Махфуз. Те, що Аллах таала сповіщає, що деякі люди будуть нещасними (без частки в добрі), — це тому, що вони самі бажають лишатися в невірі й не хочуть мати іману. Не так, що вони невіруючі через те, що Аллах таала про це сповістив. Аллах таала каже в Корані аль-карім: «Джанаб аль-Хакк навчив людину добра й зла (або покори й гріха) та їхніх станів і дав людині іхтияр (свободу вибору, іраду аль-джузійя), щоб вона могла робити одне з них. Той, хто очищає свій нафс (хто очищає його від зла й наповнює чеснотами), врятований. Той, хто лишає свій нафс у гріху, невігластві й заблуді, зазнав втрати» [Аш-Шамс: 7–10]. Людина вільна користуватися своєю ірадою аль-джузійя (обмеженою волею); вона не примушена. Тобто: якщо іраду аль-джузійя використовують для добра, Аллах таала створює добро; якщо її використовують для зла, Він створює зло. Раб користується своєю ірадою аль-джузійя, а Аллах таала створює. [Трактат про іраду аль-джузійя] Це означає, що Він дає добро тому, хто бажає добра, і той стає щасливим. Він дає зло тому, хто бажає зла, і той стає нещасним. Тут немає жодного примусу. Аллах таала не примушує людей грішити й не кидає їх силоміць у Джаханнам. Зрештою, не відбувається нічого, що суперечило б справедливості. Аллах таала сповістив, що винагородить тих зі Своїх рабів, хто виконує веління й сторониться заборон, і покарає тих, хто чинить навпаки.